Справи в моїй родині йдуть зараз не найкращим чином, але почалося все ще задовго до. Коли мені було вісім років, а моїй сестрі шість, наша мама поїхала на заробітки. Батько кинув нас напередодні, грошей не було.
І мати вирішила, що заробити вона зможе саме за кордоном, але є нюанс. Мама поїхала, майже одразу вийшла заміж за іноземця і забула про нас. Зовсім. Нашим вихованням займалася бабуся.
Страшно згадувати, що нам довелося пережити. Ви самі знаєте, які пенсіонери отримують гроші. Я з сестрою дуже рано почали підробляти. Вчилися наполегливо, щоб здобути освіту і знайти гідну роботу.
Мені дуже хотілося віддячити бабусі. Адже вона теж працювала, хоча вже отримувала пенсію. Грошей просто не вистачало. Пощастило ще, що хоча б квартира своя, причому трикімнатна.
Не відразу, але бабуся зрозуміла, що одну кімнату можна здавати. Поселила до нас студентку. Вона платила небагато, але якось жили – не тужили, а мати зникла. Бабуся намагалася з нею зв’язатися.
Але мама знаходила причини, щоб просто не говорити з нею. Ясна річ, ні про які гроші й допомогу й мови не йшло. Я з сестрою буквально виросли без матері. Вона ніяк не брала участі в нашому житті.
Тому, коли минулого року бабусі не стало, я втратила найближчу мені людину, а мама не приїхала, щоб просто провести її в останню путь. Мені було 24 роки, я займалася всіма документами та іншою підготовкою сама.
Так, мені довелося дуже рано подорослішати, але вибору в мене не було. Тепер виявляється, що справи у мами складалися не так уже й добре. Так, вона вийшла заміж за успішну людину, але його не стало.
І хоча мама думала, що він передасть їй усі свої статки, дива не сталося. Поки мати жила за кордоном і працювала там, вона тринькала всі гроші на себе. Абсолютно нічого не відкладала на потім. Ось і залишилася біля розбитого корита.
Тут-то вона про нас і згадала! З’явилася як грім серед ясного неба. Каже, що тепер житиме з нами, адже вона в цій квартирі виросла. Мовляв, вона їй по праву належить. Тільки от невдача! Бабуся заповідала її мені і сестрі.
Молодшій сестрі зараз 22 роки, вона ще навчається в університеті. але надалі ми планували продати бабусине житло і купити по однокімнатній квартирі. Мати в наші плани не вписувалася абсолютно.
Вона каже, що якщо ми не хочемо з нею жити, то маємо купити їй однокімнатну квартиру. З якого дива? Я не знаю, що мені робити і як прийти з мамою до спільного знаменника. Вона для на абсолютно чужа людина.
Я не хочу з нею жити, але й вигнати її з дому не можу просто так. Вона погрожує піти в суд. Мовляв, квартира перейшла в нашу власність незаконно. Але це просто смішно!
Мама в місті всього кілька тижнів, а соків із мене висмоктала стільки, що на кілька років вперед вистачить. Мені огидно з нею в одній кімнаті перебувати, не те що жити! Що ж робити?
