Три роки тому мені та чоловікові дали страшний документ. На перший погляд, звичайний папірець. Жахало те, що в ньому було написано. Там йшлося про те, що ми втратили нашу донечку.
Бог не дав їй і години житті і просто забрав до себе, залишивши нас без заповітного щастя. Доньку ми так і не побачили. Ми з чоловіком дуже переживали. Обидва молоді, здорові, хоч у космос запускай.
Я довго не наважувалася на ще одну дитину, але згодом все ж таки зважилася. На світ з’явився здоровий Ярославчик. Коли синові виповнився рік, я вийшла на роботу, а свекор і свекруха стали сидіти з сином.
Здавалося, що примари минулого відступили і щастя повернулося до нас, але – ні. У січні, вранці я йшла до свого відділу поліції, де й працювала, і раптом мене зупинила та лікарка, яка й дала мені той страшний папірець.
Вона схопила мене за рукав і сказала, що їй треба поговорити. Жінка зізналася, що вкрала мою дитину, підсунувши замість неї іншу дівчинку, який не пощастило. За це вона одержала однокімнатну квартиру.
Їй набридло жити у комуналці. Сім’я, яка взяла дівчинку, швидко оформила необхідні документи. Коли вона назвала прізвище цього подружжя, мені стало погано. Чоловік обіймав дуже високу посаду, а його батько…
З такими людьми мені не потягатися. Розчавлять і не помітять. Лікарка розповіла, що нянею до дівчинки, названої Ірочкою, було взято її дочку Кіру, яка має медичну та педагогічну освіту.
Дівчинку балували, але півроку тому, всупереч прогнозам лікарів, жінка народила свою доньку, і чужа дитина стала непотрібною. Нещодавно її віддали в муніципальний садок, де не вистачає нянечок та вихователів.
В цьому садку без кінця відкривають вікна, щоб діти застуджувалися, і навантаження було менше. «Матуся» обзиває Ірочку сільським виродком. Кричить, що ця тупа тварюка їй не потрібна.
Малеча зовсім не розуміє, що трапилося, чому її перестали любити. Вона підходить до мами, намагається притиснутися, поцілувати. Хоче сісти на ручки. Її грубо відштовхують.
Відібрали поні та приспали кота, купленого для неї. Кіра намагається захистити дівчинку, але не може нічого вдіяти. Тепер ця лікарка боїться, що цей гріх буде на її совісті.
Адже вона сподівалася, що в багатій сім’ї дитині буде набагато краще, ніж у двох поліцейських, які живуть у гуртожитку. А за два місяці Кіру звільняють, у неї закінчується контракт.
Ми з чоловіком поїхали до садка і побачили дівчинку. Це точно наша донька, навіть родимка на верхній губці така сама, як у чоловіка і свекрухи. Як повернути дитину?
За допомогою Кіри ми зробили тест ДНК, який показав, що ми – батьки малюка. Набравшись хоробрості, вирушили до тата дитини. Близько 3 місяців намагалися зустрітися з ним, нарешті це вдалося.
Чоловік, побачивши результат тесту, був готовий повернути дівчинку. Чадолюбством він не відрізнявся і чужа дитина йому стала не потрібна. Він тепер мав свою.
Гучних судових розглядів та інформації у пресі він не хотів… Зараз Ірочка повернулася до нас і вже кличе мене мамою. Посадовець з юристами вирішував, як правильно все документи, щоб вийти сухим із води.
Його дружина сміялася мені в очі, і говорила, що якщо ми спробуємо позиватися до суду, і інформація просочиться до журналістів, то нас усіх розчавлять, як тарганів.
І що ми маємо сидіти і радіти, що нашого виродка щедро годували. А маленька Ірочка просто росте із рідними людьми. Звичайно, ми не багаті, але наші серця сповнені кохання. Є в житті те, що не можна купити.
