-Маріє, ти згодна вийти заміж за банкрута з двома маленькими дітьми?
Марія щасливо посміхнулася:
-Згодна…
-Ну тоді я впевнений, що вчотирьох ми впораємося!
-Уп’ятьох, – скромно сказала Марія і опустила очі.
-Ти хочеш сказати, що чекаєш дитину?
Марія кивнула і почервоніла.
Рік тому до подій, що відбуваються.
-Ви мені підходите. Рекомендації у вас відмінні. Досвід вражає… Тож завтра можете переїжджати до нас і приступати до обов’язків. Готові?
Марія дивилася на цю самовпевнену молоду жінку, яка сиділа навпроти неї і снідала, і не вірила своєму щастю.
Це місце няні було ніби для неї: проживання разом з дітьми, та й на їжу не треба витрачатися. Але головне – це проживання! Саме зараз їй потрібно втекти від колишнього чоловіка, який раптом запалав до неї почуттями і просто переслідував.
-Звичайно готова! – швидко сказала Марія, боячись, що ця жінка може передумати.
– Значить під’їжджайте завтра до 8, помічниця по господарству покаже вашу кімнату, влаштуйтеся і можете відразу починати, як близнюки прокинуться. Мене звати Юля, чоловіка Вадим. Але думаю, що ви його рідко будете бачити – він постійно працює. Близнюки – Андрій і Віктор. Вихід там. До завтра!
У Юлі задзвонив телефон і вона жестом показала, що розмова закінчена, і Марія рушила до виходу.
-Так, няню знайшла. Так,начебто нормальна як няня. Рекомендації хороші. А так ніяка звичайно…..стара, так…..ну так, не заміжня….
Ці слова були образливими для Марії. Вона не така вже й стара – їй всього 37! Але ця жінка, звичайно, була молодша і красивіша… Та зрештою, яка різниця, що вона думає – головне, що її взяли на роботу і її проблема з колишнім чоловіком вирішилася!
У цій родині Марії було добре працювати. Близнюки були спокійні і прийняли її як рідну. Юля взагалі не звертала на них уваги: вставала о 12, пила каву і кудись йшла, а її чоловіка вона взагалі практично не бачила.
-Так, у мене все добре, – говорила Марія своїй подрузі. – Але взагалі сім’я дивна. Мені здається, вони взагалі один з одним не бачуться – як тільки змогли дітей народити?
А з дітьми, до речі, вона взагалі не спілкується. Взагалі, уявляєш? ….він так…..він мене відпускає і сам на вихідних ними займається….
Минав час.
-Юля, -Марія один раз змогла підкараулити свого роботодавця, поки вона знову не пішла кудись.
-Що? – незадоволено відповіла Юля.
-Я хотіла б, щоб ви були присутні на моїх уроках з близнюками. Щоб ви дали мені зворотний зв’язок…. Ну, може, у вас є свої думки щодо того, як має будуватися спілкування і навчання з вашими дітьми…
-Мені все одно, – різко перебила її Юля.
-Але…
-Що ще? – Юля закотила очі…
-Просто Андрій дуже гарно малює, а Вітя… ну, у нього є слух, і їх можна було б віддати в додаткові гуртки…
Юля скривилася в посмішці:
-Маріє, я не займаюся дітьми. Ними займаєтеся ви. Розумієте? Ви! Я їх народила, як хотів чоловік, і все. Якщо ви вважаєте, що їм потрібна додаткова освіта – звертайтеся до мого чоловіка. А тепер вибачте, я поспішаю.
І Юля знову кудись пішла…
-Маріє, добрий день!
Був ранній ранок і Марія пила каву на кухні і про щось замислилася…
-Вітаю, Вадиме! – посміхнулася вона.
-Я з близнюками сьогодні в парк хотів сходити. Так що забираю їх у вас. Або, якщо у вас є бажання, то можете з нами поїхати. А то я дивлюся на вас, і ви весь час вдома і вдома…
-Якщо ви не проти, то я із задоволенням з вами поїду погуляти… Тим більше, що мені потрібно з вами поговорити…
-Про що? Давайте поговоримо тут… – здивувався Вадим.
