– Отже, підтверджуєш той факт, що я тобі потрібна тільки як обслуговуючий персонал?
– Досить! Я заробляю втричі більше за тебе, тому маю право після роботи на дивані лежати!
– Що? Тобто різницю я маю як домробітниця відпрацьовувати, – задихнулася від обурення Настя. – Ти любий, нічого не поплутав?
Лише півроку тому Діма кружляв її на руках, а вона, сяючи від щастя, кричала “Так”. Вони розмовляли про все на світі, знаходили компроміс і дивилися в одному напрямку. Усе це було нібито в іншому житті. А в цьому вона, червона від гніву, з’ясовує з ним стосунки в орендованій квартирі. І коханий чоловік уміє, як виявилося, морально принижувати.
– А що не так? Я добувач, якщо ти не забула!
–
– Ти натякаєш, що я в тебе на шиї сиджу? І щоб ти мене з неї не скинув, милостиво дозволяєш мені тебе обслуговувати?
Їхні очі зустрілися, і дівчина поїжилася. Темні очі чоловіка стали практично чорними від гніву. Він різко відсунув тарілку і окинув дружину поглядом, сповненим презирства:
– Так і виходить. І зауваж, цю тему не я порушив, а ти. І висновок зробила ти, зауваж, сама.
Струснувши головою, вона звузила очі і склала руки на грудях. Так просто вона не здасться. Діма зітхнув і приготувався продовжувати суперечку. Так, розумів, що в деяких питаннях перегинає палицю, але вже не міг зупинитися.
Його дратувало, що дружина занадто часто просить у нього гроші. То на нову сукню, то на манікюр, то на СПА. При всьому цьому він ще був зобов’язаний удома їй допомагати. На честь чого? Він чоловік, добувач. І ось сьогодні його терпець увірвався. Більше терпіти таке ставлення до себе він не мав наміру, раз він її утримує, то нічого ще свої жіночі обов’язки на нього вішати.
Весь вечір вони лаялися до хрипоти, з’ясовуючи, хто правий, а хто винен. Ніхто не хотів поступитися, кожен відстоював свою точку зору. Першою здалася Настя:
– Добре, ти маєш рацію. Твоя зарплата набагато більша. Але при цьому на перший внесок ти не відклав жодної копійки.
– Рано ще про це думати. І взагалі, я ось давно обмірковую одну річ. Давай спробуємо жити як усі сучасні люди. Я пропоную роздільний бюджет. На великі покупки скидаємося, на продукти і побутову хімію теж. Квартира у нас одна, холодильник теж, отже, і витрати навпіл.
Від цієї пропозиції по спині побігли мурашки. Дідько, ну вона і влипла. І це говорить їй її коханий чоловік, з яким вона планувала прожити все життя? Чому всі чоловіки до весілля одні, а після весілля інші? Чому не можна бути чесним і відвертим до весілля?
– Тобто ти непогано прилаштуєш зараз свою філейну частину? Красунчик, – в’їдливо промовила Настя. – Їси ти, до речі, набагато більше.
Діма закотив очі і практично стогнав, піднявши руки вгору:
– Будеш котлети перераховувати? Зате я по дому допомагатиму, як ти й хотіла.
– Мені допомагати? Це що ти будеш робити?
– Сміття винесу, продукти замовлю.
Уся ця розмова була дурною. Вона мріяла про класичну сім’ю, у якій кохають і поважають одне одного, допомагають і підтримують. А не сваряться цілими ночами через манікюр або допомогу по дому. І тепер Настя прекрасно розуміла, що справа пахне розлученням. Якщо все буде навпіл, то навіщо їй взагалі потрібен чоловік? А якщо діти і декретна відпустка. Вона з голоду ноги протягне разом із дитиною. У шлюбі жінка має бути за чоловіком як за кам’яною стіною, а в Дімі тепер вона бачила тільки гіпсокартон.
А чоловік, навіть не підозрюючи, які думки крутяться в неї в голові, продовжував:
– Що ти дуєшся? До речі, у мене нічого не проси, грошей не дам. Свої забаганки оплачуй сама.
– Слухай, давай не так. Кожен готує сам собі, і прибирає за собою сам. Як тобі такий план?
Думки крутилися вихором у голові в Діми. Він щиро не розумів, чому його дружина незадоволена, ще й огризається. Плани ще якісь вигадує, стратег домашній. Хмикнувши, потягнувся. Потім легенько реготнув, почувши запитання:
– А ти мені навіщо будеш потрібна?
Він підняв брову, очікуючи докладних пояснень, виправдань чи ще чогось. У Насті після цієї фрази розширилися очі й від образи перехопило подих. Все-таки вона була права, справа пахне розлученням. Насилу віддихавшись, дівчина досить сухо і спокійно сказала:
– Ось як ти заговорив. Отже, підтверджуєш той факт, що я тобі потрібна тільки як обслуговуючий персонал?
