Мій чоловік, схоже, зовсім не думає про мої потреби. Адже значну частину своїх доходів він, без сумніву, витрачає на своїх батьків. Ще коли ми зустрічалися, мене підкупило те, з яким трепетом він ставився до батьків.
Він єдина дитина в сім’ї, тому завжди відчував особливу відповідальність перед матір’ю та батьком. Я навіть не думала, що це стане для нас проблемою. Тепер ми у шлюбі, є дворічна дочка.
Свекри живуть окремо, мають свій будинок. І якщо їм щось потрібно, то вони без будь-якої сором’язливості дзвонять синові, а він ніколи не відмовляє. Навіть якщо заради батьків потрібно залишити без грошей мене з дитиною
Ще на початку жовтня я його попереджала, що нам потрібно буде витратити трохи грошей на зимовий одяг мені та дитині, адже морози вже на носі. Сподівалася, що чоловік отримає зарплату, і я зможу пройтися магазинами.
Але ж ні! На днях він мені заявив, що грошей знову немає, оскільки майже половину зарплати витратив на пральну машину для батьків. Я сиджу в декреті з дитиною, і зарплата чоловіка весь наш дохід.
Але заробляє він непогано. Щоправда, частину грошей ми витрачаємо на те, щоби закрити старі кредити, а частину коштів просто проїдаємо. Але те, що залишається, чоловік витрачає на поїздки до батьків, яким щоразу щось треба.
Ось і тепер їм знадобилася нова пральна машинку. Хоча я точно знаю, що свекруха має цілком непогану пралку. І навіть якщо вона зламалася, то її ж можна полагодити. А не витрачати останні гроші на покупку нової техніки.
Скільки разів я намагалася з ним поговорити! Пояснювала, що у нас своя сім’я, що нам теж потрібні гроші, що дочка навіть свіжі фрукти не завжди бачить. Він слухає, киває, а потім знову робимо по-своєму.
Ніяких сил вже немає. Виправдовується, що повинен допомагати батькам, адже вони його виховали. Але хіба така допомога не повинна бути в міру? А хто ж тоді має піклуватися про мене та нашу дитину?