Дівчина стоїть посеред кімнати, а позаду неї молодий чоловік.
— Це хто??? — прокинувшись, закричала Наталя і почала будити чоловіка.
Вона прокинулася і хотіла попити води, але раптом побачила в кімнаті жіночий силует.
— Ти чого кричиш? — буркнув Андрій.
Наталя примружила очі і придивилася.
— Римма Василівна! Ви що тут робите??? — вигукнула вона.
— Мамо? — здивувався Андрій, остаточно прокинувшись.
Але жінка не відповіла і мовчки пропливла повз подружжя, вийшовши з їхньої кімнати.
— Це взагалі нормально? — обурено запитала Наталя, повернувшись до чоловіка.
— Не знаю, — знизав плечима той.
— Жах якась! — спалахнула Наталя і відвернулася, закутавшись у ковдру.
Цієї ночі їй ще довго не спалося. Добре, хоч наступного дня вихідний, можна піднятися з ліжка пізніше.
Але о шостій ранку з кухні пролунав гучний звук комбайна.
— Трррррррр! — застукала машина.
Наталя підхопилася, наче ошпарена.
— Що там відбувається???
Сонний Андрій щось промурмотів у відповідь і закрив голову подушкою.
Наталя накинула халат і вийшла з кімнати. На кухні вона зустріла свекруху, яка вирішила нашаткувати капусту.
— Римма Василівна, ну сьогодні ж субота! — благально вимовила невістка. — Можна ж було цим зайнятися пізніше і дати поспати!
— А що не так? — нерозуміюче дивилася на Наталю свекруха. — Я ж не вас змушую це робити! Спіть!
— Та як тут спати, шум на всю квартиру!
— Нічого не знаю, мені треба капусту квасити. Взимку що будете їсти?
Наталя підняла очі вгору, зітхнула і вийшла з кухні. Вона повернулася до своєї кімнати і спробувала ще хоч трохи подрімати, накрившись з головою ковдрою.
Раптом з кухні почулася трель телефонного дзвінка.
— Алло, Ніночка! Доброго ранку! — голосно привіталася свекруха, їй дзвонила подруга.
До подружжя почали доноситися уривки емоційної розмови з боку Римми Василівни.
— Капусту квашу! … Кажу: капусту квашу! Глуха чи що! Молоді? … Молоді сплять!
Ой, Ніночка! Коліна болять! … Та пробувала, не допомагає! …
Все кричала в телефонну трубку свекруха.
— Ні! Я так більше не можу! — підхопилася Наталя. — Андрій!
Вона стягнула з чоловіка подушку.
— Чого тобі не спиться? — пробурмотів той.
— Чого не спиться? Ти серйозно? — спалахнула Наталя.
Чоловік встав і подивився сонним поглядом на дружину.
— Будь ласка! Давай поїдемо! — почала благати Наталя. — У мене вже скоро терпець уриветься.
— Куди? — розвів руками Андрій.
Свого житла у подружжя не було, тому вони жили у свекрухи. — Квартиру орендуємо, — запропонувала Наталя.
— На що? — знову запитав чоловік.
— Тобі зарплату додали, я теж підробіток візьму — впораємося.
— Ну не знаю…
— Як хочеш, але я залишатися тут більше не маю наміру!
— Гаразд, не злися, — заспокоював дружину Андрій. — Ходімо краще кави вип’ємо, раз вже встали.
Коли подружжя прийшло на кухню, Римма Василівна вже закінчила шаткувати капусту і розкладала її по банках.
— Ой, Андрію, прокинувся? — привітно вигукнула вона.
— Доброго ранку, мамо. Є що поснідати?
— Звичайно! Ось запіканка вже готова, кашка на плиті, — заметушилася свекруха. — Ковбаски вчора твоєї улюбленої купила, на бутерброди.
Наталя скривила губи — їй не подобалася така надмірна турбота свекрухи про свого сина. Вона налила склянку води і сіла за стіл.
— Римма Василівна, а що це вночі було? — запитала невістка.
— А що було? — здивувалася та.
— Ви навіщо в нашу кімнату зайшли?
— Ну як навіщо? — поправила фартух свекруха. — Подивитися, чи все у вас в порядку.
— У якому сенсі?
— Я з дитинства звикла стежити за сном Андрія. Ось і заходжу періодично, перевіряю.
— То ви вже не вперше до нас заходите? — здивувалася Наталя.
— А що в цьому такого? — незворушно відповіла питанням на питання свекруха.
Наталя округлила очі і багатозначно подивилася на чоловіка. Той наминав кашу і не відразу помітив її погляд.
Побачивши, нарешті, обурене обличчя дружини, чоловік сказав.
— Мамо, ну, мабуть, не треба вже так робити.
— Та ще чого! — пирхнула Римма Василівна. — Я сама вирішу, як треба, а як ні.
— Ну добре, — не став сперечатися Андрій і продовжив поглинати сніданок.
Наталя підхопилася і вийшла з кухні. Вона була вражена нахабством свекрухи і байдужістю чоловіка.
Коли той зайшов до кімнати, Наталя поставила ультиматум.
— Або ми з’їжджаємо в орендовану квартиру, або я подаю на розлучення!
