Близько 12 років тому, коли я була зовсім юною і квітучою довелося мені зустріти хлопця, не набагато старшого за мене, він виявляв до мене інтерес, явний, мені він теж сподобався, ми почали зустрічатися. Почуття у мене до нього були дитячі, не перші, а другі в моєму житті, але зовсім інші, глибші, хоч не скажу, що закохалася в нього з першого погляду.
Він бігав до мене з іншого кінця міста, писав смс на ніч і все в цьому дусі. У нього був друг, вони почали зустрічатися з моєю найкращою подругою. Кілька місяців все було чудово, потім друг і подруга розійшлися, а ми ні. Це було літо, а в серпні мене відправляли до бабусі, до іншого міста. І я поїхала, з якимось незрозумілим палким бажанням перевірити наші почуття.
Писала йому дурні смс з питаннями, чи знайшов він когось собі, тому що я тоді теж шукаю, загалом, дошкуляла, як могла, протягом місяця у результаті я побачила ці слова у смс: «так, знайшов, Юля звуть». Було неприємно. Почуття перші, ніжні, не захищені, йому я, звичайно, побажала удачі і ніяких емоцій не показала.
Повернулась додому, почався 11 клас, друг його мені сказав, що Юлі не було ніякої, що він так написав, бо я його дістала. Потім почалися дзвінки і листування у нас з ним, якісь приводи поспілкуватися, причому здебільшого з його боку, але побачилися ми лише восени на мій день народження, я горда і товариська, він теж просто розмовляв. Більше ми не бачились.
Душа у мене, звичайно, боліла, я переживала 11 клас як у гіпнозі. Мама мені потім принесла цікаву інформацію, що до мене в нього вже були серйозні стосунки, було велике кохання начебто, а потім трапилася я. Пам’ятаю, була ситуація, що його мама прибігла на мене дивитися, я йшла вулицею, а вона стояла на балконі однієї з квартир мого будинку – там жили їхні родичі якісь.
Тоді я зробила висновок, що її зацікавило, хто його так сильно зачепив, ну зацінити мене. Загалом, дізнавшись про його кохання, я подумала, що була першою, хто йому сильно сподобався після тієї його першої, не дарма ж він стільки зусиль доклав. Але легше, звичайно не ставало. Школу закінчила, я ні з ким не зустрічалася, біль потроху вщух, я поїхала вчитися в інше місто.
І ось серед осені мені приходить смс: «Привіт, як справи?» Рік минув, листування, знову листування, ніяких натяків на почуття, тільки якісь компліменти, посмішки, флірт, я навіть цього не дозволяла, я взагалі не дуже відкрита людина, а після пережитого. Загалом ніяких натяків на почуття просто друзі.
Я, звичайно, не була букою — жартувала, підколювала, але не дозволяла собі чогось типу: «А пам’ятаєш, як ми тоді, а я сумую за тими часами». Ні, все відбувалося зараз. Листування, питання. Відповіді. Коли ти приїдеш додому? Приїду до Нового року. Які плани? Жодних запрошень з його боку, просто питання, уточнення. Настали канікули, я поїхала додому, там ми зустрілися.
Не пам’ятаю, як перший раз, як він прийшов до мене додому, в гості, ми сиділи у мене в кімнаті, він прийшов з двома своїми друзями, він умовив мене піти на дискотеку. Ми були там якийсь час, потім день за днем спілкувалися, зустрічалися на цій дискотеці.
Він уточнював, де я сьогодні їм, приходив до мене, не щодня звичайно, але часто. Так пролетіли новорічні свята, потім була сесія та зимові канікули, у канікули це все тривало — листування, зустрічі, танці, повільні танці, спілкування… Ні риба, ні м’ясо. Але ще раз хочу уточнити, що ініціатором лише у 90% був він.
Я губилася в здогадах, не знала, що робити. І одного вечора сидячи в гостях у подруги я попросила поради, Кать, мовляв, так і так, дзвонить, пише, весь час поруч, але нічого з себе не уявляє. Навіщо щось починати. А вона, навіть не пам’ятаю, що відповіла, ну начебто, навіщо тобі це ні до чого, нічого не починай. Загалом, я поїхала назад вчитися.
З якимось внутрішнім спокоєм, минає березень, все як завжди, а на 1 квітня мені приходить смс від моєї подруги: «Пробач мені, я не хочу тебе образити, і якщо ти скажеш, то ми все припинемо, але у нас із НИМ виникли почуття». Що я відчула? Не знаю. У мене були змішанні почуття, він не належить мені. Я їй відповіла, що нічого страшного, але я перестала спілкуватися з нею.
Я змінила номер, наступної осені приходить нове: “Привіт як справи?”, А я вже зустрічалася з іншим хлопцем. ВІН, хвалився, що вступив до вузу, він продовжував мені писати ті самі тупі тексти. Все питав: «Це через мене ви не спілкуєтесь?». На що я казала: “ні, у нас просто різні погляди на життя”. Він продовжував мені писати. Так ні про що, питав, як справи, як сесія, як вдома.
Спілкувалися друзі, не друзі, не зрозуміло хто. Ми періодично бачилися вдома, то миттю то на зупинці, то в магазині, він, звичайно, завмирав, пожирав мене очима. Потім вони одружилися, він запрошував мене на весілля, з якимись веселощами божевільним. Навіщо це мені бачити? Що він відчував? Навіщо мені все це?
Пише: «Твоя найкраща подружка виходить заміж». Після весілля ми більше не переписувалися, в одній із соцмереж на моїй стіні з’явилася реклама від нього, після чого я була видалена з його друзів, цим наше спілкування закінчилося. У нього незабаром народився син. Я закохалася у свого чоловіка.
Ми дружили в інституті, жили в одному будинку, але того дня, я як прозріла, кохання було божевільне, ще до їхнього весілля, я навіть думати про минуле не могла. Загалом, там теж через емоції було, тому що у чоловіка була інша дівчина, і я його буквально забрала – як кажуть закон бумеранга – у тебе вкрали, ти вкрав. У нас все добре. Досі постійно обіймає.
Ось сиджу вже майже півроку і думаю, написати йому чи ні, вже начебто не дитина, скільки можна в черепашку ховатися та робити те, що потрібно, а не те, що хочеться? А з іншого боку, я з чоловіком дуже щаслива і впевнена, що нічого не зміниться від листування. Так нерви лоскоче і все. Катька товста, як барило стало, а я красуня.
Я навіть з ваги своєї не вийшла, навіть не зрозумію які почуття відчуваю — чи хочу дізнатися, як у нього справи, чим живе, так би мовити, чи самоствердитися, що я краща за подругу. Загалом, не знаю що робити? Чого я ніяк не заспокоюся?
