Лідія була дівчиною симпатичною, але простенькою і нічим не вирізнялася серед своїх подруг. Усміхнена, скромна. Волосся, правда, красиве, злегка хвилясте. Подруги в училищі казали їй, що треба бути сучаснішою, щоб приваблювати хлопців. Світлана, її подружка, була дуже гарненькою. Вії пухнасті, очі на пів-обличчя, губи яскраві.
Хлопці так і мліють, і проходу їй не дають. Вона вже з ким тільки не дружила, а зараз якогось нареченого відхопила, журналіста з місцевого радіо. І кохання у них було справжнє. Відразу після закінчення училища Аркадій одружився зі Світланою, і всі їй заздрили. Тільки не склалася у них. Світлана зустріла іншого та поїхала з ним до столиці.
Але її ніхто не засуджував. Як виявилося, Аркадій мав маленьку дочку, а він про неї замовчав. Все розкрилося раптово, коли його мати, яка виховувала маленьку Іру, пішла у засвіти, а колишня дружина Аркадія зникла з поля зору відразу після появи дочки. Про все це він Світлані не наважився розповісти. Коли вона дізналася правду, кинула свого чоловіка і швидко знайшла заміну.
Останній день зими видався сніговим та прохолодним. Ліда йшла з роботи зі своєї швейної майстерні, а назустріч їй він, Аркадій із маленькою трирічною донькою за руку. Дівчинка плакала, просилася на ручки, але він пояснював їй, що вона вже велика, чобітки в неї в снігу, на ручки її взяти не може. І тут їх зупинила Лідія, яка запропонувала дівчинці цукерку.
Дитина притихла, дивлячись на Ліду, а Аркадій сказав, що не справляється з роботою та донькою, тому доведеться шукати няню, а для цього треба гроші. І ось тут Ліда, неочікувано для себе, запропонувала свою допомогу. Аркадій відразу погодився і обіцяв платити за послугу. Лідія ніяково хотіла було відмовитися, але потім подумала: чому б і ні, зайва копійка їй не завадить.
І буквально з наступного дня розпочала свої нехитрі обов’язки. Забирала Іру з саду, приводила до Аркадія додому, годувала, укладала спати, коли він затримувався. Дівчинка звикла до неї швидко, і Аркадій був на сьомому небі від щастя. Коли він приходив раніше, вони разом вечеряли, а потім Ліда поспішала додому. Так пройшов березень та квітень.
У травні Аркадій раптом сказав, що йому треба поїхати на всі свята. Він вмовив Лідію пожити в його квартирі з його донечкою, поки він буде у від’їзді. Звичайно ж, оплата подвійна за такі клопоти. На тому й вирішили. Аркадій поїхав, Ліда пояснила мамі ситуацію, а та лише руками розвела. Жінка лише запитала у Лідії, чи вона часом не закохалася.
Звісно, закохалася. Але хіба таке мамі скажеш? Ліда і сама собі боялася в цьому зізнатися. Куди їй! Він он який красень, а вона справжнісінька простушка. І з тією ж Світланою її ніяк не порівняти. Усі свята вона провела у будинку Аркадія. Іра була слухняною дівчинкою, вередувала мало, тільки іноді тата кликала і все на двері озиралася.
А в останній день, коли Ліда сказала їй, що батько приїде завтра, вона назвала її мамою. У Лідії виступили сльози на очах! Ця дитяча прихильність торкнулася її до глибини душі. А як до цього поставить Аркадій? Повернувся він своєчасно, як і обіцяв. Схопив доньку на руки, і вона міцно обняла його за шию. Він подякував Лідії і простяг їй конверт з грошима.
А їй хотілося іншого… Хотілося тепла та ласки, щоб він теж обійняв її, притиснув до себе, як Іру, але це були лише мрії. Боязкі і нездійсненні. І вона пішла додому, мало не плачучи. Коли вона забрала Іру наступного разу і дочекалася Аркадія з роботи, він прийшов збуджений, сказав, що отримав премію та поставив на стіл пляшку торт.
Сиділи в залі на дивані, Іра грала на килимі, у роті стояв присмак перестиглої вишні. І Аркадій поряд. Так близько, що тільки руку простягни… Уявне щастя. Він розповів Лідії, що Іра її мамою називає. Розмова стихла, і лише Аркадій якось дивно подивився на неї, уважно, з прищуром. Лідія швидко зібралася та пішла.