Діма хвилину помовчав, обдумуючи відповідь. Потім застогнав і обхопив голову руками:
– От поясни мені, як ти вмієш усе так перекрутити, щоб зробити мене винним? Добре, я згоден із твоїми умовами. Тим паче, не так уже й складно прибратися і готувати.
– Так, так, я це чула сотні разів. Домовилися.
Ранок понеділка почався, як зазвичай. Діма швидко привів себе до ладу і пройшов на кухню, звідки нестерпно пахло свіжозавареною кавою. Тільки його зустріла чудова картина: повністю зібрана Настя пила каву і їла бутерброд. На столі більше нічого не було. Смикнувши носом, він сонно запитав:
– А де мій кухоль? І до кави чого-небудь.
– Сам, любий, усе сам.
У чоловіка моментально зіпсувався настрій. Він звик, що дружина вранці готує сніданок, обіймає його, цілує. Сплеснувши руками, демонстративно запричитав:
– Так я й знав, ти образилася.
– Ти що, коханий, як я можу образитися? Просто живу так, як і домовилися. Роздільний бюджет і домашні обов’язки.
Жінка встала, помила за собою чашку і тарілку. Протерла стіл і вийшла з кухні. Злякаючись, він у спину їй єхидно прошипів:
– Тоді сама на роботу добирайся. Машина моя, я її до шлюбу купив.
– Я так і думала. Нічого, автобусом доїду.
Плеснули двері, Настя пішла. На душі стало сумно, але Діма швидко взяв себе в руки. Він образився на неї за таке вирішення проблеми.
Не попросила підвезти, а гордо поїхала на автобусі? Нічого, він її на місце швидко поставить. Скоро почне скиглити, просити гроші, приповзе ще на колінах.
Натхнений цими думками, поїхав на роботу. Але ввечері ледве-ледве повернувся. Жахливо боліла голова, хотілося просто лягти й лежати. Зайшовши додому, звично закричав:
– Сонечко, я вдома. Що на вечерю?
Зі спальні вийшла дружина. Здивовано глянула на нього і перепитала:
– Ти мені?
– Кому ще? Що на вечерю?
Потиснувши плечима, вона здивовано протягнула:
– У мене салат і відбивна. А що?
Знявши сорочку, жбурнув її на спинку стільця, слідом полетіли штани. Дістав із шафи майку і шорти, переодягнувся. Повернувся і виявив, що Настя дивно дивиться на нього. Підняв брову і скомандував:
– Розігрівай. Сил моїх більше немає, цей Іванчук сьогодні весь мозок мені мірною ложечкою з’їв. Звіт сто разів переробляв, усе йому не так.
Діма швидко зайшов у ванну, помив руки і сів за стіл. Настя сіла навпроти нього і підперла рукою підборіддя:
– Так що зі звітом?
– Я ж кажу, переробляв сто разів. Ти мені вечерю думаєш розігрівати?
– Яку? Ти щось приготував? – зробила вона здивований вираз обличчя.
– У сенсі?
– Любий, ми ж домовилися, роздільний бюджет. Ти заробляєш утричі більше за мене. Забув?
– Точно, забув.
Він дістав телефон і почав замовляти собі вечерю. Дружина вийшла з кухні, не звертаючи на нього уваги. Діма не розумів, чого вона так злиться. Зрештою, він же правду сказав, вона погодилася. Ні ж, ходить, дується, не обіймає і не цілує. Як сусіди, їй-Богу.
До кінця тижня Діма остаточно переконався в тому, що Настя вирішила його провчити. Нічого, він теж не ликом шитий. Тепер хлопець заздалегідь замовляв їжу або купував у магазині напівфабрикати. Вони практично не розмовляли, зате він освоїв усі програми в пральній машині і навчився прасувати сорочки.
Він бачив, що дружина проводить час собі на втіху, і це його дратувало. Але що він міг зробити? Спробував висловитися, але знову отримав по носі. Мовляв, це його речі, і його проблеми.
Остаточну крапку в суперечці поставив випадок.
Весь день Діма почувався погано, а ввечері вирішив поміряти температуру. Побачивши на градуснику страшні 39, покликав Настю:
– Швидку викликай.
– Навіщо?
– Ти що, не бачиш, погано мені!
Настя скривилася:
– Ні, не бачу. Звичайний вірус, прийми таблетку і спати лягай.
– Так дай чого-небудь.
– Сам, усе сам.
Діма дивився на дружину і нічого не розумів. Раніше, коли він хворів, вона метушилася біля нього, лізла то з гарячим супчиком, то з чаєм. Гладила, жаліла, а зараз тільки байдуже дивиться повз нього. Задумливо подивився на неї і підвищив голос:
– Ти зовсім? Я хворію, допоможи.
