Мені 30 років, я мама двох дітей: синові чотири роки, доньці 1 рік та 6 місяців. Так склалося, що з колишнім чоловіком розлучилися рік тому, наші стосунки були досить складними.
Жили ми на орендованій квартирі і він виставив мене з дітьми на вулицю. Переїхавши до батьків, я знайшла спокій, але ненадовго. З дитинства я росла без тата, вітчим мені його ніколи б не зміг замінити.
Йому не подобається, що я в квартирі з дітьми, які бігають, іноді плачуть ночами. Каже, що йому набрид цей шум, хоча ми живемо в 2-х кімнатній квартирі.
Зараз я в декретній відпустці для догляду за дитиною, і продовжувати працювати не можу. Син пішов у садок, а донька ще маленька, не беруть у ясла. Тож забезпечити себе та дітей я не можу, що вже говорити про квартплату.
Я навіть у холодильник боюся зазирнути, бо буде пораховано, хто скільки з’їв. Півроку тому я познайомилася з чоловіком на 10 років старшим за мене. Дізнавшись, що у мене двоє маленьких дітлахів, він не злякався труднощів.
Минув час, і він почав гуляти. Сказав, що переоцінив свої здібності. Казав, що я маю жити за його правилами. Я ним дуже дорожила, діти називали його татом, але, зібравши речі, він відправив мене до мами.
Мама, звичайно, не проти, щоб я жила з ними, але зізналася, що явно не горить бажанням бачити мене тут через брак грошей, їжі. Відправляє працювати. Працювати я хочу, але з ким залишати дитину?
Подруг як таких немає, родичі не допомагають. І, мабуть, найголовніше, я знову вагітна. Нехай мене закидають помідорами і скажуть, що хочуть, але нічого змінити не можна.
Розповіла колишньому чоловікові, він сказав, що йому це не потрібно. Вирішила позбутися дитини, мені дуже страшно. Трьох дітей я просто не підніму одна, та й батьки не підтримають мене.
Я морально вбита, я не знаю, як мені далі жити. Таке почуття, що це просто кошмарний сон, чи я живу не своє життя. Єдина радість – це мої діти, це моє все, заради них я живу, кручусь, верчуся.
Я не знаю, до кого мені звернутися, боюся, що в мене заберуть дітей, припишуть статус соціально неблагополучної сім’ї. Я дуже втомилася від зради, брехні. Просто це потрібно якось пережити, але це дуже важко.