-Розумієте, мені здається, що Андрій добре малює для свого віку і було б непогано віддати його на малювання додатково, а Вітюша…
-Зачекайте, зачекайте… А ви Юлі говорили?
-Ну звичайно говорила! Вона сказала звернутися до вас… сказала, що ви вирішуєте, чим вони будуть займатися…
-Хм….А вона взагалі з дітьми спілкується?
Марія прикусила губу: скажу, що “ні” – можливо Вадиму не сподобається, а “так” казати… – ну це неправда ж!
Тому Марія просто мовчала….
-Зрозуміло…”ні”…Гаразд, не хвилюйтеся, одягайтеся, хвилин через 30 поїдемо в парк. І, до речі, подивіться, які гуртки є поблизу – я думаю, що їм буде корисно ходити на заняття з іншими дітьми.
Одного разу Вадим приїхав додому вдень. Юлі, як завжди, вдома не було. Він посидів з Марією і з дітьми, а потім запитав:
-Маріє, а у вас свої діти є?
-Ні…
-Шкода, ви б були прекрасною мамою. Шкода, що Юля ставиться до своїх дітей не так, як ви.
Що сталося між подружжям пізно ввечері, Марія не знала, але, мабуть, якесь з’ясування стосунків все-таки було, тому що з цього дня Юля стала заходити до дітей.
Правда, діти взагалі не реагували на неї, та й вона сиділа з відсутнім виглядом.
Один раз Юля навіть поїхала з дітьми, чоловіком і Марією на прогулянку в парк.
-Юлю, ми взагалі в парк їдемо…., – побачивши її, сказав тоді Вадим. – Ми там на дитячих майданчиках граємо. На таких підборах і в такій короткій спідниці ти там довго не витримаєш….
-Не вчи мене, – огризнулася Юля і сіла в машину в тому вигляді, в якому і була.
Звичайно, вона не стала грати з дітьми, та й не стала гуляти в парку. Вона сказала, що втомилася і просто чекала їх в якомусь кафе.
-Ти знаєш, Вадим такий чудовий! Незважаючи на свою зайнятість, він завжди заходить до дітей, пограє з ними або просто обійме і поцілує. Юля зовсім його не цінує, – говорила Марія своїй подрузі.
-Оооо, та ти, закохалася! – сказала подруга, і Марія почервоніла.
Насправді це було правдою. Але він був її роботодавцем і цим все сказано…
Вночі Марії не спалося. Днями Юля з Вадимом посварилися і в результаті Юля поїхала на відпочинок з подругами. Принаймні вона так сказала. І Марії було не по собі. Їй не хотілося бути присутньою при таких скандалах і було шкода Вадима.
Марія вийшла зі своєї кімнати і не поспішаючи пішла на кухню – вирішила заварити собі ромашкового чаю.
Вона клацнула вимикачем і здригнулася від несподіванки – за столом сидів Вадим.
-Ой, вибачте, – зніяковіло сказала Марія.
-Та нічого. Заходьте, – запросив Вадим. – Не спиться?
-Так….щось не можу заснути….
-Знаєте, ви така…така…добра, красива, природна, а головне надійна… А Юля… І головне я знав це, але все одно одружився.
-Чому?
-Чому одружився? Мені тоді здавалося, що поруч зі мною повинна бути шикарна молода жінка. А Юля така і є… Вона мені подобалася.
І… Проблема тільки в тому, що вона мене не кохала. Вона кохала і кохає тільки гроші… інші мені заздрили…
Так, я просив її народити дитину, довго просив… і ось у мене цілих два сини! А їй на них все одно… Насправді я, з одного боку, шкодую, що одружився з нею, а з іншого боку, якби цього не сталося, то я б не зустрів Вас…
-Мене, – здивувалася Марія.
