Доля подарували Тетяні доньку, але сам Бог знав, хто її батько. Так, до неї залицявся один молодик. Заміж, щоправда, не кликав. Зате був гарний і ввічливий. Таня брала залицяльника під руку і з гордо піднятою головою вела його повз бабусь, що зазвичай сидять біля під’їзду.
Ці пенсіонерки завжди повертали голови слідом за всім, що проходить. Хлопець ніде не працював. Вважав за краще пурхати життям, як метелик. Таня його годувала-поїла, спати поруч укладала. Готова була стелитися квітчастим килимком на його шляху.
Але одного дня залицяльник заявив, що йому страшенно нудно з Танею, що вона недостатньо цінує його, як жінка. І, взагалі, Таня могла б його і на море разок звозити, якщо любить… Таня проридала тиждень. Потім порвала фото “недолюбленого” та спалила. Цілий місяць дівчина страждала на самоті.
Потім вона познайомилась із Віктором. Якось уранці Таня запізнювалася на роботу. Вона стояла і нервувала на автобусній зупинці. І тут біля Тані зупинилося таксі. Водій відчинив дверцята та запропонував підвезти дівчину. Таня, не роздумуючи, вскочила в машину. Дорогою водій розговорився.
Таня одразу дала оцінку чоловікові. Він був середніх років, доглянутий, поголений, пострижений, випрасуваний, а ще Таню підкупила галантність водія таксі. Весь його образ “видавала” дбайлива жіноча рука. Таня вирішила, що це рука мами. Віктор був повною протилежністю першого варіанта.
Таня, не замислюючись, залишила свій номер телефону. Їй хотілося продовжити знайомство. Це був єдиний раз, коли дівчина безкоштовно проїхала таксі. Вони почали зустрічатись. Віктор обсипав Таню квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.
Якось навесні Таня та Віктор прогулювалися лісом. На душі було радісно та легко. Таня почала збирати проліски. Віктор, бачачи запал своєї дівчини, також підключився до цього заняття. “Урожай” було зібрано. Таня зі своїм букетиком сіла у машину.
Віктор сів за кермо, а свій букет підсніжників акуратно поклав на заднє сидіння. Тані відразу подумалося: “Дружині.” Перепитати не наважувалася. А раптом одружений? А Таня за півроку вже звикла до ввічливого Віктора. І Таня віддала перевагу солодкому самообману. Промовчала…
Та невдовзі до Тані додому заявилася дружина Віктора. Вона привела з собою двох маленьких дітей і сказала, щоб Таня виховувала її дітей, бо вони дужне люблять батька. Таня, засмутившись, тільки й вимовила, що не знала, що Віктор одружений. Того ж вечора Таня дала відставку коханому.
Наступним коханим виявився Мамука. Він був грузин. Його роман із Танею був швидкоплинним. Цей чоловік ураганом увірвався в життя дівчини і вихором із неї зник. Таня з Мамукою познайомилася на дні народження подруги. Мамука одразу взяв в обіг милу та спокійну дівчину.
Таня не чинила опір і піддалася натиску з боку харизматичного чоловіка. Мамука підкупив Таню широтою душі, щедрістю, оптимізмом. З ним їй ніколи не було нудьгувати, віддаватися зневірі. У Мамуки завжди були припасовані нескінченні заходи. Здавалося, він ніколи не мав проблем.
Таня була готова бігти за ним на край світу. Але, на жаль… Рік Мамука носив на руках свою Таню, а потім поїхав до Грузії. Таня відчула себе покинутою та нікому не потрібною. Вона вирішила, що з неї досить страждань. “Проживу одна. Зате без сліз”.
І ось коли Таня упокорилася зі своєю долею самотньої жінки, з’ясувалося, що під її серцем зароджується нове життя. Таня, дізнавшись звістку, обомліла! По-перше, хто батько майбутньої дитини? По-друге, як жити далі? По-третє, як не збожеволіти від цього? Народилася дівчинка.
Таня назвала доньку Веронікою. Вероніка стала сенсом життя для Тетяни. Дівчинка була схожа на Мамуку. Такі ж кучерики, чорні очі і приваблива усмішка. І ця обставина чомусь тішила Таню. Може, тому, що Таня любила його, як нікого іншого.
Дивлячись на Ніку, Таня згадувала веселі та безтурботні дні, проведені з Мамукою. Звичайно, іноді хотілося вити від безвиході, від заздрощів до заміжніх подруг, але на виховання Нікі йшов весь час. Першого вересня Вероніка пішла до школи.
За партою її посадили з хлопчиком Данилом. Нікі він одразу не сподобався, а Данило обізвав дівчинку “кучерявою дурепою”. Діти стали на дух не переносити одне одного. Довелося вчительці розсадити першокласників, але Данило і Ніка примудрялися побитися на перерві.
Таня прийшла до школи дізнатися, чому її дочка повертається зі школи подряпаної. Вчителька, відчувши себе винною, одразу дала адресу Данила. Мовляв, з’ясовуйте це питання з його батьками. Таня, не довго думаючи, поспішила захистити Ніку. Жінка прийшла за вказаною адресою.
Двері відчинив чоловік. Він по-господарськи витирав руки об рушник, що висів у нього на шиї та метушливо запросив на кухню. Таня роззулася і пройшла до невеликої кімнатки. Відразу стало зрозуміло, що нога жінки тут не ступала.
