Кілька років тому поруч із нами оселилася багатодітна сім’я. Ми одразу познайомилися й почали спілкуватися. Їхня матуся найдобрішої душі людина, жінка дуже побожна.
Бувало, я допомагала їй сидіти з дітками, оскільки в мене самої дитина тільки одна. Синові подобалося перебувати у великій компанії хлопців, йому на той момент тільки чотири роки виповнилося.
Найміцніше мій син подружився зі своїм однолітком. Хлопчики разом пішли в перший клас, сиділи за однією партою і майже щодня зустрічалися в нас удома, щоб робити разом уроки.
Якщо чесно, я настільки до цього звикла, що й уявити собі не могла їх порізно. Зараз моєму сину вісім років, і він, як і раніше, дружить з сусідським хлопчиком. Тільки останнім часом я почала помічати недобре.
Річ у тім, що я постійно підгодовую цього хлопчика. Я бачу, що вдома він недоїдає. Вічно голодний хлопчик має не дуже здоровий вигляд, тонкий, як паперовий листочок. Я намагаюся дати йому добавку, від якої він не відмовляється.
Коли я збираю сину в школу рюкзак, то кладу не один бутерброд, а два, бо другий для його друга. Так само роблю з фруктами: бананами і яблуками. Мені здавалося, що мій син усе розуміє і не заперечує.
Але йому почало не подобатися, що я стільки часу приділяю його другу. Мовляв, той хлопчик мені важливіший, ніж мій син. Я розумію, що таке дитячі ревнощі. І я вже не раз розмовляла із сином. Тільки це не допомагає.
Нещодавно син влаштував сцену просто під час вечері. Його друг якраз доїдав другу порцію рисового супу. Мій син вихопив у нього ложку і сказав, що досить об’їдати його сім’ю.
Той нічого не відповів, тільки тихенько відсунув від себе тарілку. Лаяти сина при його другові я не стала. Замість цього я відвела хлопчика додому і перепросила в нього. А потім зважилася на серйозну розмову із сином.
Було видно, що чин на мене ображений. Я намагалася йому пояснити, що в його друга важка ситуація вдома і він потребує допомоги. Він сидів, насупивши ніс. Я розповіла, що люблю його як нікого більше.
Що я завжди хотіла, щоб він був добрим і чуйним хлопчиком. Іноді нам доводиться чимось жертвувати заради допомоги іншим людям. І якщо наша жертва полягає всього лише в зайвій порції супу, то хіба ми можемо відмовити.
Мій син розплакався. Він боявся, що я полюблю його друга більше, ніж його, тому що я постійно його жалію. Я розумію, що десь припустилася помилки, десь, можливо, перегнула палицю. Але що б не сталося, важливо вчасно поговорити з дитиною.
Мій син – розумна дитина. І мені дуже радісно, що він усе зрозумів. Після нашої розмови він сказав, що тепер хоче допомагати не тільки другові, а й його братикам і сестричкам.
Я запропонувала йому допомогти мені приготувати для хлопців що-небудь смачненьке. Минулими вихідними ми пекли печиво, а потім зайшли на вогник до сусідів, чим дуже розчулили їх маму.
Ось так один голодний хлопчик із сусідської багатодітної сім’ї зміцнив мої стосунки з сином. Знаю, що в хлопчика все буде добре. І я рада, що в мого сина є такий прекрасний друг!
