-Заходь, Дарина, влаштовуйся, будь як вдома, – свекруха широким жестом гостинно обвела навколо себе.
-І не забувай, що ти в гостях! -тихо підхихикнула дочка Світланка, що стояла поруч з нею.
Дар’я скромно посміхнулася і пройшла слідом за Аркадієм у його кімнату. Чоловік зачинив за ними двері, обійняв дівчину і посміхнувся:
-Ось, Даринка, нарешті ми з тобою справжня сім’я!
Дар’я довірливо притиснулася до чоловіка.
-Ти завтра довго не спи, – звернулася до Дарини за вечерею свекруха, – допоможеш мені зі сніданком. Сім’я у нас велика!
-Звичайно, Зоя Семенівна! – м’яко посміхнулася дівчина.
Сім’я у чоловіка дійсно була великою – четверо братів і сестра. Правда, старший був уже одружений і жив окремо.
Аркадій був другим за старшинством. На щастя, батько Аркадія, перед тим як покинути цей світ, побудував родині великий будинок, де всім вистачало місця. У кожного члена сім’ї була своя простора кімната.
Звичайно, коли Аркадій і Дарина вирішили одружитися, то питань з житлом не виникало.
-Поживемо поки у нас, – сказав Аркадій, – будинок великий, місця всім вистачить, та й тобі не буде нудно, поки я на роботі.
Аркадій працював позмінно на деревообробному заводі, що знаходився в п’яти кілометрах від селища.
Зарплата була хорошою і тому було вирішено, що Дарина працювати не буде, а присвятить себе створенню затишку в їх маленькій родині. Їх рішення підтримала і мати Аркадія:
-Звичайно, Даринко! Призначення дружини – піклуватися про чоловіка. Щоб на нього чекала гаряча смачна вечеря, чистий будинок і любляча дружина. А він нехай забезпечує матеріально!
Дар’я тоді подумала: “Яка хороша у мене буде свекруха! Самій все життя доводилося і працювати, і за будинком доглядати, і дітей виховувати!”
Вранці Дар’я, як і обіцяла, встала раніше і допомогла Зої Семенівні з сніданком. Потім, провівши чоловіка на роботу, вимила за всіма посуд і пішла до себе в кімнату. Потрібно було застелити ліжко, прибратися і перебрати речі.
-Дарино! – до кімнати без стуку заглянула свекруха. – Ти коли тут закінчиш, приберися і в інших кімнатах. А потім берися готувати обід! Свєтка прийде зі школи, щоб гарячого супу відразу поїла, а то у них в школі яка їжа?
Тільки шлунок псувати!
Дар’я здивувалася такому проханню, але нічого не сказала, вирішивши, що їй дійсно цілий день без діла не всидіти.
Та й Зої Семенівні слід допомагати – все-таки вона тепер її сім’я, мама її коханого, а значить і її.
Так і повелося. З ранку Дар’я вставала раніше за всіх, щоб приготувати сніданок. Потім, провівши всіх за двері, йшла займатися прибиранням, готуванням, пранням і прасуванням. Зоя Семенівна тільки вказувала, що робити.
-Дар’я! Ти прання зібрала? На ось ще постільну Світлани і хлопців захопи! – і кидала дівчині величезну купу постільної білизни.
Коли Дар’я вперше вирішила скористатися пральною машинкою-автоматом, Зоя Семенівна встала на захист техніки.
-Ти що? Це така дорога річ! Ми її використовуємо тільки для певних речей! Та й взагалі! Електрику треба економити! І як слід вона не пере! Руками-то надійніше буде!
Нічого страшного! Я все життя руками прала – не переломилася!
– Дар’я! Приберися у Славика! Він вчора, мабуть, знову вночі в кімнаті їв – одні крихти всюди!
-Івану робочу спецовку випери! А то вже другий тиждень в брудній ходить!
-Підший Славику штани!
-Відбіли Свєті блузку!
-Підготуй Івану костюм – у нього збори!
Дар’я крутилася весь день як білка в колесі, обслуговуючи свою нову величезну сім’ю. Зоя Семенівна нічим їй не допомагала.
Роздавши вказівки, вона йшла на вулицю і весь день базікала з сусідками. Через кілька місяців такого життя Дар’я вже не була рада, що погодилася жити зі свекрухою.
“Краще в комірчині, в гуртожитку, ніж так!” – сумно думала дівчина, але поскаржитися чоловікові не наважувалася.
Аркадій все-таки помітив, що з дружиною щось не так. Вона схудла, зблідла, і прямі подружні обов’язки виконувала неохоче, вважаючи за краще відразу засинати.
-Кохана! Що відбувається? – намагався розговорити він дівчину, але та лише хитала головою і відповідала:
-Все нормально! Просто звикаю до нового сімейного життя.
Мовчанню Дар’ї сприяли і постійні міркування Зої Семенівни про те, що в роботі по дому нічого важкого немає. Що раніше на жінках трималося все господарство і що гріх скаржитися на свою заміжню долю, якщо чоловік не вживає, руку не піднімає і гроші в дім приносить.
Якось на заводі сталася аварія і Аркадія раніше відпустили додому. Зрадівши, що зможе провести більше часу з дружиною, чоловік зайшов до магазину, купив торт і пляшку ігристого і, весело насвистуючи, попрямував додому.
