Настя готувалася до весілля, вона вже рік зустрічалася з Денисом, і, як вона говорила, знала його як облупленого. Останні кілька місяців вони жили разом у квартирі Насті, яка дісталася їй від її бабусі. Денис був господарським хлопцем, умів і цвях забити, і кран полагодити, і все те, що мав уміти будь-який ідеальний чоловік.
Ще тиждень і заповітна обручка буде сяяти на її пальці, а поки вона насолоджувалася моментом, шукала весільну зачіску і макіяж на просторах інтернету. Щось Денис затримується, а він уже кілька годин як пішов гуляти з її улюбленцями. Настя вийшла на балкон і подивилась униз. Денис голосно кричав на собаку, за те, що той відмовлявся напасти на маленьке сіре кошеня.
Він хапав собаку за шкірку, і кидав на кошеня, все це супроводжувалося голосними вигуками. Денис, побачивши на балконі Настю, остовпів, а потім, потягнувши собаку за повідець, понуро попрямував до під’їзду. Настя вискочила надвір, схопила маленьке кошеня на руки, забрала своїх собак і суворо подивившись на Дениса, сказала, що весілля не буде.
З того часу Настя розчарувалася в чоловіках і жила сама зі своїм зоопарком, як його ласкаво називала мама Насті – Антоніна Семенівна. Настя працювала в поліклініці і дуже часто знаходила на вулиці поранених та хворих тварин. Усіх вона підбирала, лікувала, а потім віддавала у добрі руки, але ця шістка були повноправними мешканцями її квартири.
Кішку Мусю їй віддала сусідка, коли переїжджала до США. Барона вона знайшла на вулиці, поранений, голодний кіт ледве шкутильгав від голоду і болю, Настя його відгодувала і вилікувала, тепер великий солідний кіт завжди сидить на найкрасивішому кріслі вітальні, ніби всім своїм виглядом показуючи, що він і є справжнісінький барон.
Жучку Настя зустріла біля магазину, та жадібно облизувалася побачивши людей з авоськами, гавкала, випрошувала хоча б шматочок хліба, але люди проходили повз, не звертаючи на неї ніякої уваги. Мухтара кинули господарі, просто продали будинок, і переїхали, залишивши собаку напризволяще. Сороку Соньку Настя знайшла на вулиці.
Сонька була зі зламаним крилом, Настя її довго лікувала і доглядала її, а коли настав час відпустити її, та не полетіла і залишилася жити разом з усіма. Шостий жилець – сіре кошеня, якого вона знайшла на вулиці, при сварці з Денисом, виявилося зовсім не сірим. Викупавши його, Настя виявила під брудом білу пухнасту шерстку.
Знахідку назвали Сніжинкою та познайомили з рештою мешканців квартири. Хвостаті між собою не сварилися, і навіть на подив Насті дружили між собою, мабуть, важке минуле зробило їх терпимими один до одного. Сніжинку відразу ж прийняли у своє коло, і кожен як міг, намагалися її виховувати.
Час минав, Настя поступово почала забувати про важкий розрив з Денисом і згодом зрозуміла, що готова до нових відносин. Але тепер вона точно знала, який їй потрібен чоловік, а з яким вона точно не хоче мати нічого спільного. Наближалися травневі свята. Настя з подругами зібралися на пікнік. Купивши сік, і зробивши бутерброди та салати, дівчата прийшли до парку.
Розстеливши на галявині велике покривало вони весело щебечачи, почали розкладати принесене частування. Неподалік їх розташувалися ще кілька компаній. Хтось смажив шашлики, хтось грав на гітарі, було весело та галасливо. Настя розслабилася, і підставивши своє обличчя теплому весняному сонечку, замріяно прикрила очі.
Раптово вона почула чоловічий голос. Хлопець кликав їх до себе в компанію. Макс посміхнувся, невдовзі її подруги і вона сама весело сміятися в його компанії. Насті дуже сподобався Макс, веселий, дбайливий, а шашлики як смажить – смакота. Ще у Макса, як з’ясувалося, був собака, а раз у нього є собака, значить, він зрозуміє і прийме його хвостатих співмешканців.
Настя з Максом зустрічалися вже кілька місяців. Настав час познайомити Макса із її хвостиками, подумала Настя. Ретельно прибравши квартиру та приготувавши вечерю, Настя запросила Макса у гості. Макс з порога почав вказувати Насті, що хотів би тут змінити, а що він залишив би. Який господарський, подумала вона.
Коли ж він побачив звіринець Насті, то скривився і назвав їх сбродом. Настя знову лишилася сама. За вікном лив дощ, ніби разом із Настею оплакував її, не здійснені мрії. Я, мабуть, ніколи не вийду заміж, думала Настя. Нікому не потрібні мої хвостики. А як я їх вижену надвір? Вони ж для мене як рідні. Настало довгоочікуване літо, роботи у Насті поменшало.
Настя сумувала в кабінеті і з тугою мріяла про відпустку. В це момент до неї заглянув Олег Дмитрович, який, на подив Насті, після короткої розмови, запропонував їй поїхати відпочити на вихідних. Настя розреготалася. Їй було смішно спостерігати, як Олег невміло намагається до неї залицятися, але ще смішніше їй було від того, що він подумав, що у неї вже шестеро дітей.
Дівчина пояснила, що мова йде про кішок, собак та сороку. Олег не здивувався і розповів, що в нього теж є тварини – пес Джордж і кішка Люська. З того дня минуло два роки. Настя з Олегом переїхали до великого просторого будинку.
У їхньому будинку вистачило місце всім хвостикам, а нещодавно вони знайшли на вулиці ще одну кішку, яка виявилася з сюрпризом. Триколірну кішку з «додатками» назвали Лізою, а через місяць Настя дізналася, що теж при надії.
