Славко був зразковим сім’янином і жодного разу не зрадив своїй дружині. Він гуляв з дітьми у вихідні, приносив всю зарплату в сім’ю і навіть допомагав з прибиранням та приготуванням їжі.
Останнім часом йому все частіше доводилося готувати вечерю. Особливо він любив готувати м’ясо. У такі моменти діти крутилися біля нього – шестирічний син і восьмирічна дочка.
Він їм пояснював, як і що потрібно робити, щоб м’ясо було соковитим і м’яким. Діти не тільки спостерігали, але й допомагали, їх завдання – чищення картоплі для пюре, а більше того просто присутність. Потім, як пояснював тато, все строго за планом.
Картоплю кидаємо в киплячу воду. Зварилася, значить зливаємо і товчемо. Масло і гаряче молоко. А потім можна збити міксером, так смачніше.
Тато завжди забував сіль, і згадував про це, коли міксер вже був у справі. Всі сміялися і виправляли помилку.
Сім’я, майже вся, була зайнята приготуванням вечері. Не вистачало тільки мами Марини.
Останнім часом вона часто затримувалася – перевірки і перестановки в офісі. Вона чекала швидке підвищення по кар’єрних сходах і велике підвищення в зарплаті.
Зарплату обіцяли підвищити майже в два рази, а вона повинна буде очолити новий офіс.
Все було так, якщо не брати до уваги, що у Марини з’явився коханець. Це через нього вона постійно затримувалася.
Нарешті двері відчинилися.
– Чому ти так довго? Все вже готово, діти хочуть їсти.
– А хто буде годувати сім’ю, хто заробляє гроші?
– Ми з тобою заробляємо однаково. А я ще й готую після роботи. Між іншим, це у всіх роблять жінки.
– У мене скоро підвищення, зарплата буде в два рази більше твоєї. Роботи додасться.
– І що? Вдома ти щось будеш робити? Ми все пропилососили, посуд помили. У тебе з ранку повна раковина була, вірніше не з ранку, а з вечора. Посуд сьогодні миєш ти. І у ванній нарешті зроби прибирання, прання постав, повний кошик.
– Я жінка, а не посудомийка. – відповіла дочка за матір, і діти весело засміялися.
– І чого ти починаєш? Я працювала!
– Про дітей навіть перестала думати.
– А ти зароби стільки, скільки я скоро буду отримувати!
Славко промовчав, він не хотів говорити, що у них теж перестановки з персоналом. І швидше за все його підвищать і додадуть зарплату, звичайно не в два рази, але ж… Тільки завчасно він не хотів цим хвалитися.
Вечеря пройшла мовчки. Марина образилася, або зробила вигляд, але посуд помила. Прання поставила, і благополучно забула. Білизна залишилася в пральній машині.
Через добу вона згадала, що прала. Довелося повторити процес.
– Марино, чому ти така розсіяна?
– Я втомлююся.
– Я теж втомлююся.
– Нам треба поговорити. Без дітей. Я бачу, ти добре справляєшся. А я втомилася від домашніх справ. Нам треба пожити окремо, я переїду до мами на деякий час. Від неї і до роботи ближче. А дітей можеш поки відправити до своєї мами, моя працює.
– Марино, ти розумієш, про що говориш? Дитячий садок, школа! А ти їх до бабусі.
– І що? Пропустять трохи.
– Все, їдь. Сам розберуся.
– І не дзвони, я сама подзвоню тобі. Хочу просто відпочити.
І Марина поїхала. Діти її відсутності спочатку не помітили. А Славко почав приводити квартиру до ладу. Білизна сама себе не випере, треба її хоча б закинути в машинку, витягнути, повісити. А потім і попрасувати дещо.
Свою матір він напружувати не став, вона і так не дуже любила невістку. А тепер і взагалі може подумати бозна-що.
Діти згадали про маму до вихідних, коли її не виявилося вдома. Їх цілком задовольнила відповідь, що вона у бабусі.
– А може і ми до бабусі?
– Ні, сьогодні ми йдемо в цирк. Забули? У нас же квитки давно куплені.
Квиток був і для Марини, купували ще до її від’їзду. Славко подзвонив, але дружина не взяла трубку.
Пролунав дзвінок у двері. Славко подумав, що це вона повернулася, але на порозі була теща.
– Бабуся! – закричали діти і кинулися до неї.
– А я вирішила вас відвідати. Давно у мене ніхто не був. Я вам пирогів привезла. Сусідка навчила, тепер я як справжня бабуся з пиріжками до вас.
– Як там Марина?
– Ти про що, Славко?
– Так вона тиждень тому поїхала до вас відпочити.
– Не було її у мене. Вона мені дзвонила, привіти від вас передавала.
Теща розгубилася, Славко теж. Тільки діти ще не розуміли і наминали бабусині пироги.
– Ми в цирк їдемо.
– Ти хороший батько, Славко. Молодець. Я сто років в цирку не була. А де ж моя непутяща дочка?
– Розберемося. У нас є квиток, на Марину купували. Тепер зайвий. Може, ви з нами?
– А давай. Чого добру пропадати. Після цирку і поговоримо.
– Пироги дуже смачні. Ви ніби завжди пекли.
***
Поговорити так і не вдалося. Як тільки вони повернулися додому, тещі зателефонувала Марина.
– Донечко, а ти де?
– Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Готую вечерю. Онуки тобі передають привіт.
– Правду мені кажи. Я з онуками і твоїм чоловіком ходила в цирк, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе теж немає. Де ти?
– Мамо, я тобі пізніше поясню.
– Ні. Ми всі хочемо знати.
– Мамо! Я сама поговорю зі Славком, тільки завтра. Приїду вранці. – Марина відразу поклала слухавку.
– Вона приїде вранці, хоче з тобою поговорити. Не виженеш? Я у дітей ляжу. Хочу подивитися їй в очі.
Нічого хорошого це не віщувало. Славко це зрозумів відразу. Поговорити можна було, швидше за все, тільки про розлучення.
Але що сталося? Він перегнув палицю? Може, даремно він їй про білизну, про посуд? А може, вона і справді втомилася? Про зарплату, так у нього така ж. Дітей в садок і школу він відвозить і забирає теж.
Допомагати їй став більше. Чого ще треба? Славко не міг знайти відповідей. Заснути він не зміг. На кухні почулися кроки тещі, теж не спить, напевно пішла випити своє заспокійливе. Все затихло.
***
Прокинувся він від криків на кухні. Теща лаяла свою дочку, не соромлячись у виразах.
– І хто він? Ну ти і …, як ти могла всіх кинути, чоловіка, дітей, мене обманювала. Що ти збираєшся робити? Розлучатися?
– Так, мамо. Мені все набридло. Приготуй, помий, прибери, тут бруд, там … У мене кар’єра йде вгору. Розумієш.
– У тебе не кар’єра, у тебе коханець! Я б ще чоловіка зрозуміла, але ти ж жінка і мати!
Славко все зрозумів. Коханець. Не втомилася, не відпочити поїхала, а просто коханця завела.
Вони розлучилися. Марина пішла жити до коханця, діти залишилися з батьком. Приходить вона до них рідко, платить аліменти. Її так і не підвищили, захоплена коханням, вона наробила помилок і її місце зайняла інша людина. Наступного шансу у неї поки немає.
А ось Славка підвищили. І вдома він все встигає, діти допомагають. Теща, так і залишилася тещею, вона теж допомагає. За дочку їй соромно, онуків вона любить, зятя поважає.
Спеціально для сайту Stories
