У родині Дмитра та Олени було троє дітей: Василь, Світлана та Андрій, практично однолітки. Вони жили в передмісті, в приватному будинку, начебто й не бідували, але бувало, що грошей до зарплати не вистачало.
Тоді батько сідав у свою стареньку іномарку і їхав ночами таксувати. Це рятувало фінансове становище сім’ї.
Він у них був взагалі чудовою людиною, дуже любив дітей, намагався, щоб у них було щасливе і радісне дитинство. Світланка у нього була улюбленицею, але і синів він ніколи увагою і турботою не обділяв. Кожен раз, коли Олена вагі..іла, він їй говорив:
— Народжуй, всіх виростимо і виховаємо. Уявляєш, яка у нас потім сім’я величезна буде: діти, онуки, правнуки. Як зберуться всі у нас, краса.
Але дружина розуміла, як важко тягнути багато дітей, цих би на ноги поставити. Дімка, звичайно, їй завжди і в усьому допомагав, прибігаючи з роботи, в першу чергу питав, що треба зробити, чим допомогти?
Він ніколи після зарплати з чоловіками в гаражах не п.в, на їхні запрошення завжди відповідав відмовою:
— Не ображайтеся, хлопці, мене діти чекають, я їм обіцяв прийти раніше. Ми сьогодні новий конструктор освоювати будемо.
Спочатку вони його підбурювали, а потім відстали, зрозуміли, що для нього головне — сім’я. Дивлячись на нього, ще двоє чоловіків поступово зав’язали з випи..ою і згодом стали зразковими сім’янинами.
Хлопчаків він намагався виховати справжніми, відповідальними хлопцями.
Спочатку старшому купив велосипед, а коли підріс Андрійко, то і йому. У дворі висіла боксерська груша, яку він зробив сам, і вони там займалися. Коли сусід пожартував:
— Дмитре, ти що, з них вирішив чемпіонів світу виростити?
На що Дмитро йому відповів:
— Хочу, щоб мої сини не тільки себе змогли захистити, але, якщо побачать, що хтось ображає слабкого, не пробігли повз, сором’язливо відвертаючи обличчя, а прийшли на допомогу.
Хочу, щоб мої хлопчаки стали справжніми чоловіками. Ось так, дорогий сусід.
Той плюнув йому вслід, тому що його син, вже другий рік ні працює, ні вчиться, а тільки тиняється ночами десь і під ранок приповзає.
Хоча в чомусь сусід правий, подумав він, самі ми псуємо дітей надмірною опікою, а вони повинні брати в житті відповідальність на себе, ще навчаючись у школі.
Коли Василю, старшому синові, прийшов час йти в армію, Олена зава..іла, пішла до гінеколога, щоб взяти направлення на переривання, але та відмовила, бо чергову таку операцію проводити небезпечно, і винесла вердикт — будете народжувати.
— Та я сина в армію вже проводжаю, куди мені народжувати!
Але лікар була категорична. А як зрадів Дмитро, коли заплакана Олена повідомила йому цю новину.
— Оленко, але ж це щастя нам з тобою випало. Я тобі допоможу, не переживай. Діти зараз один за одним роз’їдуться, а ми з ким залишимося? Народжуємо і крапка. А раптом там Оленька?
Народилася дійсно Оленька, татова радість, він не міг на неї надивитися. Малятко росло жваве, кумедне, її всі любили, брати з сестрою із задоволенням няньчилися з нею. Але як би батько не любив, а балувати її не дозволяв.
У них у дворі жив старий великий пес, Джек, добрий для своїх і злий для чужинців. Оленька його любила, їй взагалі всі собаки подобалися, де б вона не побачила чотириногого, обов’язково їй треба було його погладити, привітатися. І дивно було те, що ні вона їх не боялася, ні собаки її не чіпали.
Джека ж вона всіляко тягала і за вуха, і за хвіст, коли маленька зовсім була, ледь навчившись ходити, тупотіла до будки, а він все стійко терпів.
Коли їй було три роки, Джек захворів, чи то з’їв щось, чи то застудився по-собачому. Коли Оленька прийшла до будки, він не вийшов її зустрічати, вона сама залізла до нього, а він лежить, тільки раз хвостом махнув.
Вона його обійняла і розплакалася вголос, Дмитро її якось витягнув з будки, пообіцявши, що відвезе його в місто до ветеринара. Звіз, все нормально, напоїли таблетками і через два дні пес був знову здоровий. Тоді вона сказала, шепелявлячи:
— Виросту, лікарем собачим стану.
— Точно будеш ветеринаром? Обіцяєш?
— Обіцяю.
Коли від старості п.мер Джек, вона в цей час була в школі, і Дмитро вирішив не травмувати дівчинку, відвезти пса в ліс і там поховати. Але дружина сказала, що дочка не пробачить йому, якщо вона не попрощається з Джеком. Дочка гірко плакала, а потім заспокоївшись, сказала:
— Можна, я сама йому місце знайду?
Поховали його під розлогою ялиною, Оленька сказала, що він завжди нюхав ялинку, вона помітила.
Якось вона побачила на картинці в інтернеті цуценя лабрадора і все — вона хотіла тільки цього цуценя.
— Він дорого коштує, на нього треба гроші окремо збирати.
З того дня всі гроші, які їй потрапляли до рук, падали в щілину скарбнички. Батько, бачачи таке, вирішив ночами попрацювати таксистом і купити дочці на день народження цуценя лабрадора. Він їй пообіцяв, що у неї обов’язково буде цуценя.
— Коли, татку?
— Раз я обіцяю, значить, буде.
А наступної ночі його не стало. Горе сім’ї було велике, Олена за день постаріла на роки. Діти були невтішні. На похоронах було багато народу, з міста приїхала двоюрідна сестра Дмитра, яка дуже любила і поважала брата.
Вона запитала тітку Олени, вони що, так бідно жили, адже начебто все у них є, чому він ночами пасажирів розвозив? А коли дізналася, для чого він таксував, сказала:
— Його любов до дітей безмежна, як же він їх любив і виховав чудово, хлопчаки он які стали міцні і сильні, а дівчатка — красиві і розумні. Як же шкода, що він онуків не дочекався, я знаю, він мріяв про них, про велику родину. Але, від долі, на жаль, не втечеш, це точно.
На сорок днів, коли вони приїхали до батька на мо.илу, то з подивом побачили сидячого поруч з вінком цуценя лабрадора. Побачивши їх, він радісно застрибав і загавкав.
— Мамочко, дивись-дивись, тато свою обіцянку виконав, він подарував мені цуценя. Татку, дякую — тискаючи цуценя, плакала і від горя, і від радості дочка.
А з-за сусідньої мо.илки виглядала задоволена двоюрідна сестра батька. Потім вийшла і ніби тільки приїхала, здивувалася, побачивши цуценя.
— Звідки таке диво?
— Тітонько Іро, це тато подарував, уявляєте, він все-таки виконав свою обіцянку.
— Так і ви, на згадку про батька, ніколи в житті не підводьте його і, якщо давали йому в чомусь обіцянку — обов’язково виконайте.
Виконали і стали всі гідними людьми, а молодша вступила до інституту і вчиться на ветеринарного лікаря!
Спеціально для сайту Stories
