Коли я вийшла заміж одружитися, мої батьки трохи вагалися і вмовляли мене закінчити спочатку інститут, а потім уже думати про заміжжя. Тоді я повідомила, що при надії, і вони одразу погодилися. Одне засмучувало: майбутня свекруха була проти нашого шлюбу.
Не пам’ятаю, хто сказав, що самотні матері своїх синів дуже ревнують, але, мабуть, це чиста правда. Тому що мене свекруха від самого початку не злюбила мене і все намагалася довести, що дитину я нагуляла на стороні, а її синові голову закрутила, щоб заміж вийти.
Хоча вагітність була свідомо запланована, і ми добровільно вступали в шлюб. Неприємний інцидент трапився ще на весіллі. У нас існує традиція, згідно з якою наречений жартома має помити ноги тещі, а потім взути її в нові чоботи або калоші, головне, щоб весело було і смішно.
Того вечора мама мого коханого заявила, що її син мити ноги нікому не буде. І тамада не змогла її переконати. Відтоді між свахами чорна кішка пробігла. Через шість місяців я подарувала коханому донечку. Тривалий час свекруха не хотіла визнавати ні мене, ні онуку.
Нам із чоловіком доводилося винаймати житло, хоча в його матері вільна квартира пустувала. Ми навіть погоджувалися платити їй за проживання, тільки свекруха була проти і нам категорично відмовила: мене з донькою вона у своєму домі бачити не бажала.
Спокійного життя нам не було: ми постійно сварилися, з’ясовували стосунки і то сходилися, то розбігалися. З цієї причини я періодично жила у своїх батьків, поки були проблеми з чоловіком. Коли наставало перемир’я, ми шукали житло, але всюди відчувалась невидима присутність свекрухи.
Через будь-яке висловлювання на адресу його матері коханий починав мене ображати. Був момент, коли він заговорив про розлучення. Тоді я йому відповіла, щоб котився на всі чотири сторони, а доньку я виховаю самостійно. Ми тоді не розлучилися, але два роки прожили нарізно.
Батько вирішив мені допомогти і купив для мене з донькою маленький будиночок, щоб ми обзавелися своїм житлом. У той час ми з чоловіком жили окремо, але іноді зустрічалися, щоб “поговорити”. Незабаром я в будинку затіяла ремонт, і він зголосився мені допомагати.
Закінчилося все тим, що ми знову стали жити разом. Несподівано свекруха серйозно захворіла. У подробиці мене ніхто не посвячував, але я здогадувалася, що її стан критичний. Чоловіку довелося приділяти матері більше уваги, та я й не заперечувала.
Несподівано чоловік попросив, щоб ми всі разом відвідали хвору, бо вона дуже хоче побачити нашу доньку. Мені хотілося йому нагадати, що раніше свекруха ні мене, ні онуку бачити не хотіла і в дім свій не пускала, а зараз раптом згадала про наше існування,.
Але я вчасно схаменулася і пообіцяла чоловікові, що завтра разом із донькою відвідаємо бабусю. Вона справді була рада обійняти онуку, хоча її любов проявилася досить пізно. Зі мною вона спілкувалася люб’язно, але стримано. Я теж відчувала певну напруженість, але намагалася не подавати виду.
З кожним новим відвідуванням я про себе зазначала, що свекруха має трохи кращий вигляд. Через кілька місяців чоловік повідомив, що в матері настала ремісія, і запитав, чи не проти я, щоб бабуся онуку відвідувала.
Я з поваги до його матері дала згоду, і свекруха почала у свята заходити до нас у гості і запрошувати нас до себе. І я не стала налаштовувати доньку проти неї, хоча сумніваюся, що вона заслуговує на любов і повагу…
