Так-так, все вірно. Мій чоловік завів собі іншу. Причому вже давно. Але наш випадок не звичайний. Ми не розлучилися, він не приповз до мене на колінах з квітами. Все набагато гірше.
Багато років тому я вже виходила заміж в перший раз. Ми були молоді і зелені, не готові ні до дорослого, ні до спільного життя.
Але у нас була пристрасть, найчистіші почуття і окрема квартира. Я сиділа вдома, колишній чоловік ходив на роботу, а потім ми гуляли по місту, ходили в музеї, раділи.
Але мало-помалу рутина взяла своє. Спершу нам перестало вистачати грошей. Відпочинок влітку проходив на місцевих пляжах, на посиденьках з друзями і всьому такому іншому.
Що таке море, я в ту пору зовсім не знала. Зате потім полюбила його всім серцем. Коли долі здалося мало для нас таких випробувань, вона нагородила нас дитиною. За що я дуже вдячна.
На жаль, народження дочки стало занадто непосильним завданням для чоловіка. Було видно, що морально йому дуже важко. Це не кажучи вже про роботу.
Повторюся, я грошей в дім не приносила, тож нові фінансові труднощі лягали на плечі чоловіка. І він пішов. Перед цим у нас була довга розмова, сварка, сльози. Колишній говорив, що любить, але не витримує.
Досить швидко у нього знайшлася нова пасія, з якою він незабаром і виїхав з нашого міста. Я залишилася одна з дитиною і без аліментів.
Фінансову допомогу мені запропонували родичі і мама колишнього чоловіка. Мабуть, їй, як жінці, стало мене шкода. Не те що б мене це сильно влаштовувало, але від грошей я не відмовлюся ніколи і по сей день.
Я працювала на різних роботах. Прибиральницею, посудомийкою, найманою нянею. Якщо була можливість, я просто лягала спати. Природно, на пару годин, адже дівчинку надовго не залишиш.
Характером вона пішла в свою бабусю і була зовсім тихою, як мишка. Слава богу, хоч з цим мені пощастило.
Як ви розумієте, про особисте життя я забула на довгий термін. Я не цікавила чоловіків: втомлена, в якихось ганчірках, з вимерлим поглядом. Одним словом – технічка.
Але допомогли друзі та мама. Якраз стояло дуже спекотне літо.
Донечці було вже чотири роки, але я не могла розслабитися: одяг, їжа, квартплата. Все це вимагало невпинної роботи, та ще й у Лізи почалися якісь проблеми зі здоров’ям. І ось пізно ввечері, коли я вже думала лягати спати, прийшла моя сама нерозлучна подруга.
Сил не вистачало навіть на чай, я це пам’ятаю дуже добре. Але подруга навіть не хотіла заходити в квартиру. Просто обняла мене і сказала, щоб я не кричала на весь будинок: вони зібрали мені гроші на путівку на море. Терміни, ясна річ, ще туманні, але на дорогу і їжу вистачить. Лізу весь цей час буде няньчити моя мама, ну і подруги допоможуть.
Спершу я навіть не зрозуміла, що відбувається. Але після цього я думала про цей подарунок весь час. І не дарма. Справа в тому, що на морі практично в умовах «дикунів» я зустріла чоловіка. Зі свого міста. Згодом він стане батьком ще двох моїх дітей.
Ось така ось поїздочка. Зараз це здається якимось казковим збігом. Але насправді так все і було.
З Сергієм у нас народилося двоє прекрасних дітей. Лізу він любить, як і своїх. Я, чесне слово, ні разу не чула, щоб він сказав їй якесь криве слово або обділив подарунками. І це при тому, що чоловіки лояльніше завжди ставилися саме до синів. Напевно, за це я полюбила чоловіка ще сильніше.
Незважаючи на те, що Сергій молодший за мене на 4 роки, в житті він влаштувався дуже добре. Мав свою справу і кілька людей в підпорядкуванні. Тепер у нас кілька точок по місту.
Я перестала працювати руками. Зрозумійте мене правильно, всі професії важливі, але особисто мені було ой як мало. Пару років тому я спробувала влитися в бізнес, але відразу зрозуміла, що моєї освіти просто не вистачить.
А бути господинею збиткового салону краси тільки заради того, щоб погодувати своє его – ідея не з кращих. Я стала домогосподаркою і дуже цьому рада. Сучасна техніка сильно спростила роботу жінок з дому.
Але прийшла біда, звідки не чекали. У свої 40 з гаком років чоловік завів коханку. Раніше вони працювали разом і таємно зустрічалися в окремій квартирі. Я випадково про це дізналася, і був грандіозний скандал.
Сергій клявся, ридав, виправдовувався, як міг, що цього більше не повториться. Обіцяв кинути її, аби я не йшла. Але це був тільки початок.
Чотири місяці тому ця жінка (назвемо її Віка) знову влаштувалася на фірму до чоловіка. Я вже знала про це, тому що чоловік мені все розповів. Вона була вагітна і вагітна від мого благовірного.
Кинути він її не міг, тому влаштував на хорошу посаду. Сказав, що не любить. Але зате він дуже любить мене і хоче жити тільки зі мною.
Якщо я розлучуся, він переїде жити до неї, просто з принципу. Якщо ні – він більше не підійде до тієї жінки на гарматний постріл, але допомагатиме аліментами і, можливо, зустрічатися з їхньою дитиною. Поки ще не вирішив.
Сказав, що вона йому абсолютно не потрібна. Але кинути він її не може. Совість не дозволяє.
Я поговорила по телефону з Вікою, і вона розповіла мені все як є. Так, була інтрижка. Тепер буде дитина. Але мій чоловік їй зовсім не потрібен, хоча від його допомоги вона не відмовляється.
Якогось зла вона нам не бажає і хоче залишитися просто епізодом з нашого життя, нехай і драматичним. Дуже, блін, мило.
І ось рішення за мною, і мені дійсно страшно. Чоловіка я все-таки люблю. Але не вірю йому тепер абсолютно.
Побоююся Вікторії, а себе бачу слабкою і беззахисною, адже незважаючи на те, що розлучення забезпечить мене грошима, я не знаю, як ними користуватися. Без освіти і в ролі домогосподарки я дійсно стала дуже далекою від реального життя.
Та й вік. Я вже немолода, і знайти собі відповідну людину навряд чи ще доведеться. Або це буде альфонс, або який-небудь невдаха. Решта одружені. І що робити, друзі? Куди піти жінці, приреченій на постійну недовіру і обман?
