Прожила з чоловіком разом трохи більше чотирьох років. За цей час в нас з’явилася дитина, ми обзавелися квартирою і… чоловік перетворився на релігійного фанатика.
Все почало закручуватися зі звичайного ремонту. У нас грошей було не дуже багато, тому було вирішено робити ремонт самотужки. Чоловік почав вирівнювати стіни.
Після метушні зі штукатуркою у нього почалася алергія. Знайшли професійних робітників. Чоловік сказав, що сам розбереться зі шпалерами, але все було не так.
То клей не той, то погані шпалери, то стіни погано вирівняли. Шпалери я вже доклеювала самостійно. Абияк зробили недоремонт і в’їхали в квартиру. Грошей у нас було не так багато, та ще й чоловік дивував.
Він почав у вихідні пропадати в церкві. Спочатку він ходив лише на недільні служби, потім почав проводити усі вихідні у церкві. І добре, якби він тільки на службах був, то став залишатися там і після.
Іноді аж до ночі його не було вдома. Я вже писала, що з грошима було тяжко, але лише за кілька місяців я дізналася, що він десяту частину своєї заробітної плати відносив до церкви на пожертву.
21 століття, а він десятину платить. Вийшло так, що дитина сильно захворіла. Я на ліки почала спускати всю свою заробітну плату. Дійшло до того, що грошей не було навіть на проїзд.
Мені доводилося вранці на роботу йти майже півтори години, щоб було, що їсти, я взяла гроші з кредитної картки. Чоловік і не заспокоювався: вдома або читає релігійну літературу, або молиться.
Якщо він не вдома, то у церкві. Знайти другу роботу? Час вільний ніби є. Ні! Навіщо? Як жінка я свого чоловіка не цікавила, адже на свята не можна, у пости не можна й інші проблеми…
Якось він мене взагалі назвав розпусною жінкою, що диявол мною керує і мені теж треба до церкви. Це була остання крапля. По дому нічого не робить, з дитиною не займається, грошей не видно та ще й ображає.
Вигнала його з дому, а він і радий цьому. Навіть й не думає з’являтися. Дитиною не цікавиться і, звісно, не дає і копійки. От готує документи на розлучення та аліменти, бо навіщо такий чоловік потрібен…
