Як радів Павло, коли рік тому красуня Віка погодилася стати його дружиною. Це тоді рік тому. Тоді він був багатий за мірками їхнього провінційного містечка. Зараз тільки гіркі думи про це й лишилися. Він все думав, що Віка з ним лише заради грошей, а кохання тут ні до чого.
Весільна подорож на обійшлася в пристойну суму. Звичайно, можна було там відпочити і дешевше, але так хотілося здивувати молоду дружину. Здивував. Вона вирішила, що так завжди буде. І пішло. Дорогий автомобіль, модні бутіки. А працювати дружина не збиралася навіть удома.
Величезна чотирикімнатна квартира, хіба встигнеш її утримувати в порядку. Та ще чоловікові обіди готувати. Найняли хатню робітницю. Віка знайшла негарну жінку тридцяти років, але готувала та чудово і порядок у квартирі підтримувала ідеальний. І ось остання крапля терпіння.
Остаточно руйнується бізнес. Вчора ще можна було його врятувати, але Віка таємно від нього витратила останні гроші, так би мовити НЗ. Тепер Павло думав, навіщо він підпустив її до цих грошей. Думав же, що грошей ще багато, за життя не витратити, а дружина витратила за один рік.
Тепер Павло заявив, що продає квартиру. Віка наполягала на тому, щоб розділити все майно, хоча крім квартири, в них залишилося лише дві машини та трохи золотих прикрас, які Павло дарував Вікторії. В той же день вони подали заяву про розлучення.
За місяць їх розлучили. Віка пішла жити до іншого бізнесмена. Забрала з собою дві свої машини, золото, одяг та деякі дрібниці. Павло виставив на продаж квартиру. Звичайно, можна б і позику під заставу взяти, але відчував він, що найближчого року віддавати буде нічим.
Були думки, що можливо, доведеться і з бізнесом розпрощатися. Ось і покупець знайшовся на квартиру. Домовилися про ціну, але покупець вимагав, щоб з квартири прибрали всі меблі. Коли покупець пішов, то до Павла підійшла хатня робітниця, яка спитала, чи шукати їй тепер нову роботу.
І тут Павло розгубився. Він тільки зараз зрозумів, що він зовсім не має грошей, навіть щоб заплатити хатній робітниці за неповний робочий місяць. Так що там гроші? Йому навіть жити нема де. Останнє, що залишилося, це його бізнес, який тріщав по швах.
Він винувато подивився на жінку і попросив почекати з розрахунком кілька днів, бо нараз немає грошей. Жінка погодилася, аж тут Павло видав пропозицію, яка здивувала навіть його самого – він запропонував їй забрати щось з меблів, якщо їй треба.
Марина здивовано запитала, невже все так погано, та Павло зізнався, що йому навіть немає де жити, тоді жінка покликала свого колишнього роботодавця до себе. Павло з подивом подивився на цю негарну жінку. Згадав, що зовсім нічого не знає про неї, хоч і працювала та у нього цілий рік.
Згадав лише, що нещодавно їй виповнилося тридцять років. Ще помітив у її погляді щось незвичайне і відчув, що саме цього не вистачало йому в погляді Вікі, а очі на неї чекали. Не зрозуміло чого, але чекали. Варіантів не було ніяких і Павло погодився кілька днів пожити в Марини.
Ці дні були особливо важкими. Звільнившись на годину, він приїхав подивитися своє нове житло. Квартира у звичайній п’ятиповерхівці. Навіть без євроремонту і чомусь пуста. Перехопивши його погляд, Марина пояснила, що свої старі меблі вона викинула, але скоро привезуть меблі Павла.
Жінка подивилася на нього з якимось материнським коханням. Він простягнув жінці кілька тисяч, яких не вистачило б, щоб покрити борг перед нею, але більше в нього грошей не було. Марина гроші не взяла, але посадила за стіл обідати.
Кухня хоч і маленька, але обід такий самий, як і раніше, все, що він любить. Поїв, посміхнувся, подякував. І радісна усмішка у відповідь. Щось перевернулося в душі у Павла, перед ним стояла не хатня робітниця, а жінка, яку… Він навіть поки не міг правильно висловити свою думку.
Повернувся у своє нове житло пізно ввечері, але у радісному настрої. Сьогодні він зміг відстояти свій бізнес. Далі нелегкий шлях нагору, але тепер має великий досвід і цей шлях має бути стрімкішим, ніж тоді, вперше. Зайшов у квартиру і чомусь захотілося поділитись радістю з Мариною.
Пройшов. У квартирі було тісно, але все стояло так і в його колишній квартирі. Поглянувши на жінку, він раптом подумав, що вона чогось чекала. І зрозумів: «Адже вона старалася для мене, щоб мені було затишно у цій квартирі. Для неї це дуже важливо».
Він якось мимоволі і незграбно обійняв її. З подивом побачив перед собою широко розплющені очі. Це тривало добру хвилину. Першою схаменулась жінка та сказала, що час вечеряти. Він сидів за столом, уплітаючи картоплю з котлетою і кидаючи погляди на жінку, що сиділа навпроти:
«А вона ж дуже хороша. Чому я раніше цього не помічав? Тому що поруч Віка була, яка затьмарювала все навколо, і я осліп, зовсім осліп, — і тут на думку спала зовсім проста думка. – А чому я мовчу? Невже мені нема чого сказати?»
Він розповів їй про свої успіхи з бізнесом і що зовсім скоро він вирішить і житлове питання, але, звичайно ж, без Марини він би не впорався. Вони лягли спати у різних кімнатах. Якихось дві-три години тому Павлові дуже хотілося спати. Думав лише про те, як дістатися до ліжка, а зараз не спалося:
«А може, Марина і є моя друга половинка. Адже саме про такі очі я і мріяв все життя. Цікаво, а якщо взяти та сказати їй про це. Що вона відповість? У мене рік була красуня-дружина, і вона про це знала, вона це бачила. Виходить, коли опинився на мілині і від мене пішла дружина. Що виходить?»
Довго лежав з розплющеними очима, поки в голову не спала зовсім вже неймовірна думка: «Якщо зараз зайти до її кімнати. І що я скажу? Адже головне не сказати, а зайти». Опустив ноги на підлогу. Довго сидів. Потім підвівся і повільно вийшов із кімнати.
Підійшов до її дверей і зупинився нерішуче, прислухаючись. Скрипнуло ліжко, почувся зітхання, і він рішуче штовхнув двері…. Бізнес Павла пішов різко нагору. Марина щосили допомагала йому в бізнесі, берегла кожну копійку.
Через рік вони мали достатньо грошей і на нову чотирикімнатну квартиру, і на весілля. Та й поспішати з цим уже час, через півроку їх сім’я стане більшою. А головне, Павло зрозумів, що це і є те саме справжнє кохання, про яке мріяв все життя!
