Я зі своєю коханою зустрічаюся з 11-го класу. Разом вступили до столичного вишу, щоб не розлучатися. Разом його закінчили: вона з червоним дипломом, а я трієчником.
Гуманітарій із мене вийшов ніякий, тож я майже одразу зайнявся самоосвітою і вдарився в ІТ. Взагалі, я міг давно закинути універ, але пообіцяв коханій, що диплом отримаю.
Я звик завжди тримати слово, чого б це не стосувалося. В університетські роки ми жили в гуртожитку. А після випуску вирішили з’їхатися й орендували невелику квартирку в одному зі спальних районів.
Спочатку було нелегко, хоч я був упевнений, що після стількох років, проведених разом, проблем побутового характеру в нас не буде. Однак у житті всяке трапляється. Бували і сварки, і образи.
Я вважаю, що це нормально. Попри всі труднощі, я кохав її і хотів прожити з нею залишок свого життя. Іноді мріяв про весілля і дітей. Бачив себе в ролі турботливого чоловіка і батька, але одружитися думав ближче до 30 років.
Хотілося стати на ноги, закріпитися на роботі й нічого не потребувати. Зізнаюся, з коханою ми це все ніколи не обговорювали. Хоча я давно думав про те, що, напевно, вона чекає, коли ж я нарешті зроблю їй пропозицію.
Крім того, на мене почала тиснути мати. Я довго думав і вирішив, що мама має рацію. На той час я вже непогано заробляв і відкладав гроші. На каблучку скупитися не став і обрав із мамою найкрасивішу.
А потім запросив кохану на вечерю в ресторан: якраз наближалася річниця наших стосунків. Вона у мене і так красуня, але того вечора вона перевершила саму себе. Розкішна сукня, зачіска і макіяж – ніби знала, що я зроблю пропозицію!
Але на ділі все виявилося зовсім інакше. Коли в присутності всього залу я став на одне коліно і простягнув їй обручку, вона різко змінилася в обличчі. У фільмах зазвичай у цей момент дівчата починають плакати від щастя.
А ось моя кохана лише ніяково посміхнулася і сказала, що їй треба подумати. Я навіть уявити собі не міг, що таке можливо. Як сприймати її відмову вийти за мене заміж? Залишок вечора ми провели мовчки.
Наступного дня я сказав, що мені потрібно провідати маму, і поїхав у село. Насправді мені хотілося подумати, що робити далі. Є гостре відчуття, що нашим стосункам кінець. Інакше чому вона відмовила мені?
Мама каже, щоб я не робив поспішних висновків, але я бачу, що її ставлення до моєї дівчини різко змінилося. Вона вже й сама не хоче цього весілля. І мені від цього боляче. Я вдома вже кілька днів, але кохана жодного разу й не зателефонувала.
