У нас було сильне кохання, чисте та світле. Ми тоді будували плани на майбутнє, але цього не сталося. Сталося те, що не мало, трапиться, його не стало, і моє життя зупинилося.
Мені був не милий цей світ, кілька разів були спроби піти за ним, кілька місяців я нічого не їла просто лежала і слухала нашу музику. Після того, як мене поклали до лікарні, де я побачила дуже хворих людей.
Я не знаю, що сталося, але щось у голові сталося. Я повернулася у своє життя, як і раніше, сумувала, хотіла до нього, але спільні друзі не дозволили мені знову піти у себе.
Ішов час, все стало вставати на свої місця, але я вже не та. Нічого не лишилося від мене світлого. Я почала гуляти – брала від життя все. Одного такого вечора я познайомилася з дівчиною, яка покликала в гості до її друзів.
Там ми були недовго, вона зателефонувала своєму другові, і він приїхав. Коли я виходила з під’їзду, то побачила перед собою хлопця, він так був схожий на моє кохання! Від несподіванки я втратила дар мови та голову.
Я підійшла до нього і стала його обіймати і цілувати, хоч як це дивно, але він відповів на поцілунок. З мого боку це було кохання з першого погляду, це ще один шанс бути щасливим.
Потім з’ясувалося, що це друг тієї дівчини, з якою я познайомилася. Того вечора ми втрьох поїхали до нього, сиділи та розмовляли. Як усе сталося, я не знаю, але це сталося, я стала його дівчиною і була дуже щаслива.
Минав час, ми спілкувалися телефоном, іноді зустрічалися, одного дня він дізнався про мою долю. Що він був у шоці не сказати нічого. Я думала, що все, йшов час, я не хотіла здаватися і тим більше втрачати коханого.
Одного дня змінилося моє життя, він запросив мене до кафе і запропонував жити разом я, звичайно ж, погодилася. У мене настало нове щасливе життя, де не було смутку, стресів і туги, просто одне велике світле кохання.
У нас було гарне веселе весілля. Через кілька років народилася донька, щастя не мав межі в нього, він носив мене на руках, а ще через сім років ми купили окрему квартиру, обставили її, поступово зробили ремонт.
В нас народилася ще донька. Начебто все добре, але чогось немає у нас. Тієї любові, іскри, пристрасті. Ми разом нікуди не ходимо, якщо я кудись йду, то тільки з дітьми, він завжди залишається вдома.
Йому не цікаво, чим займаються діти, що їм цікаво. Та й на мене особливої уваги не звертає, лише дітки помічають, що у мами нова сукня чи зачіска. Відкуповується грошима.
Я помітила, що мене тягне до іншого чоловіка, ми познайомилися, коли укладали контракт по роботі. Після того, як контракт був підписаний, він став приїжджати, дарувати квіти, цукерки, запрошувати до кафе.
Довозити до дому. Він старший за мене на багато, мені з ним цікаво, весело, він дає ту саму казку, того чого не вистачає мені з чоловіком. Одна половина мозку розуміє, що все не серйозно, в мене є чоловік і діти. Що робити, якщо тягне мене до іншого?