— Наталю, та ти що? Заспокойся. Подумаєш, мама до нас завітала. Ну і що з того?
— Я все сказала! — гримнула дружина і схрестила руки на грудях.
***
Наталя все-таки домоглася свого і подружжя виїхало. Знайшли квартиру недалеко від свекрухи — на цьому вже наполіг чоловік, оскільки його мати влаштувала істерику.
Вона не хотіла, щоб син їхав, і погодилася тільки на те, що подружжя буде жити поруч.
— Нарешті, у нас буде спокій! — зітхнула Наталя, коли вони з чоловіком перевезли речі і облаштувалися.
— Так, а тут непогано в принципі, — погодився Андрій.
Але Наталя ще не знала, що її чекає попереду.
Вранці Андрій пішов на роботу, а Наталя залишилася вдома — вони працювали за різними графіками і вихідні іноді не збігалися.
Жінка ніжилася на м’яких подушках, насолоджуючись сном, як раптом почула звук відчинених дверей.
— Андрій що, щось забув, — подумала вона і вирішила вийти перевірити.
— Ти що тут робиш?! — вигукнула Римма Василівна.
— У мене вихідний, — випалила Наталя, не чекаючи побачити свекруху.
— Як? — нахмурила брови Римма Василівна. — Я порахувала, ти повинна бути сьогодні на роботі.
— Ви помилилися, я вихідна, — почала виправдовуватися невістка, але тут же осіклася. — А ви що тут робите???
— Ну як що? Прийшла перевірити, як ви тут живете, — незворушно відповіла свекруха.
— А звідки у вас ключі? — здивовано запитала невістка.
— Андрій дав, — кинула Римма Василівна і пішла на кухню.
В руках у неї були торби з продуктами.
— Так, ось тут я Андрію м’ясо тушкувала — розігрій йому на вечерю, — розбирала сумки Римма Василівна, дістаючи контейнери з їжею. — Тут оладки. А це — парне молоко. Зранку на ринок сходила. Звариш йому кашу.
Наталя слухала, а брови її поступово злітали вгору від подиву.
— Він що, маленький хлопчик? Думаєте, сам про себе подбати не може?
— А на що ти йому тоді? Дружина повинна доглядати за чоловіком!
— Не переживайте, впораємося!
Римма Василівна оглянула кухню і побачила в кутку холодильник.
— Так, — вона підійшла до нього і відкрила дверцята. — Що це? Майонез? Андрію не можна!
Жінка взяла пачку і кинула в смітник.
— Що ви робите? — ахнула Наталя.
— Те, що треба! — відповіла свекруха. — А тепер покажи, яким порошком ти будеш прати речі Андрію! Ти ж знаєш, що у нього дуже чутлива шкіра!
— Римма Василівна! — спробувала заперечити Наталя, але та слухати не стала і пішла у ванну.
— Боже мій! — вигукнула вона. — Це ж у чому ти ходиш?
Вона відкрила кошик із брудним одягом і побачила прозорий пеньюар.
— Неприпустимо таке носити пристойній жінці! — крикнула Римма Василівна, намагаючись присоромити невістку.
— Так, досить! — не витримала Наталя. — Римма Василівна, покиньте, будь ласка, нашу квартиру!
— Що? — з огидою подивилася свекруха. — Ти мені вказувати надумала?
— Так! — тримаючи натиск, відповіла Наталя. — Я прошу вас піти!
— Ось яка швидка! — грубо відповіла Римма Василівна. — Ось зараз все перевірю і піду!
— Ні! — перегородила їй дорогу Наталя. — Ви зараз вийдете з ванної і підете за двері!
— Та як ти смієш?! — зарепетувала свекруха.
— Я тут господиня, ясно! — зірвалася Наталя. — Швидко йдіть! І щоб більше вас тут не було!
Від обурення свекруха почервоніла, а очі її налилися люттю.
— Або ви зараз підете, або я подзвоню дільничному! — Наталя вирішила йти до кінця.
Якщо вона не прожене свекруху зараз, потім вона їм просто життя не дасть.
— І ключі залиште! — крикнула Наталя.
— Та подавися! — свекруха вискочила з ванної, дістала з сумки ключі і кинула їх невістці.
Та спритно ухилилася, щоб вони не потрапили їй в голову.
Увечері Андрій повернувся з роботи і наїхав на Наталю. Мати вже йому поскаржилася на грубу невістку, не забувши все прикрасити на свою користь.
— Ти навіщо мою маму образила, Наталю?
— Значить так! — почала Наталя, в її голосі звучали металеві нотки. — Ми переїхали в окрему квартиру, щоб жити спокійно! Якщо хочеш зустрічатися зі своєю мамою — сам ходи до неї в гості! У нас її щоб не було більше!
Андрій вперше бачив дружину такою злою. Сперечатися він не став і беззаперечно погодився.
Римма Василівна ще довго ображалася і намагалася налаштувати сина проти дружини.
Але той оцінив спокійне життя удвох з дружиною і на слова матері не реагував. А поступово і зовсім перестав відповідати на її дзвінки. Лише зрідка навідувався, щоб дізнатися, чи все з нею гаразд.
Спеціально для сайту Stories
