Хоча мені вже нещодавно й стукнуло 63 роки, почуваюся я, зізнатися, краще, ніж 20 років тому. Батьки дали мені гарне ім’я. За що я їм досі дуже вдячна. Воно й раніше, у дівоцтві, викликало заздрість у моїх ровесниць. А зараз і зовсім набуло певного шарму й особливої чарівності.
Принаймні, в моїх очах. Та й чоловіки завжди розпливаються в ніжній усмішці, коли чують, як звуть жінку, що стоїть перед ними. На превеликий жаль, мій чоловік покинув нас 17 років тому. Єдиного сина виховувала я одна. Через це в мене й почався стрес, ожиріння, неприємні звички.
Але тепер це в минулому. Син виріс пристойною людиною, одружився, і в нього народився син, якому уже чотири роки. Я онука дуже люблю, часто приходжу до нього з гостинцями, а він завжди відповідає мені взаємністю. Але ось невістка чомусь мене не любить. Я ставлюся до неї з усією повагою.
Але вона ніяк не може сприймати здорову критику на свою адресу. Зараз поясню. Річ у тім, що вона і до пологів була, як це сказати, трохи пухкою. Ну, подумаєш, різні фігури бувають у людей, що вже тут поробиш. Але після пологів вона вже якось зовсім себе запустила.
Це бачили всі, але не хотіли говорити правду в очі, а я лестити не звикла. Тому й час від часу радила невістці перейти на правильне харчування, щоб оздоровитися, почистити організм і нарешті відчути полегшення. Тільки й усього, але вона сприймала це надто близько до серця.
Вона думала, що я якось хочу її принизити, образити перед власним сином. Ну що поробиш, якщо зустрітися окремо, тільки удвох, у неї не було жодного бажання?! Так чи інакше, від грошей, які я приносила синові раз на місяць, вона не відмовлялася. Я допомагала їхній родині з платою за житло.
Мій онук народився зі слабким здоров’ям, і треба було купувати недешеві ліки, консультуватися з хорошими лікарями. Я, як бабуся, залишатися осторонь не хотіла. Добре що є деякі заощадження на чорний день. І в принципі все б так і йшло своєю чергою, якби не випадок.
В черговий раз я після дзвінка прийшла до свого онука. Купила йому фруктів, якихось іграшок. Зайшла на поріг, обійняла сина, привіталася з невісткою. Тільки-но вирішила зняти куртку, як прибіг онук і з радісними криками почав мене обіймати, називаючи при цьому бабою.
Я вважаю себе бабусею тільки через наявність онука, але не за внутрішнім самовідчуттям. Як наприклад, коли тіткою тебе можуть називати племінники, але аж ніяк не діти з сусіднього будинку. А тут просто все й одразу. Хто ж міг навчити дитину такої гидоти?
Я подивилася на сина і на невістку – нуль реакції. Зробила паузу, дала можливість вибачитися і все зам’яти, але все було даремно. Тиша. Тоді я просто залишила подарунки онука на полиці біля дзеркала, відчинила двері й вийшла на вулицю. Ніхто мене не наздоганяв, не намагався зупинити.
Так, пішки і не поспішаючи, я і пішла до себе додому. Увечері зателефонував син, запитав, що це було і чому в мене виникла така реакція. Його реакцією на мої відповіді були тільки сміх і безглузді жарти. Якраз у його стилі. Запитав, чому я, доросла жінка, ображаюся на дитину.
А я ж до дитини претензій не маю. Мій онук у цій ситуації – як лакмусовий папірець. Він озвучив те, що йому про мене говорили батько або мати. Я впевнена, що син мене бабою або бабкою називати не буде. Це надто вже по-жіночому. Якась дурна помста, якщо чесно, дешева.
І тим не менше син свою дружину вигороджує і захищає. Не чув, мовляв, від неї такого. Напевно, онук мультиків передивився. Ага, мультиків. Загалом, я вже два тижні до них не заходжу. Мені самій важко, тому що я сумую за онуком і хочу бачити, як він росте і стає сильнішим.
Але ця “баба” – вище моїх сил. Залишається один тільки козир: скоро треба буде знову платити за оренду квартири. І я не проти цим козирем скористатися. Нехай вирішують, як їм тепер чинити, а там потім як піде. Не подобаються невістці мої поради? Заради бога, я їй більше слова не скажу.
Буду купувати онукові свіжі фрукти, а їй торт замовлю. На здоров’я. А в майбутньому й подивимося, хто мав рацію: свекруха, яка бажала кращого. Або ж її внутрішнє бажання набити собі черево. Час усіх розсудить, а жінки, на жаль, над часом не владні.
