У Стелли була власна мережа магазинів ювелірних виробів у столиці. Бізнес допомагав налагоджувати батько. І ось тепер Стелла, як ділова жінка, стійко стояла на обох ногах.
У свої 40 років Стелла відвідувала світські раути, з’являлася на обкладинках глянцевих журналів, була знайома зі столичними знаменитостями: акторами, співачками, юристами…
Стелла виховувала сина Марка. Словом, все було «схвачено». І тільки одного не вистачало в житті жінки. Кохання…
Стелла відчувала себе шалено самотньою в п’ятикімнатній квартирі. А все могло бути інакше…
****
Маленька Стелла з бабусею жила в провінційному місті.
Батьки дівчинки переїхали до столиці, коли Стеллі не було й семи років. Їх запросили працювати за контрактом. Дочку доручили виховувати бабусі. Бабуся обожнювала онуку.
…Коли Стелла підросла, вона закохалася в однокласника Богдана. Він відповів взаємністю. Молодим людям було по 16 років. Бабуся, яка виростила п’ятьох дітей, не звертала уваги на закоханість Стелли.
«Хто з нас не закохувався в 16 років? Перебіситься», – махала рукою літня жінка. Однак, Стелла і Богдан з часом «заглиблювалися» в кохання. Вони вже не помічали нікого і нічого навколо себе.
Закінчивши школу, закохані вступили до інституту. На першому ж курсі Стелла оголосила Богдану:
-Готуйся стати батьком.
Майбутній батько посміхнувся:
-Завжди готовий!
Але не минуло й місяця, як Стелла забрала документи з інституту і поїхала до столиці до батьків. Богдан був розгублений і здивований. Він прибіг до бабусі Стелли.
-А що ти хотів, соколику? Чим дитину годуватимете? Своїми підручниками? Кохання-коханням, а дитина – не іграшка! Їй багато всього треба, – пояснила бабуся незрозумілу ситуацію.
Богдан надіслав Стеллі листа. Стелла відповіла: “Приїжджай.”
Богдан, не довго думаючи, помчав до коханої в столицю. Двері відчинила мама Стелли. Ганна Іванівна.
-Вітаю. Я Богдан. Приїхав побачити Стеллу.
Анна Іванівна люб’язно запросила Богдана увійти в квартиру. Провела його на кухню. «Хм, – подумав Богдан, – мабуть, запрошення в кімнату не заслужив». Очевидно, Стелли не було вдома.
-Ну ось що, зятю. У мене до тебе переконливе прохання. Залиш нашу сім’ю в спокої. Забудь про Стеллу, – почала, а, втім, і закінчила розмову Анна Іванівна.
-Можна, я дочекаюся Стеллу? – попросив Богдан.
-Ні, вона відпочиває в санаторії. Повернеться через два тижні. Молодий чоловіче, все, що могли, Ви зробили. Тепер ми самі розберемося, – поставила крапку Анна Іванівна.
Богдан стояв перед цією жінкою, як забитий цвях. Вона встала зі стільця, ніби запрошуючи закінчити цю повчальну бесіду.
Богдан пішов. Він трохи посидів на лавці біля під’їзду. Потім поїхав на вокзал.
Для Богдана ім’я Стелла стане святим на довгі роки. У перекладі з латині воно означає «зоряна». Стелла стане якщо не дороговказною зіркою, то маяком, до світла якого наполегливо йшов Богдан.
Приїхавши додому, Богдан занурився з головою в навчання.
Він поки не розумів, що ж йому робити? Брати штурмом Стеллу? Забути все, поставити крапку і жити своїм життям? Та як же забути? Перше кохання…
…Богдан приїде до столиці, коли Стелла народить сина Марка. Він знову спробує поговорити по-доброму з неіснуючою тещею Анною Іванівною. Богдан накупить подарунків до народження свого сина.
