Я вирішила поїхати до села на вихідні, щоб трохи відволіктися від роботи. Після важкого тижня добре б на природі побути, повернутися до батьківського дому, забути про всі негаразди. Тільки не цього разу.
Я приїхала до будинку, де зараз живе моя сестра із чоловіком. Вони залишилися тут жити 30 років тому, а я вступила до університету та шукала кращого життя у місті. Так там і лишилася жити.
Знайшла роботу, там познайомилася зі своїм чоловіком, потихеньку просувалася кар’єрними сходами і будувала особисте життя. Я переїхала до чоловіка додому, а сестра тоді так і сказала, що мені дуже пощастило.
Ще вона заявила, що з цього часу будинок батьків повністю належатиме їй. Я в селі не бачила для себе перспектив, тож погодилася. Я одразу відмовилася від частини будинку на її користь.
Через два роки в них з’явилася дитина, потім ще одна. Я їй допомагала всім, чим могла, кожні вихідних приїжджала до села з двома величезними сумками продуктів та речей.
Я дуже люблю своїх племінників, жодної подяки від сестри не чекала, бо все робила щиро, аби діти раділи. Іноді мене кликали на свята, я приїжджала. Племінці мене теж дуже любили.
Коли я розлучилася з чоловіком, то почала приїжджати частіше, була щаслива, коли мене звали святкувати Новий рік у батьківському будинку. Коли старша дочка сестри вступала до університету, я допомог з оплатою.
На час навчання племінниця переїхала жити до мене. Чоловік сестри мене не злюбив одразу. Він давно вважав себе господарем у моїй рідній хаті і не любив, коли я приїжджала.
Він ніколи не приховував, що не відчуває до мене симпатії. Коли сестра пакувала мені якісь домашні продукти із собою, він завжди поглядав несхвально. Я можу все купити, але сестра наполягала, бо це все домашнє.
І я не відмовлялася. Цього року було багато горіхів. Чоловік сестри зібрав їх та сушив біля будинку на подвір’ї. Я хотіла набрати додому небагато, дуже люблю волоські горіхи, але чоловік сестри заборонив.
За його словами, він уже покупця знайшов та залишив усе на продаж. Мені стало якось неприємно. Що вони втратять, якщо я візьму пакетик горіхів. Я ж не мішок беру.
Мені прикро, що я завжди ставилася до своїх родичів доброзичливо, а вони так негарно поводяться щодо мене. Я нічого сестрі не сказала, але сумку з картоплею та яйцями, яку вона мені зібрала, я не стала брати.
Сестра нічого не помітила і попросила позичити гроші на весілля молодшій дочці. Я, звісно, погодилася. Моя ж племінниця не винна, що її батько так до мене ставиться.
