Кілька днів назад я дізналася, що мої батьки на старості років вирішили розлучитися. Я не розумію, як, проживши більше 30 років разом, можна думати про таку нісенітницю.
Але так дійсно сталося, не знаю, що вже між ними там відбулося, налаштовані вони рішуче.
І тут у мене виник план помирити батьків своїм зарученням. Мій наречений Микола давно пропонував мені заміж, а тут і можливість така підвернулася, тому я і вирішила скористатися нагодою.
Запросила батьків, сказала, що це буде вечірка в честь сватання. В обумовлений день і час чекала на них в ресторані. Я придумала все так, наче в них все добре, і сказала гостям, що в цей день також річниця їхнього весілля.
Не хотілося признавати для себе, та і родичів ставити перед фактом, що їх шлюб тріщить по швам.
Коли мама з батьком окремими автомобілями під’їжджали до ресторану, ми увімкнули музику, почали сипати пелюстки троянд, все мало б бути як в казці. І тут батько заходить під руку з іншою жінкою.
Від подиву наші щелепи попадали на підлогу. Єдине, що я змогла сказати, так це запитала хто вона. Виявляється у них так давно, вже 5 років, як вони не живуть як подружжя.
Все це було заради мене, щоб не нервувати і не травмувати мене.
Я не знаю тепер як бути, чому вони не подумали про мої почуття, адже мені треба мама і тато, я не хочу вибирати між ними, хочу бачити їх щасливими разом.
Якщо вони протягом 5 років змогли грати роль щасливої сім’ї, то змогли б і більше. Я просила маму, аби вона хоч до весілля потерпіла, щоб не було так, що під вінець мене поведе батько з коханкою, і мати в сльозах.
Та мама егоїстка, категорично проти. Каже, що втомилася від цього обману і хоче спокійно дихати. А як же я, як вони могли так зі мною вчинити? Тато взагалі не хоче слухати нічого про примирення, чи бодай робити вигляд, що все добре.
А мама сказала, що прийде на весілля в будь якому разі. А мені не хочеться, щоб мене родичі нареченого засміяли. Я хвалилася, що в мене дружна сім’я, а вони все зруйнували.