-Так, Вас… Ви – приголомшлива жінка! І я в Вас закохався…
Він встав і попрямував до Марії. Марія запанікувала, але він просто поцілував їй руку і сказав:
-На добраніч. Якщо чесно, між мною і Юлією вже давно нічого немає – у неї постійно болить голова. Нас пов’язують тільки діти, але вони не сприймають її як маму.
Вони тягнуться до вас. Коли вона повернеться, я хочу почати процес розлучення. Ще раз доброї ночі…
-Ні, ні… Ваша дружина намагається налагодити стосунки з дітьми, тож… ні… Дітям потрібні рідні, і мама, і тато!
-Ось бачите, ви навіть у цій ситуації занадто великодушні…
Марія йшла вулицею і плакала.
Він зізнався їй у коханні… він сказав, що готовий заради неї розлучитися з дружиною… а вона… вона сама взяла і відштовхнула його… Ох вже ця її “доброта”!
Ну чому вона не така, як усі? Чому вона робить все, щоб іншим було добре, а сама в результаті залишається ні з чим? Ну її, може, цю правильність, ну її… Може, краще буде…
І тут її роздуми миттєво кудись зникли – вона побачила Юлю, яка цілувалася з якимось чоловіком. Марія сама не знаючи чому, швидко сховалася за стовбур великого і розлогого дерева, і дуже сподівалася, що її не помітять.
Тим часом пара потихеньку почала прямувати в її бік. Коли вони проходили повз, до неї долетів уривок розмови:
-Скільки ще чекати? Коли ж ми будемо разом?-питала Юля.
-Ще трохи….Ти ж сама хотіла розорити його.. а це процес не швидкий….
-Так, він мені набрид і звичайно мені потрібні гроші…
І вони знову почали цілуватися.
Марія стояла, притиснувшись до дерева, думки плуталися в її голові: “кого вона хоче розорити? Невже чоловіка? Навіщо? Якщо не кохаєш, то просто йди…”
На вихідних вона, Вадим і діти знову поїхали гуляти в парк.
Вони йшли по доріжці, близнюки їздили навколо них на самокатах, було добре і затишно….
І тільки Марія ніяк не могла забути пару, що цілувалася, і її розмову.
-Вадим, ви знаєте, іноді мені сняться сни, які збуваються…
-Треба ж….а мені ніколи…
-І недавно мені снилося, що до вас в компанію прийшла перевірка і знайшли багато спірних моментів….Я прошу вас, заради мене, перевірте вашу бухгалтерію і рух ваших коштів.
Вадим намагався віджартуватися, але бачачи, що Марія серйозна, пообіцяв влаштувати перевірку.
-А чиї це хлопчики? – пролунав голос поруч з ними.
-Наші! – вигукнули обидва одночасно і кинулися до близнюків.
-Та все нормально, нормально… Просто дивлюся – двоє однакових хлопчиків. І як ви їх розрізняєте?
-Та вони різні насправді! – сказала, посміхаючись Марія.
-Ах, яка ви гарна пара! Бажаю вам завжди бути разом і не розлучатися, – випадкова перехожа пішла далі, а Марія почервоніла. А Вадим підійшов до Марії і обійнявши, поплескав по плечу. Марія обернулася до нього і… вона опинилася в його обіймах і так близько від нього… вона потягнулася в його бік і вони поцілувалися.
А потім їхні руки переплелися і далі вони пішли по доріжках, тримаючись за руки.
Минав час. Стосунки між Марією і Вадимом розвивалися дуже швидко. Вони хотіли бути разом. Вадим був готовий розлучитися і готував папери.
Одного ранку Марії стало зле.
-Вам погано?- запитала її Юля. Зазвичай Юля не прокидалася раніше 12, але чомусь сьогодні вже о 9 вона була на ногах.
-Так щось мутить…
-А тест робили?
-Який?
-Ну на ва… – закотила очі Юля.
-Та ні, я не можу мати дітей. Напевно, з’їла щось вчора.
-Та я знаю ці симптоми. Ви точно чекаєте дитину.. І це підозріло. Ви завжди тут і нікуди не їздили, крім як з моїм… – Юля засміялася. – Невже мій благовірний мені зрадив? Оце так!
