Ліза виходила заміж, незважаючи на попередження. Її батьки були проти, подруги попереджали. Але Ліза сама все знає, вона ж доросла! Любов у неї величезна.
Євген з нею дуже добре поводиться, любить її, і взагалі він найкращий і веселий. Він не може бути поганою людиною.
Весілля відгуляли, почалися проблеми. Не відразу, але дзвіночки були. Медовий місяць пройшов майже без проблем. Тільки іноді Євген йшов ночами з новими друзями.
Одного разу він повернувся з синцями і злий. Але ж він не винен, це на нього напали, а нові друзі втекли. Звичайно, він хороший.
Залікувавши рани Євгена, молоді люди повернулися в рідне місто. Почалися будні. Вони жили поки що в орендованій квартирі, але чоловік обіцяв у найближчому майбутньому купити велику квартиру в новому мікрорайоні.
Він її навіть уже пригледів, тільки ось з роботою йому не щастило. Пішов – зарплата маленька, не цінують. Більшу частину часу він був у пошуках. Знайшов, пішов – стало нормою життя. Всі витрати лягали на плечі Лізи.
– Лізо, почекай, потерпи. – Любив говорити він.
А Ліза вірила, терпіла і платила за все. Та й характер у Євгена став псуватися. А як же – він нервує, роботу не може знайти.
Ліза почала сама шукати йому роботу, тому що грошей катастрофічно не вистачало.
– Що ти мені пропонуєш? Що ти можеш знати, жінко? Немає грошей – візьми кредит і заплати. Або у батьків попроси.
Ліза була категорично проти кредитів, а до батьків звертатися було соромно, адже її попереджали.
Ліза намагалася впоратися сама з усіма труднощами, але ставало все важче. Євген багато вимагав, і навіть грошей.
Ліза була винна в будь-якому випадку. Навіть якщо все гранично ясно, що винний Євген, Ліза отримувала скандал від нього.
Крім цього, свекруха приходила до них в гості і цікавилася життям сина. Чи ситий синочок, чи чисто одягнений, чи не хворіє. Бачила напівпорожній холодильник, а хто винен? Дружина.
Синок кашляє, так це Ліза заразу принесла. Грошей немає на ліки, так працювати Лізі треба краще.
– Іди, купи мед, лимон, імбир. Молоко візьми. І ось список ліків. – Кричала свекруха.
– І пляшечку 40° візьми. Допомагає. – крикнув Євген.
Ліза на останні гроші купила майже все. На 40° вже не вистачило.
– Краще б ти нічого не купувала. Ніякого розуму. Чоловіка треба слухати, а не його матір. – кричав Євген.
Виправдання знайшлося: він хворіє, тому і нервує.
“Винна завжди. Винна у всьому. Не намагайся себе виправдати. Адже твій чоловік ідеал. І в сім’ї він головний. Ну, а ти всього лише дружина.”
За півроку подружнього життя вона схудла.
– Лізо, до чого ти себе довела! Ти давно себе в дзеркало бачила? – сказала їй якось колега Тамара. – Ходімо в кафе, поговоримо.
– Вибач, у мене немає грошей. Іншим разом.
– Ходімо. Грошей не треба. Я тебе запрошую, а значить і пригощаю.
– Тільки недовго. Женя чекає.
– Та він не чекає на тебе, а використовує.
До них за столик підсіли дві дівчини. Тамара спеціально розшукала їх. Одна з них була перша дружина Євгена, друга майже дружина, тільки така, що не відбулася, просто жили разом. Трохи пізніше підійшла ще одна, це майбутня. Євген вже завів з нею стосунки.
Ліза довго не вірила, але їй показали фотографії, розповіли, як поводиться Євген до весілля і після. Все було, як і в її випадку.
– Ти тепер в нашому клубі “дружини Євгена”. Що робитимеш?
– На розлучення подам. Тільки, як мені його вигнати?
– Квартира орендована? Пропоную виїхати самій. Найкраще перед оплатою квартири і після зарплати.
– Зарплата завтра, і за квартиру платити завтра.
– Він з дому виходить чи тільки на дивані лежить?
