Я вийшла заміж одразу після закінчення університету. Тоді я переїхала до чоловіка, а моя молодша сестра лишилася жити з батьками. Їй зараз 30 років, і вона ще незаміжня.
Ми з чоловіком завжди намагаємось допомагати мамі з татом, по можливості відвідуємо їх у вихідні. Без нас ніколи не саджають картоплю, багато важкої роботи коханий робить сам.
Тато просить допомогти, і зять йому ніколи не відмовляє, адже мої батьки вже давно не молоді. Я ніколи нічого не просила у своїх батьків, намагалася всього досягти сама. А у сестри не склалося із заміжжям, тому вони її жаліють.
Сестра і не працює ніде, прикриваючись тим, що треба доглядати батьків. Коли розмова заходить про неї, мама завжди натякає, що хоче віддати їх дім моїй сестрі. У мене ж життя чудово склалося: є робота, сім’я, квартира.
Тільки цього всього я досягла сама, ніколи не сиділа на шиї у батьків. Чесно, мені завжди було прикро, що батьки більше люблять молодшу доньку. Я все дитинство відчувала, що їй більше приділяють уваги і це досі не змінилося.
А я ж така дитина, як і молодша сестра. Мамі я відразу сказала, що не буду з нею сперечатися і що рішення з приводу житла на їх совісті. Нещодавно з’ясувалося, що батьки відклали гроші та подарували сестрі тур за кордон на море.
Це була перша подорож за кордон для неї, звичайно, вона була щасливою. Я теж раділа за неї, вона ж моя сестра. Нещодавно я з чоловіком опинилися у скрутному становищі. Його квартира була однокімнатною, ми вирішили, що треба більше, якщо ми хочемо дітей.
Кілька років тому ми купили квартиру в кредит. Цього місяця ми не розрахували сімейний бюджет і не очікували, що чоловікові затримають зарплату, і треба було терміново внести платіж за квартиру.
Не було іншого виходу, як звернутися до батьків за допомогою. Я знала, що вони люди економні. У мами з татом завжди була заначка на чорний день. Мені нічого не залишалося, крім як попросити у них гроші у борг.
Коли ми приїхали на прохання тата допомогти полагодити дах, я вирішила, що можу попросити батьків про ласку. Коли ми допомогли по господарству, я попросила маму позичити нам на місяць трохи грошей.
Тут мама почала розповідати, що зима зараз люта, а вони ще не купили дрова на зиму. І якщо мені їх не шкода, то я, звісно, можу взяти відкладені на дрова гроші. Мені стало так неприємно та прикро, і водночас я була здивована.
Рідні люди, яким ми ніколи не відмовляли у допомозі, так відреагували на чи не єдине прохання у моєму житті. Грошей я не взяла, поки ми йшли до машини, тато мені слідом говорив щось про гроші і про те, що я ніколи не цікавилася їхнім життям.
Так, я не допомагала матеріально, але завжди відгукувалася на прохання, кожні вихідні замість відпочинку я їхала до них зі своїм чоловіком і допомагала по господарству. У мене таке почуття, ніби батьки ніколи не любили мене.
