Скільки себе пам’ятаю, з бабусею у нас були найкращі стосунки. Причому це було навіть не з моєї подачі. Вона сама якось виявляла до мене більше цікавості, ніж до молодших брата і сестри.
Раніше я думав, що це тому, що я старший, а отже, маю брати на себе більше обов’язків і дивитися за іншими дітьми. Навіть після того, як я виріс і знайшов собі дівчину, наша з бабусею дружба нікуди не поділася.
Я живу в невеликому селі, тож зайвого часу у мене не так-то багато. Раз чи два на тиждень я заходив до бабусі з гостинцями та останніми новинами. Іноді один, а іноді з моєю нареченою на той момент.
Вони теж подружилися, і бабуся щиро раділа нашій парі. Потім, коли в мене випала можливість знімати квартиру, вона навіть приходила до нас у гості. Часто з гостинцями або навіть якимись речами по господарству.
Казала, молодій сім’ї все знадобиться. Тим часом мама до мене охолола. Сказала, що раз я вже дорослий, то маю навчитися “тягнути лямку, як справжній мужик”.
Вона навіть іноді могла прикрикнути на мене, що я змушую бабусю до мене ходити. Хоча це було абсолютно добровільно, я ніколи нічого в бабусі не просив. Мені б навіть це в голову не могло прийти.
До моєї коханої мама теж не відчувала захоплених почуттів. Вона добре знала її батьків, але вони мало спілкувалися. Мій “татусь” кинув маму, коли я був ще маленьким, але жив у сусідньому селі.
Я навіть кілька разів його бачив, мигцем. Сам би ніколи його не впізнав, але сусіди розповіли. Коли бабуся почала хворіти, я став приходити до неї частіше, ми довго сиділи і просто розмовляли.
Вона тоді згадувала про свою молодість, розповідала про друзів, про маму, але деякі теми вона, здавалося, обходила стороною. Я бачив, що вона намагалася себе стримувати, але це її мучило.
Особливо коли ми розмовляли з моєю коханою. А наприкінці, перед самим відходом, у нас із бабусею відбулася відверта розмова. Вона плакала, але пересилила себе і відкрила мені сімейну таємницю.
Виявилося, що мій батько – це насправді перше мамине кохання, а мої брат і сестра мені є зведеними. Мама вирішила, що нема чого все ускладнювати і цей факт краще залишити в минулому.
Хоча, як на мене, то відчувалося, що я нелюбимий син. На прощання до бабусі прийшло півсела. Я знав, що її багато хто любив, але не міг подумати, що настільки. У молодості вона обіймала державну посаду, тож знали її майже всі.
Моя сім’я, скажімо так, не вирізняється якимись теплими почуттями. Наприклад, мій новоспечений вітчим зі мною навіть не привітався, а мама не зронила й сльозинки.
Наче всі чекали, коли бабуся нас покине, тому якихось особливих емоцій ніхто не відчував. Що, насправді, дивно, зважаючи на те, що незнайомі мені жінки просто ридали на похороні.
Емоції проявилися пізніше, коли оголосили заповіт. Виявилося, що вона свою квартиру заповідала мені і моїй коханій, а останнім її бажанням було, щоб ми жили дружно й не забували, що, хай там як, усі ми – сім’я.
Так, тоді я побачив, що таке емоції. Мама відвела мене осторонь і довго вичитувала, що я посмів задобрювати літню жінку, яка зробила неправильне рішення. Що я повинен відмовитися від спадщини і все переоформити.
Вона навіть підвищила голос на мене при всіх. Брат і сестра просто мовчки свердлили мене поглядом. Навіть не знаю, які в них до мене були претензії. Колишній татусь підійшов і привітався.
Намагався розговорити і питав, що я робитиму з набутою нерухомістю, може, збираюся продати, але я не хотів продовжувати ту розмову. Мої близькі, очевидно, хотіли, щоб я віддав їм квартиру. І я був не проти.
Але кохана змінила моє рішення. Вона резонно зауважила, що я нічого не повинен робити, адже бабуся б цього не хотіла. А що б їй справді було до душі, то це якби ми жили разом, як чоловік і дружина, у її квартирі.
Якось меркантильно, не знаходите? Але загалом я був із нею згоден. Треба було починати ставати дорослим, а значить, і жорстким. Як моя мама і мій вітчим. Батька свого я, напевно, ніколи не побачу. Вона тепер моя дружина.
А я її щасливий чоловік. Ми переїхали до бабусі. З усім скарбом і пожитками. Обидва працюємо і збираємося завести дитину. Я почав спілкуватися з тещею, вона виявилася приємною жінкою.
Повна протилежність того, про що мені постійно говорила мама, а з мамою ми бачимося рідко, але, якщо це така плата за нормальне життя, то я не проти. Я старший син і мені потрібно бути відповідальним і дорослим.
