У мене завжди були хороші стосунки з матір’ю. Рівно до тих пір, поки вона не сказала, що збирається переписати свій будинок на мою сестру. На той момент мені було 28 років, і я вже чотири роки був одружений.
Жив, ясна річ, окремо. Але що це змінює? Я не можу сказати, що мені був потрібен батьківський дім. Але мені здавалося, що справедливо буде, щоб ми просто поділили будинок навпіл, але мама вирішила інакше.
Вона сказала, щоб я вирушив у вільне плавання, тепер я глава своєї сім’ї. А мама хоче постаріти в рідному домі поруч із улюбленою донькою. Мовляв, їй вона ближча, ніж невістка. Мене це сильно зачепило.
Я вирішив, що більше з мамою спілкуватися не бажаю. Відтоді минуло вже 30 років. Моя єдина дочка встигла вирости, закінчити університет і завести свою сім’ю. Я забезпечив її всім, чим тільки міг.
Ми з дружиною довгий час жили з її батьками. Найчудовіші люди! Не пам’ятаю, щоб ми хоча б раз із ними посварилися. Коли їх доля забрала, то я важко це пережив так само гірко, як і моя кохана дружина.
Тепер ми живемо самі. І сумно якось о, сумно.Наближалося Різдво, і того року ми з дружиною мали святкувати його самі. Дочка з онуками перебувала за кордоном. Якось дружина сказала, що нам потрібно серйозно поговорити.
Я, якщо чесно, дуже злякався. Вік у нас уже такий, що до таких речей потрібно готуватися заздалегідь. Моя ненаглядна взяла мене за руку і сказала, що досить на матір злитися. Вона запропонувала з’їздити в село.
Я оторопів. За ці роки не було жодного дня, щоб я не подумав про матір. Але гординя завжди брала гору. Я вже давно не злюся на неї. Однак щось заважало мені, не було в мені ніякої рішучості.
Тому пропозиція дружини стала для мене серйозним поштовхом. Я їй дуже вдячний за це. Ми поїхали в моє рідне село наступного дня. Я постукав у будинок, але двері відчинила незнайома мені жінка. Я дуже перелякався.
Незнайомка запросила нас у будинок і розповіла, що сталося. Коли моя сестра стала повноправною господинею будинку, вона майже одразу його продала, а сама поїхала за кордон.
Мама ж була змушена тулитися по сусідству в маленькій прибудові, де ще 30 років тому було неможливо перебувати. А зараз і поготів! Жінка, яка купила будинок, весь цей час піклувалася про мою маму.
А та, своєю чергою, віддавала їй усю свою пенсію. На неї купували продукти та інші речі. Я не міг повірити своїм вухам. Чому сестра так вчинила? І чому мені ніхто нічого не сказав?
Коли ми з дружиною увійшли в те місце, де мешкала моя мати, у мене дар мови пропав. Це було жахливо. Побачивши мене, вона розплакалася. Я стояв на колінах, вибачаючись перед нею за свою фатальну помилку. Ми забрали маму жити до нас. Різдво зустрічали разом.
