Моя сестра – справжній побутовий егоїст. І хоча ми начебто нормально спілкувалися в минулому, тепер вона проявляє себе не з найкращого боку. Розчаровуватися в людях – це боляче, а розчаровуватися в рідних – нестерпно. У неї все життя були проблеми з чоловіками.
Стосунки не тривали більше двох років. Якийсь дитячий садочок. То їй здавалося, що він з іншою гуляє, то в неї зникли почуття. Ось так до 40 і дожила, без чоловіка і без дітей. Я, хоч і молодша, але вже до цього часу обзавелася двома доньками. І чоловіком.
Загалом, почула вона десь, що деякі наші жінки їдуть в інші країни і там шукають собі чоловіків. За кордоном начебто жінки кар’єристи і дітей народжують уже в нормальному такому віці. Кажуть, там джентльмени всі, а місцеві дами їм не подобаються. За собою не стежать, вимагають нові права.
Так, наслухалася вона цих розмов і вирішила змінити своє життя. Здала свою квартиру, звільнилася з роботи і полетіла на інший кінець світу. У неї непогана професія, її скрізь із руками відірвуть, а і зарплати там набагато вищі. Тож можна відразу і чоловіка знайти хорошого, і грошей заробити.
На чужині сестру мою прийняли з посмішкою і обіймами. Влаштували на роботу, навіть виділили штатного перекладача, але вона почала з цим самим перекладачем зустрічатися. На вигляд приємний чоловік, худорлявий. На жаль, минуло десь півтора року за часом – і все. Розійшлися.
Виявилося, що вона терпіти не може хропіння, а її обранець вже дуже цим виділявся. Вона його і до лікаря відправляла, і маски якісь купувала. Нічого не допомогло. А з хропінням, ще й інші моменти підтягнулися: і лисуватий він, і занизький. Загалом, прощавай і не пиши мені більше.
Наступним був робітник в автомайстерні. Гарний високий чоловік. Не мільйонер, але його професія вважається досить прибутковою. Тим більше, ремонтував він не аби які машини, а дуже дорогі. І все б було добре, але тут уже вона стала не підпадати під його стандарти.
На початку їхніх стосунків вона щотижня ходила в салон, доглядала за собою, харчувалася правильно, але потім, коли стрес минув, розслабилася. Красунчику це не надто й сподобалося. Мабуть, бачити жінку 45 років без косметики для нього було нестерпно боляче.
Хоча сам він на чотири роки старший. Розпався і цей роман. А потім уже на роботі сказали, що їхнє відділення змушене заощаджувати, скорочувати витрати… Ось її і скоротили, але все одно вона дуже добре заробила. Враховуючи, що за житло вона не платила, а обід їм видавали на роботі.
А на що зайнятій жінці ще витрачати, на сережки?! Коли вона приїхала додому, я, звісно, відвідала її і розпитала, як там життя і що вона думає робити далі. Сестра почала розповідати мені про те, куди вона хоче інвестувати гроші, які там відсотки будуть і так далі, і все в такому дусі.
Ну, ви мене вибачте, але я все життя була домогосподаркою. Виховувала дітей, кохала чоловіка. Навіщо ти мені розповідаєш якісь свої моменти? Давай уже про життя поспілкуємося. Тоді мені вдалося в неї з’ясувати, що дітей вона заводити не збирається. Шкодує, звісно, але вже вік такий…
Батька шукати не хочеться, та й народжувати боїться. І тоді мені на думку спала чудова ідея, як би ми могли по-сестринськи виручити одне одного. Річ у тім, що моя старша донька зараз якраз школу закінчила. Збирається в інститут вступати, але з її балами, боюся, нікуди не потягне.
А без освіти в наш час ніяк. Значить, платне навчання, що робити. Чоловік відмовився, сказав, що вона все одно піде жити в іншу сім’ю, навіщо їй ці університети? Але я-то розумію, що життя по-різному складається. Вчитися треба. Ну а сестра собі навіщо дитину хотіла завести?
Щоб до старості було кому допомогти. Щоб вона не одна у своїй квартирі лежала і думала про фонди, біржі та все таке. Це ж нормально, так у всіх. Так ось я і запропонувала їй: нехай вона своїй старшій племінниці дасть грошей на навчання. Та їй потім поверне – як на роботу влаштується, поступово.
За це вона зобов’язується в старості доглядати за тіткою як за рідною матір’ю. І все чесно, у мене залишається молодша дочка. А що, як улюблена тітка виручить, дасть путівку в майбутнє. Хіба це не причина їй допомогти? Доглянути за літньою людиною?
Гроші – це добре. Але до старості їх буде ні на що витрачати. А тут ось: опора. Гарна ж пропозиція. Але сестра не оцінила якості моїх ініціатив і сказала, що їй вони не до вподоби. До того ж вільних грошей немає, їх усі потрібно обов’язково кудись вкласти, потім дістати, примножити…
Я не думаю, що зайві кілька тисяч євро якось би вплинули на ситуацію. Рідна племінниця ж. Але ні. Сестру я переконати так і не змогла. Природно, йшла я злою. Наговорила там усякого, можна зрозуміти, емоції, але своєї думки я дотримуюся досі. Егоїстка і жмотка. Пожаліти дитині грошей, коли самій витрачати нікуди. Це ганьба.