Речі були розкидані, пил клубився і стояв страшний запах тютюну. З’явився господар із тацею в руках. На підносі стояли дві чашки з ароматною кавою. Таня лише сказала, що вона мама Вероніки як чоловік посміхнувся та перебив її. Він заявив, що його син закоханий у її дочку, звідси і проблеми.
Таня повернулася до себе додому. Цієї ночі їй не спалося. Вона згадувала зустріч із папою Данила. Щось зачепило Таню у цьому чоловікові. Словом, не чоловік, а мрія! А ця незабутня кава! Жоден кавалер не пригощав Таню цим напоєм! Хотілося дізнатися більше про цю сім’ю.
Таня і не помітила, як у думках прибрала і провітрила ту жалюгідну квартирку, в якій побувала, як почала розставляти меблі, як на підвіконні з’явилися квіти… Вранці Таня прокинулася у чудовому настрої. Вона попросила Вероніку не задиратися з Данилом у школі. І бути з ним чемніше.
Йшли тижні… І ось на батьківських зборах Таня знову зустрілася із чоловіком своєї мрії. Тут вона остаточно переконалася, що Данило не має мами. Інакше чому на зборах тато? Ця обставина спонукала Таню до більш рішучих дій.
Тато Данила після зборів зголосився проводити Таню та Ніку додому. Був грудень, рано темніло. Таня, не замислюючись погодилася. Чоловіка звали Олексієм. Очевидно, що йому сподобалася Таня. Він навіть запропонував разом зустріти Новий рік. Таня вирішила, що втрачати їй уже нема чого.
На принців вона давно перестала чекати… І скільки можна дмухати на воду, обпікшись на молоці? Сім років жіночої самотності змусили Таню прийняти пропозицію. Згодом Олексій розповість, що з дружиною давно розлучився. Вона відразу вийшла заміж за його найкращого друга.
Сина Олексій не віддав. Звичайно, Олексій і не підозрював, як сам потребуватиме жіночої ласки, як не вистачатиме мами Данилові. Одним словом, Олексій освідчився Тетяні. Виявляється, він не переставав про неї думати з тієї першої зустрічі.
Олексій побачив у Тані гарну дружину та дбайливу матір для свого сина. Таня з Нікою переселилися до Олексія, але коли дорослі попросили згоди дітей, то Ніка і Данило неохоче кивнули головами. Життя закрутилося… Олексій від щастя “гори згортав”. Сім’я купила простору квартиру.
Таня займалася будинком та дітьми. Ніка та Данило росли у любові. Таня їх пестила і плекала. Данила вважала рідною дитиною. Олексій любив Ніку. Він з трепетом ставився до своїх коханих дівчаток. Настав час і діти подорослішали. Данило і Ніка… одружилися.
Олексій та Таня благословили цей несподіваний шлюб. Молодята вирішили медовий місяць провести в Парижі, а Таня запропонувала Олексію відпочити на морі. Олексій не хотів їхати та пропонував дружині купити щось їй, але Таня наполягала. Подружжя провело тиждень у курортному містечку.
Це був тиждень нескінченного та безхмарного щастя. Олексій перевершив самого себе. Дарував дружині квіти, обсипав компліментами, зізнавався у неземному коханні… У день від’їзду Льоша та Таня пішли на пляж попрощатися з морем. Був ранній ранок. На пляжі нікого не було.
Олексій ніжно поцілував Таню і якось сумно сказав, що кохає її. Він пішов скупатися у морі і більше Таня Олексія не бачила. Таня повернулася додому одна. Довго жінка була у ступорі. Раптова та безглузда загибель Олексія переверне все життя Тані. Чому це сталося з її чоловіком?
Адже Олексій чудово плавав. Чому в 55 років вона стала вдовою? Чому Таня на пляжі не відповіла чоловікові, що вона його теж шалено кохає? Так, Олексій тоді прощався з нею. Не зрозуміла… І ще багато “чому?”, звернених до неба. Таня замкнулась у собі. Зненавиділа море. Світ втратив усі фарби.
Ніщо їй не було мило. Адже вона навіть не могла прийти на могилу до чоловіка. Могили не було. Душа Тані розривалася на дрібні шматочки! Їй не хотілося дихати! Краще, вже, сім разів горіти, ніж один раз удовіти! Говорять, що час лікує. Неправда! Час не лікує!
Він лише заглушає біль, всесвітню тугу за рідною людиною. Здається, в душі все вляглося, а копнеш глибше – тієї ж нестерпним болем відгукнеться! Пам’ять не відпустить, знову і знову воскрешатиме горе. Таня тримала за руки двох малюків. Катю та Максима. Це були її трирічні онуки.
Сім’я ходила осіннім парком. Вже традицією стало під час прогулянки заходити до кафе. Таня купувала Каті та Максиму морозиво. Собі вона замовляла філіжанку кави. Тої самої. Ароматної. Від її запаху у Тані приємно паморочилося в голові. Їй здавалося, що Льоша поряд.
Що він все бачить і знає про свою Танюшу. Через роки, переживши нестерпну скорботу, прийнявши все з покорою, Таня дякувала долі за Олексія. Дякувала за 25 років жіночого щастя. Закінчується життя, але не кохання…
