Аня вступила до педагогічного коледжу. З дитинства мріяла бути вчителем, та й мама з бабусею завжди захоплювалися цією професією. Анюта дивилася на однокурсниць і була шокована. Невже це майбутні освітяни? Не так вона уявляла собі людину, яка вибрала цей шлях.
Що вдіяти? Часи змінюються. Раніше за таку поведінку гнали з педагогічних закладів, а зараз норма. Кожен сам собі господар. Повна свобода дій. Для Анни така свобода дорівнює розбещеності. Одногрупниці теж дивувалися, дивлячись на дівчину, вважали її пережитком минулого.
Відрізнялася Анютка від них: і поведінкою, і способом життя, і стилем одягу, а, точніше, його відсутністю. Спочатку дівчата глузували з сільської, підсміювалися. Нелегко білим воронам у зграї живеться. Не ту напали! Швидко Ганна на місце їх поставила.
Під час навчання стала незамінним помічником для групи: у неї завжди всі конспекти були, бо вона не пропустила жодної лекції, не прогуляла жодного заняття. Звичайно, вона не була такою давньою, як її вважали дівчата, з якими вона вчилася та жила в гуртожитку.
На вихідних, як і ровесники, бігала на дискотеки зі своєю єдиною близькою подругою, Лідою. Вона не змогла вступити разом з Анею до педагогічного, тому пішла вчитися на кухаря. Не розлий вода зі шкільної лави, тут їм довелося розділитись.
Тепер бачилися дівчата по суботах-неділях, на свята та канікулах. На останньому курсі Лідочка приїхала додому до батьків із нареченим. Аня, як завжди, прийшла в гості до подруги. Для неї зустріч із хлопцем була несподіваною.
Антон з першого погляду не сподобався Анюті, незважаючи на його чергову білу усмішку, що сяяла весь вечір. Свою антипатію до малознайомого хлопця вона списала на ревнощі. Головне, що Ліда щаслива, та й разом гарно виглядають.
Подумки хотіла Аня щастя подрузі, намагаючись не розплакатися, оскільки Лідочка зробила крок у доросле життя, тепер у неї попереду дитина та все інше за списком, коли створюєш свою сім’ю. До півночі гостя збиралася додому. Антон зголосився проводити її, бо Ліда наполягла.
Ішли молоді люди мовчали. Дівчина не мала особливого бажання з ним спілкуватися. Вона зраділа, коли підійшла до хвіртки. Нарешті цей довгий шлях закінчився і настало звільнення від неприємного супроводжуючого і зробила крок у бік будинку, коли Антон схопив її за руку.
Те, що відбувається далі, нагадувало німе кіно. Хлопець притиснув із силою до себе подругу майбутньої дружини та поцілував у губи. На кілька секунд Ганна розгубилася і не чинила опору, Антон сприйняв це як знак згоди і вже запустив свою руки під пальто приголомшеної від такого нахабства дівчини.
Ще мить, і нахаба зігнувся, застогнавши від болю. Коліно влучила точно в ціль. Вночі від того, що сталося, Аня не зімкнула очей. Як вона може таке озвучити Лідочці? Як подруга зв’язалася з такою нікчемністю та зрадником? Відкрити правду Ліді не вдалося.
Вона все дізналася від Антона, який, діючи на випередження, повідомив нареченій, як її безсоромна подруга лізла до нього з поцілунками і, як він ледве відбився від нахаби. Після ранкового дзвінка Лідії, Аня зрозуміла, що їхня дружба закінчилася.
Майбутній чоловік зухвало обмовив кривдницю, яка чинила йому опір. Ліда вийшла заміж за Антона, не знаючи всієї правди. І поїхала до чоловіка. Після складання іспитів та блискучого захисту диплома, життя у Ганни змінилося. Вона влаштувалася до міської школи та продовжила навчання.
Зміни торкнулися особистого життя Ганни Миколаївни. Старомодна, як звали її, колись однокурсниці зустріла того єдиного, про якого мріяла. Як зустріла? Вона знала його все життя. Вадим навчався у паралельному класі. Аня завжди йому подобалася, але вона вважала його другом.
Навчання займало перше місце, не до кохання було. Гарне бачиться з віддаля і з часом. Ось і Анюта роздивилася. Вадим виріс, змужнів. Дівчина не одразу його впізнала, два роки минуло після останньої зустрічі.
Виявляється, щастя поруч ходило, на одній вулиці. Чекало свого часу. А що ж із Лідією? Розкусила вошиву натуру Антона. Розлучилася, до батьків повернулася із сином Єгором, а з Анею помирилася.