Яким же було його здивування, коли він не виявив вдома дружини.
-А де Дарина? – запитав він у матері, яка стояла біля хвіртки.
-Мабуть, на річці, – махнула та рукою.
“Прогулятися чи що пішла?” – подумав Аркадій і теж попрямував до річки.
Дар’ю він знайшов на плоті. Дівчина полоскала білизну, а поруч з нею стояло два величезних таза з цією самою білизною.
-Даринко! – вигукнув чоловік. – Що все це означає? Невже у нас накопичилося стільки брудної білизни? Та навіть якщо і так, чому ти не скористалася машинкою?
Дар’я підвелася з колін, підійшла до чоловіка, уткнулася йому в груди і розплакалася.
Стурбований Аркадій обійняв дружину і велів все розповісти. Накопичене за кілька місяців виплеснулося з Дар’ї разом зі сльозами.
-Та вона що? З глузду з’їхала? – розсердився Аркадій. – А ну пішли!
Він кидав білизну в тази, поставив їх у візок, що стояв поруч, і майже бігом попрямував до будинку.
-Мати! Я в дім привів дружину, а не тобі прислугу! – вигукнув він, побачивши Зою Семенівну.
-Що? Поскаржилася? – Світлана вже прийшла зі школи і стояла поруч з матір’ю, зло дивлячись на Дарину.
-А ти! – Аркадій звернувся до сестри. – Що думаєш, що така чарівна і знайдеш собі багатого чоловіка, який найме тобі прислугу? Сама не можеш свої труси випрати?
-А що ти обурюєшся, синку? – з удаваним спокоєм спробувала заперечити Зоя Семенівна.
– Все життя так було: дружина повинна доглядати і чоловіка, і його сім’ю, раз увійшла в його дім. Що тут такого?
-А те! Що зараз не сімнадцяте століття! І я не хочу, щоб моя дружина гробила своє здоров’я, горбатячись на ледачих родичів! І взагалі! Чому ти не дозволяєш їй користуватися машинкою?
-А ти хоч знаєш, скільки вона електроенергії витрачає? …
-А нічого, що я за неї плачу?
Скандал вийшов гучним. До нього приєдналися і брати Аркадія, які прийшли з роботи. Ніхто не хотів втрачати прислугу, тому всі стали на бік матері.
Але Аркадій був непохитний.
-Моя дружина більше не буде на вас працювати! На щастя, батько розподілив цей будинок між усіма, і моя частка в ньому є! Тому ми з Дариною будемо вести господарство окремо!
З цими словами Аркадій обійняв дружину і повів її до кімнати.
-Якщо вони будуть тебе ще хоч якось ображати або змушувати щось робити – відразу кажи мені! Домовилися?
-Добре! -кивнула щаслива Дарина.
Але з полегшенням зітхнути дівчині не вдалося. Її позбавили від домашньої роботи, але почалися постійні докори, знущання і насмішки.
Не так вимила посуд, не так його поставила, недостатньо ретельно прибрала за собою в місцях загального користування. І пральною машинкою їй так і не дозволили користуватися.
-Це наша машинка! – зло стиснувши губи, вимовила свекруха. – Ти ж від’єдналася від нашої родини, от і нема чого нашим добром користуватися! Скажи спасибі, що посуд дозволяємо брати!
Дарина не засмутилася: ручне прання з двох осіб все одно краще, ніж з шести.
Однак, її спокій тільки розлютив. Одного разу, коли дівчина несла у двір тазик з випраною білизною, щоб його розвісити, Свєтка, ніби ненароком, поставила їй “підніжку”.
Не втримавши рівноваги, Дарина полетіла з ґанку. Таз і стопка вологої білизни впали прямо на неї. Відчувши пекучий біль внизу живота, дівчина втратила свідомість
Прокинулася вона вже в лікарні. Поруч сидів Аркадій.
-Що зі мною? – прошепотіла Дарина.
-Зараз уже все добре, – намагаючись, щоб голос не тремтів, відповів чоловік, – тільки ось…
-Що? – злякалася дівчина.
-Даринко. Ми втратили дитину. Але ти не переживай! Лікар сказав, у нас ще будуть діти! – Аркадій нахилився і обійняв дружину.
З лікарні подружжя поїхало в орендовану квартиру. Незабаром Дарина влаштувалася на роботу в місцеву бібліотеку, але пропрацювала там недовго.
Нове спокійне і щасливе подружнє життя принесло свої плоди – Дар’я чекала дитину.
У призначений термін у Аркадія і Дарини народився первісток.
Щасливий Аркадій почав будівництво будинку і до моменту народження дочки сім’я в’їхала у власне житло.
З матір’ю, сестрою і братами Аркадій і Дарина спілкуються, але лише загальними фразами.
Народження онуків Зою Семенівну не пом’якшило. Жінка не прагне з ними няньчитися. Вона все так само переконана, що була права по відношенню до невістки.
Дар’ю не засмучує ставлення свекрухи. Їй цілком вистачає допомоги від своїх батьків і турботи та любові чоловіка.
Спеціально для сайту Stories