Вдома вона не втрималася від сліз, та ще мама підлила олії у вогонь, заявивши, що вона знала, що все так і скінчиться. Та хіба від мами приховаєш? Вона бачить Ліду наскрізь, як і батька колись, але жили вони добре, і, якби не підступна хвороба, яка так рано забрала його, у них була б повноцінна сім’я. А чи буде вона колись у Ліди?
Вона покохала чоловіка, якого не повинна, прив’язалася до маленької дівчинки, його доньки, і виходу з цього замкненого кола не бачила. Настало літо. І Аркадій зненацька запропонував їй поїхати на море разом з ним та Іринкою, щоб хоч трохи відпочити. І глянув так, що вона не змогла відмовити. З Ірою вона куди завгодно готова їхати, а з ним тим паче!
Просто бути поряд і бути потрібним. Така її доля. Про більше можна і не мріяти. Мама, звичайно, стала дибки! Називала її ненормальною, що здалася в рабство цьому пройдисвіту, п’ятим колесом у його вітряному житті, але Ліда її не слухала. Зібралася і поїхала туди, де цілих два тижні вони будуть нерозлучні.
Друзі Аркадія були веселі й добродушні. Ліда була представлена їм, як хороша знайома, яка від щирого серця допомагає йому з дочкою. Цілими днями купалися та засмагали на сонячному пляжі. Вечорами дружна компанія вирушала веселитися, а Ліда залишалася з Ірою. Вони мали з нею окрему кімнату, куди Аркадій ніколи не заходив.
Але в останній вечір було вирішено йти всім разом. Ліда йшла з Ірою за руку у своєму легкому квітчастому сарафані, а поряд з нею прилаштувався Михайло, рудоволосий балагур, який постійно веселив друзів на пляжі. Він попросив у Ліди номер телефону, бо вона припала йому до душі. Ліда акуратно прибрала його руку з талії та відповіла, що в неї є коханий.
У невеликому, але затишному ресторані всі сиділи навколо столу і жартували, хто на що спроможний, але тут піднявся Михайло і заявив, що йому вперше відмовила жінка, і він показав пальцем на зовсім зніяковілу Ліду. Всі засміялися, як черговий його жарт, і тут вона побачила, як на неї дивиться Аркадій. Дивиться серйозно та уважно, ніби бачить уперше.
На колінах у нього сидить Іра і раптом голосно каже, що це її мама. Черговий вибух сміху, і тема розмови змінилася. Хтось тут же згадав про своїх дружин та дітей, хтось поскаржився, що ще не обзавівся щасливою родиною, а до Лідії підсів Аркадій і сказав, що вона даремно Мишкові відмовила, бо він дуже хороша людина
Ліда взяла Іру до себе навколішки і відповіла, що їй потрібен той, кого вона кохає, а не просто хороший хлопець. В цей момент сталося те, чого Лідія не очікувала. Він запитав її, чи змогла б вона покохати його. Їй довелося промовчати. Але тут вечеря добігла кінця. Усі, як завжди, зібралися вирушити до нічного клубу.
Ліда попросила викликати їй таксі, щоб виїхати з Ірою до готелю, але вони поїхали разом. Всю дорогу Аркадій мовчав, Іра швидко заснула в машині. Після приїзду її поклали в ліжко, а в них відбулася серйозна розмова. Він полягав у тому, що Аркадій робив їй пропозицію, але вона не почула слів кохання. Він говорив про те, що дуже щасливий, що вона поряд.
Найкращої жінки йому для доньки не знайти. Що він хоче жити разом та обіцяв бути вірним чоловіком. Одружилися вони восени. У своєму ательє вона пошила таку сукню, що на засмаглому і стрункому тілі Лідія вона виглядала, як на картинці. Аркадій виніс її з РАГСу на руках, а ззаду йшла щаслива мама і тримала за руку Ірочку, свою новоспечену онучку. Вона була щасливою за дочку.
Аркадій, всупереч її очікуванням, виявився добрим чоловіком і дбайливим зятем. Все склалося добре, і майже щодня щаслива Ліда чула ці слова, про які навіть колись мріяти не сміла, що мама щаслива за нею, та слова вдячності за Ірочку та такого хорошого зятя…
