Мені здавалося, що так я зможу зробити свій внесок, це хороша підтримка і допомога сім’ї, з якої в мене є тільки мама. Однак незабаром я зрозуміла, що вона віддає всі гроші брату…

Із близьких родичів у мене є тільки мама і молодший брат. Із братом ми ніколи не були близькими. Він молодший за мене на 13 років. З моїм рідним батьком мама розлучилася і вийшла заміж вдруге.

Саме у цьому шлюбі і з’явився мій брат. Варто сказати, що вітчим ставився до мене добре, у нас не було проблем, але мого брата батьки любили більше. До мене завжди були високі вимоги, а за брата все робили батьки.

Не скажу, що це не допомогло мені в житті. Тому що я рано стала самостійною і змогла домогтися того, чого хотіла. Зараз у мене є сім’я, свій бізнес і квартира.

Я з чоловіком починала з нуля і за кілька років змогли купити своє житло. А ось моєму брату квартиру купили батьки. Мама запевняла, що більшу частину грошей дав вітчим, але мені в це вірилося насилу.

Після цього батьки оплатили йому весілля. Молодята без зволікання завели двох дітей. Дружина брата сидить у декреті. Та й мій брат працювати не поспішає. Він усе чекає, що йому платитимуть гроші за його талант.

Хоча зусиль для цього не докладає зовсім. Вони живуть за гроші батьків, звісно ж. Це навіть не назвеш допомогою, тому що багато років батьки просто утримували всю його сім’ю.

Поки вітчим ще був живий, я не лізла в їхні справи, але півроку тому його не стало, і мама залишилася одна. На одну пенсію не потягнеш себе ще одну сім’ю. Тому ми з чоловіком вирішили, що будемо виділяти їй гроші на місяць.

Мені здавалося, що так я зможу зробити свій внесок, це хороша підтримка і допомога сім’ї, з якої в мене є тільки мама. Однак незабаром я зрозуміла, що вона віддає всі гроші брату. Мене такий розклад не влаштував.

Тому я почала сама купувати їй усе необхідне і привозити раз на тиждень. Ось і минулої суботи я привезла їй сумку з продуктами, трохи засобів гігієни та кілька пар теплих шкарпеток, бо вона скаржилася на холод.

Ми з нею заговорилися, і я забула свою парасольку. Увечері я їхала повз її будинок і вирішила заїхати за нею. Яке ж було моє здивування, коли просто на порозі я зіткнулася з братом. Він саме виходив із маминої квартири.

В руках у нього була та сама сумка з продуктами, яку я вранці привезла мамі. Зверху лежали навіть теплі шкарпетки. Я висловила своє обурення з цього приводу, але мама тільки відчитала мене у відповідь.

Вона сказала, що якби я була хорошою сестрою, то сама б запропонувала братові допомогу. Я не розумію, чому я маю допомагати людині, яка не в змозі знайти роботу і забезпечити сім’ю.

Може, я в чомусь не права, але мені не хочеться брати на себе утримання їхньої сім’ї. Як мені тепер бути? Не можу ж я повністю перестати допомагати матері, але й брата спонсорувати не маю наміру.

You cannot copy content of this page