Як то кажуть, заваривши кашу, не шкодуй масла. Однак, Анна Іванівна охолодить його запал і, як і раніше, буде стояти на своєму.
“Молодий чоловіче, хіба Ви не зрозуміли? Нам не потрібні Ваші подарунки. Марка без Вас виховаємо! Ми з чоловіком не можемо дозволити дочці перебиватися з хліба на воду. А, судячи з Вас, це її і чекало б. Займайтеся своїм життям.”
Богдан повернеться додому з «опущеними крилами».
Його друг підлиє олії у вогонь:
-Бійся тестя багатого, як чорта рогатого…
Богдан буде страждати і кохати Стеллу. Стелла так і не відгукнеться. Ну, що ж, сонця в мішок не зловиш. А час спливає.
…Знайдеться дівчина Мілана, яка щиро полюбить Богдана. У пари народиться дочка Юлія. Перші роки подружнього життя Богдан буде лише приймати любов Мілани.
Перед весіллям Богдан попередить свою наречену про те, що мріяв і марив про іншу. Мілана відповість з докором:
-Твої слова жорстокі, коханий. Прямо, душу обпалюють. Але я переживу і постараюся відв.ювати тебе. Моєї любові нам вистачить на двох….
Богдан стане мером свого містечка. Стелла все ще буде жити в його серці.
З роками їхній зв’язок налагодиться. Богдан буде навідуватися до столиці. Він познайомиться з підрослим сином Марком. Стелла з часом вийде заміж. Її чоловік дуже сподобається Анні Іванівні. Тим більше, вона сама його підбирала для дочки.
…Однак, через п’ять років Стелла, поживши з чоловіком у Лондоні, все ж віддасть перевагу самотності і повернеться на батьківщину.
Коли Марку виповниться чотирнадцять років, почнуться підліткові проблеми.
“Богдан, твій син став некерованим! Приїжджай! Допоможи!” – кричала в трубку телефону Стелла.
Богдан залишав усі свої невідкладні справи і мчав до столиці рятувати кохану жінку.
А Мілана, провівши чоловіка, сідала біля вікна і плакала навзрид. За багато років спільного життя з Богданом вона звикла до нічних телефонних дзвінків Стелли. Богдан миттєво підскакував з ліжка, йшов у ванну кімнату, щось потайки шепотів Стеллі.
Мілані доводилося задовольнятися другою роллю в житті чоловіка. Вона не знала, чи цінує чоловік її великодушність. У серці немає віконця. Не заглянеш. Часто в її душі оселялося сум’яття.
Але коли Богдан повертався зі столичних поїздок, Мілана була по-жіночому щаслива. Її душа раділа! Все ж чоловік з нею! Значить, йому вистачає її величезної любові.
У такі моменти вона опинялася на п’єдесталі блаженства. І Мілана з ще більшим натхненням і завзяттям намагалася бути ідеальною дружиною.
Їй хотілося відімкнути фортецю золотим ключем, викупити любов. Вона часто буде витирати незаслужені гіркі сльози, смиренно мовчати, коли чоловік притягне в їхній дім величезного плюшевого ведмедика. Подарунок для Марка.
Втім, Мілану заспокоювало те, що Богдан обожнював їхню дочку Юлію. Цей факт був «підмогою» в душевних муках і терзаннях Мілани.
Вона завжди пам’ятала слова своєї бабусі:
-Дружина чоловікові пластир, чоловік дружині – пастир.
…Настала весна. В черговий раз Богдан зібрався до столиці. Мілана знала причину цієї поїздки. Весілля Марка.
Богдан приготував подарунок молодій парі. Путівку до Греції на двох.
У розпал весільних веселощів Стелла шепоче на вушко Богдану:
-Може, і ми з тобою почнемо все спочатку?
Богдан легко зітхне і скаже, як відріже:
-Ні, Стелла. Пізно. Я хочу повінчатися з моєю Міланою. Кращої дружини мені не знайти…
Спеціально для сайту Stories