– Так. Він просив грошей на подарунок для друга. Якраз завтра у того день народження. Мене не запрошував, там суто чоловіча компанія.
– Чоловіча компанія! У барі з дівчатами, або ще десь. Якщо не віриш, то можна простежити. Ми це вже проходили.
– Вірю, вже вірю.
– Будемо мститися?
– Будемо. – рішуче відповіла Ліза. – Тільки куди я піду?
– Я орендую, живу одна, можна до мене. А потім знайдеш. З речами допоможемо. – сказала Ліда, перша дружина Жені.
– Дякую.
– Ось і добре.
***
– Де ти так довго? Я хочу їсти.
– Ось на останні гроші купила пельмені. Зараз зварю.
– А сметану? Як без сметани? А чого так мало?
– Грошей більше немає.
– Зарплата коли? Завтра потрібні гроші. У Кирила день народження. Пам’ятаєш? І за квартиру треба заплатити, не забудь.
Вічно тобі треба нагадувати. А договір, до речі, на мене оформлений. Краще б на тебе все оформили, ось і розбиралася б сама. Все за тебе вирішувати треба.
Ліза просто мовчала на випади чоловіка.
– Як отримаєш гроші, відразу перекажи мені. Зрозуміла?
– Зрозуміла.
– Я спати. А ти можеш порядок навести, завтра господиня за грошима ввечері зайде.
Порядок? І так порядок. Ліза сіла за ноутбук. Останнім часом вона працювала ще й в інтернеті. У Лізи була мрія вивчитися на дизайнера, а для цього потрібні були гроші. Вона збирала їх на окремому рахунку, про який навіть не здогадувався Женя.
Наступного дня вона трохи затрималася на роботі, а коли прийшла додому, то Євгеній вже стояв біля дверей.
– Де гроші?
– Тільки перерахували. Затримки у них. Ти поспішаєш?
– Звичайно!
– Ти біжи, я вже переказую. – Ліза взяла телефон і натиснула на кнопку додатка. – Біжи, не запізнюйся.
– І на телефон мені закинь.
– Біжи.
Двері зачинилися, додаток теж. Звичайно, Ліза йому нічого не переказала. Вона швидко зібрала речі, озирнулася, щоб нічого не забути, і пішла, залишивши ключі на тумбочці.
Двері зачинилися. Сімейне життя теж. Заяву на розлучення вона подала ще вранці.
***
Ліза поставила телефон на беззвучний режим, щоб бути в курсі подій. З Лідою вони вирішили трохи відзначити вдалу помсту і новосілля, хоч і тимчасове.
Дзвінки почалися після десятої вечора.
– Євгену потрібні гроші, напевно рахунок принесли. – сміялася Ліза.
Коли він зрозумів, що Ліза не відповідає, то дзвонити стали з інших номерів. А потім кілька разів свекруха подзвонила. Ліза не відповідала.
Євген і свекруха всіх підняли по тривозі. Лізі подзвонила мама.
– Донечко, що сталося? Дванадцята година ночі! Ти де і що з тобою?
– Мамо, все добре. Я подала на розлучення і пішла від Жені.
– Слава Богу. А мені подзвонила свекруха. Лаяла тебе на чому світ стоїть. Там її синок в поліцію потрапив. Грошей у нього не було, щоб розрахуватися, ну його і забрали .Треба заплатити за рахунком, потім штраф. Вона сказала, що ти в усьому винна.
– Я так і знала. Мамо, це ще не все. Йому і за квартиру сьогодні платити треба було. А грошей немає. Не знаю, як він викрутиться.
– Це його справа. Головне, що у тебе все добре. Може, ти до нас приїдеш?
– Мамо, у мене робота, плани. За мене не переживай. Євген в минулому. Це була маленька помста на прощання.
– Думаю, вона тобі вдалася, і ти в порядку, раз ти так радієш.
– Вдалася, навіть дуже. На добраніч, мамочко. Заблокуй їхні номери. Ні, спочатку подзвони і скажи, що у мене все добре. Бувай.
Дівчата посміялися і пішли спати. Попереду у них багато планів.
Спеціально для сайту Stories
