Великдень улюблене свято особливо дітлахів в нашій родині… Діти люблять їсти смачні ароматні паски. Мами та бабусі примудряються їх прикрасити всілякими смаколиками.
Різнокольорові яйця, діти їх розбивають знаходять найміцніше торжеству немає меж. Якось, я чула, в дитинстві історію від бабусі про перший Великдень її бабусі.
Жили вони бідно, у старій халупі, дітей було шестеро у сім’ї… Ні одягнути, н взути. Коли батько прийде з роботи, тільки тоді взимку старші хлопці могли надіти його старі чоботи і подертий кожух, щоб побігти кататися на санчатах.
Радості дітей не було межі, решта із заздрістю виглядала у вікно. Мама плакала та лаяла дітей за чоботи. Мати з батьком із ранку до вечора працювали.
Жили, їли хлібну якусь юшку, в якій крім картоплі та нічого не було. Зрідка мама могла принести шматок чорного хліба, не знаю, як вона примудрялася це зробити? Багачі були жадібні могли вигнати з роботи.
Хліб ділили на всіх і всі жадібно його їли. Була в них ще коза Марійка, яка давала трохи молока, але вони були раді і тому. Мати ходила, до церкви у свята, бо тільки у неї було пристойне вбрання для походу до церкви.
Звідти вона приносила проскурки, ділила на всіх… Навесні, коли був Великдень, діти знали, що то свято таке Великдень, але паски ніколи не було, ні з чого було її пекти…
Іноді вони бігали, до заможної хати, й зазирали у вікна, дивилися на гарні паски на столах та фарбовані яйця. На багатих дітей, що наминали цю смакоту, а потім ішли додому сьорбати юшку і їсти кашу з устюгами…
Так хотілося хоча б понюхати паску. Але все-таки перша паска була в бабусиної бабусі… У цей святковий день мати прийшла загадково посміхаючись одягнувши найкраще, дітей висадила на лаву і сказала:
- Сьогодні діти ви будите їсти справжню паску.
Діти, здивовані переглядалися і не вірили, що їм зараз дадуть цю смакоту. Мама урочисто занесла в кімнату хустинку розв’язала і всі діти побачили її – паску… Це був невеликий шматочок з білим верхом та три фарбовані яйця…
Мати тремтячими руками розділила паску на шматочки так, щоб і білої верхівки вистачило спробувати всім. І переділила яйця навпіл. Діти їли це диво Великодня, а мати сиділа і гірко плакала.
Діти не розуміли чому плаче мати ж паски всім вистачило?… Напевно, подумала тоді маленька Соня мама плаче тому, що їм з татом паски не вистачило…
Соня підійшла, до мами взяла її долоню, поцілувала, і поклала маленький шматочок паски – «Їж мамо!» Були, у подальшому житті Соні, і паски, але першу паску вона пам’ятала все життя.
Якось зайшла, до магазину, а там продають паски і чомусь набором по три штуки. Бабуся стояла, в черзі, а як дійшла черга брати паску, вона не взяла тому, що грошей не вистачило.
Я згадала бабусю Соню, наздогнала цю стареньку і дала їй паску. Бабуся взяла, сказала: “Дякую, дочко, тепер і в мене буде Великдень!”
