Опинилася в дуже непростій ситуації. Мені 52 роки, але виглядаю я значно молодшою за свої роки. Так уже вийшло, що тут і з генетикою пощастило, і доглядаю я за собою з підліткового віку.
Я витрачаю на себе величезні гроші, але це того варте, тому що результат, як то кажуть, очевидний. У моєму житті ніколи не було періодів без чоловіків. Хоча я не була заміжня, на особистому фронті завжди все стабільно добре.
Зізнаюся чесно, з віком я почала задивлятися на молодших чоловіків. Просто тягне до них нереальною силою. І вони до мене відчувають ті самі почуття. Про заміжжя з яким-небудь із таких хлопців я раніше не замислювалася.
Та й ні до чого мені цей шлюб. Але нещодавно моє життя перевернулося з ніг на голову. Є в мене одна найкраща подруга. Ми з нею пройшли і вогонь, і воду. Коли вона народила, я від неї не відходила ні на крок.
Бачила, як її син дорослішає, а потім він поїхав вчитися за кордон. Відтоді ми жодного разу й не бачилися більше. Він виріс, змужнів. Зараз йому 28 років, і він уже не той мамин синочок, яким був колись.
Зізнаюся чесно, коли я знову побачила його наживо, втратила дар мови. Було в ньому щось вабливе. Те, чого я раніше не зустрічала в чоловіках, але виду я не подавала. Усе-таки це син моєї подруги!
Я з подругою однолітки, але вона моя повна протилежність. Думаю, тут ще роль зіграло те, що вона народжувала, а я ні. Вона не дуже шанує салони краси. Вона сидить удома і чекає онуків.
Вже дуже хочеться їй стати бабусею. А я… Ви вже самі знаєте! Коли її син повернувся на батьківщину погостювати, подруга влаштувала звану вечерю. Мене запросила, звісно ж. Там-то я його і побачила після стількох років.
І яким було моє здивування, коли з’ясувалося, що він мене толком не пам’ятає. Чи то я так покращала з роками, чи то він тоді на мене уваги не звертав. Вечір закінчився тим, що хлопець запропонував мене провести.
На прощання він боязко поцілував мене в щоку і сказав, що не проти продовжити наше спілкування в більш неформальній обстановці. Ох, а що було потім… Ми почали таємно зустрічатися.
Я не хотіла, щоб про наші стосунки знала моя подруга, бо знала, що вона не зрозуміє. Ну не буду ж я розповідати їй, що за статистикою жінки набагато щасливіші, коли дружина старша, а чоловік молодший. Вона не повірить.
А скільки прикладів є? Безліч! Її синові 28, мені 52. Усього лише 24 роки різниці. Він покликав мене заміж… Я так хочу фату, сукню, хочеться позитивних змін. Я не вважаю, що маю соромитися цього, але все одно боюся реакції подруги. Як же мені бути?