Юля дивилася на Марію і посміхалася:
-Так я його тепер по світу пущу….І головне з ким зрадив! Ти ж стара, за собою не стежиш, одягаєшся як….Ось сміх!
І Юля знову почала сміятися.
– Загалом так, – відсміявшись, сказала вона. – Ти звільнена. Сьогодні твій останній робочий день і завтра щоб я тебе в моєму домі не бачила. Зрозуміло?
-Зрозуміло, – сказала зблідлими губами Марія.
Юля пішла, а Марія безсило опустилася на стілець: Це помилка… цього не може бути…
Марія встала і підійшла до вікна. Вона бачила, що Юля вийшла з будинку, сіла в машину, що під’їхала, і знову кудись поїхала.
Марія сходила в аптеку і все-таки зробила тест. Дві полоски.
Вона йшла назад і посміхалася. Марія не знала, що її чекає далі, але була вдячна за все, що з нею сталося. Вона написала смс Вадиму і попросила його приїхати.
День просто тягнувся. Марія ніяк не могла дочекатися вечора. Близнюки ніби відчували, що щось відбувається, і притулилися до неї, а вона тільки й могла, що обіймати їх, посміхатися і плакати – плакати від щастя.
Увечері приїхав Вадим, тільки він хотів підійти до Марії поговорити з нею, як несподівано під’їхала і Юля:
– А….ось і вони! – навмисно голосно почала говорити вона. – Коханці! Як ти міг зрадити мене з нею? Невже не міг вибрати краще? Мені здавалося, що у тебе хороший смак…
-Легше на поворотах, – несподівано жорстко вимовив Вадим. – Ти не бачиш суті і вважаєш, що чоловіки повинні захоплюватися тільки тими жінками, які яскраво одягаються і зухвало фарбуються….
-Та це зараз не важливо… Я йду від тебе.
Вадим виглядав здивованим.
-Так, уяви собі! Я йду. Більше мені не потрібні твої гроші… І знаєш чому? – Юля розсміялася. – Та я просто перевела їх всі собі на рахунок і заберу ще у тебе всіх клієнтів! Будинок цей я тобі залишу, так вже й бути… продаси і буде на що дітей годувати. Невдаха!
Марія і Вадим стояли біля вікна і спостерігали, як Юля виносить з дому свої речі.
-Маріє, ти згодна вийти заміж за банкрута з двома маленькими дітьми?
Марія щасливо посміхнулася:
-Згодна…
-Ну тоді я впевнений, що вчотирьох ми впораємося!
-Уп’ятьох, – скромно сказала Марія і опустила очі.
-Ти хочеш сказати, що в нас буде дитина?
Марія кивнула і почервоніла.
Вадим тільки обійняв Марію і притиснув до себе.
-Тільки як же ти далі будеш жити? Я-то звикла, а ти звичайно не звик до такого життя…..ну без грошей…
-Ну як тобі сказати… у мене взагалі-то різні періоди в житті були… і я зазвичай серйозно ставлюся до того, коли мені близька людина каже, що потрібно перевірити грошові потоки своєї фірми.
Так що якусь частину грошей можна буде повернути… та й співробітники навряд чи до неї підуть. Все, що вона зробила – це несерйозно.
Ну і навіть якщо я дійсно нічого не зможу зробити і стану банкрутом, у мене є шанс почати все спочатку, з нуля! А головне, поруч зі мною будеш ти!
*****
Вадим розлучився з Юлією і одружився з Марією. Грошей він, звичайно, втратив багато, але зрештою, хіба в них справа? Головне, що він зараз щасливий.
А Марія? Марія дійсно виявилася при надії, хоча довго не могла в це повірити. Особливо їй було важко повірити в те, що вона стане мамою не одного малюка, а відразу двох!
Так, у Марії теж народилися близнюки. Так Вадим і Марія в одну мить стали батьками аж 4 дітей.
Спеціально для сайту Stories
