Моя мама надто чутлива до всяких прикмет. От взяти, наприклад, тільки той факт, що коли я була при надії, то вона не дозволяла мені навіть зайвий раз газованої води випити.
Та не про це. Коли я вперше носила дитину під серцем, то дуже сильно набрала вагу. Я не їла багато, була досить рухлива, та треба зважати на те, що гормони дають своє.
Хто з дівчат страждав таким, той і знає, що це за штука. Так от, хочу сказати, що після того, як я відправила доньку в садок, зайнялася в серйоз своїм тілом.
Не тільки схудла, але ще й пішла в спортзал. Худого тіла для мене було мало, я хотіла гарний рельєф і красивий животик. Звісно моя матір почала мене відмовляти від цього.
Її аргументи для мене були смішні, бо це все виглядало так, наче я збираюсь не прокачувати себе, а навпаки шкодити своєму організму.
Останньою краплею стало те, що вона видала мені: “Ти народити ж не зможеш, я читала, після такого діти з вадами бувають”.
Та незважаючи на мамині передбачення, зовсім скоро я знову побачила заповітні 2 смужки. Для мене це була радісна новина, як і для чоловіка.
Мама все ходила і бурчала, що всеодно щось буде не так. На 6 місяці мені повідомили, що в дитини дійсно є серйозні відхилення, він народиться з не дуже хорошим синдромом, який я і озвучувати не хотіла б.
Мама відправляла мене перервати вагітність, сказала, щоб я зробила це раніше терміну, поки це ще не дитина, а зародок.
Як можна назвати внука “зародком”. Для мене це звучало так жорстоко, що і в голові не вкладалося. Та більше того, про це скоро дізналися всі родичі.
Вона бігала по друзям і кумам, розповідала, що вона попереджала, але я не послухала, тобто це моя кара. В мене шок, сльози, я не хотіла сприймати такі слова від людини, яка привела мене на цей світ.
По факту народився здоровий хлопчик, з вагою в 5 кілограмів. Через таку вагу лікар на УЗД і сплутав зайву складочку з серйозним відхиленням. Чи варто казати, що матір внука не побачить? Від слова ніколи!