Настя знизала плечима:
– Нещодавно я хворіла, а ти мені що порадив? Випити ліки і не накручувати себе. Повертаю твої слова назад. Якщо в аптечці немає нічого, сходи й купи. Як я тоді зробила, поки ти футбол дивився.
– Настя, ти зараз уже перегинаєш, – загрозливо промовив він.
– Я перегинаю? Попросив би по-хорошому, можливо, все б зробила. А у своєму наказовому тоні можеш так зі своїми підлеглими спілкуватися.
–
Діма, кутаючись у плед, ледве підняв голову, що гуділа, і, не стримуючись, зло випалив:
– Мені погано, і твій обов’язок, як дружини, мені допомогти.
– Якої дружини? У нас уже другий місяць немає сім’ї. Ми живемо як сусіди, тобі все одно на мене. Ти настільки зациклився на своєму роздільному бюджеті, що готовий зі мною не розмовляти і розлучитися.
– Я не готовий до розлучення.
– Та годі? Твої натяки навіть сліпий помітить. Тобі на мене начхати!
– Мені? Це тобі на мене плювати! Ти сама запропонувала роздільний бюджет.
– Я запропонувала? Совість у тебе є? Знаєш що, дякую за це. Ти мені відкрив очі на наше життя. Ось зараз у нас не сім’я,а не зрозуміло що. Заради чого нам бути разом? Кожен сам по собі, у нас навіть інтиму немає.
– Так тому що ти не хочеш.
Настя несподівано голосно засміялася:
– Справді, з чого б це? Може, замислишся? Я сама себе забезпечую, ти на мене ні копійки не витрачаєш. Квіти, подарунки? Ні, звісно. Безкоштовно тобі все подавай.
– Та пішла б ти…
Настя хотіла щось сказати, а потім нібито вдавилася своїми ж словами. Її обличчя стрімко втратило всі барви, очі стали сумними. Здавалося, вона прийняла важливе рішення.
– І піду. Ти згадав про мене тільки тоді, коли моя допомога знадобилася. І добре, що в мене очі відкрилися так рано. Можеш брехати самому собі скільки завгодно, але правда лежить на поверхні. Ти не тягнеш на хорошого чоловіка і батька наших майбутніх дітей. Ти егоїст.
Діма не очікував, що дружина зважиться. Але Настя справді зібрала свої речі і поїхала до батьків. Він злився, психував, ображався на неї. Через тиждень охолов, розуміючи, що перегнув палицю. Згадував, як зустрів її, як залицявся, добивався. Як вона обожнювала влаштовувати романтичні вечори, як сміялася над його жартами. Не витримавши, запросив її на побачення.
Настя прийшла похмура, мовчки прийняла від нього квіти й сіла, підібгавши губи:
– Що треба?
– Сонечко, може, досить уже?
– Що вистачить, – підняла брову дружина. – Я тебе не чіпаю, у чому зараз суть претензій?
– Вибач мені, я був не правий. Ти маєш рацію, щось мене переклинило на грошах. Ти хороша господиня і дружина. І не вимагаєш нічого від мене надприродного. І так, яка різниця, скільки ти заробляєш.
Він розгубився під її холодним поглядом, поїжився і продовжив:
– Так, ти маєш рацію. І коли ти підеш у декрет, то взагалі не будеш заробляти. І це мій обов’язок утримувати сім’ю. Вибач, я був не правий, повертайся, – видихнув чоловік. – І на знак свого кохання дарую.
Діма простягнув Насті картку, але вона її не взяла. Хвилину дивилася на нього, а потім байдуже промовила:
– Я подаю на розлучення. Ти не змінишся, цей твій широкий жест нічого не означає. Ти щиро вважаєш, що я тобі все винна. І прати, і обслуговувати, і догоджати. А я ж теж працюю.
– Та я зрозумів, зрозумів.
– Що ти зрозумів? Ти запропонував мені раціональний вихід із ситуації? Ні, тупо віддав картку. А далі що? Почнеш дорікати, що я, мало того, що отримую копійки і живу за твій рахунок, так ще й картку забрала? Усі косяки на мене почнеш вішати? Могли б п’ять квартир уже купити, але хтось не вміє гроші економити? Так?
–
– Що ти несеш? Я, навпаки, віддав тобі картку як знак свого кохання.
Настя криво усміхнулася, мляво поколупалася в салаті, обдумуючи відповідь.
– Якого кохання? Тут коханням і не пахне. Це навіть не дзвіночок, це набат. Після весілля минуло тільки півроку, а ти такі фортелі викидаєш.
– Та нічого я не викидаю. Це ти накрутила себе, все перекрутила, ще й образилася.
Настя різко відсунула тарілку і жестом покликала офіціанта. Потім розчаровано сказала:
– Нічого ти не зрозумів. Даремно я прийшла, ти не змінишся. Бувай.
Настя оплатила рахунок і пішла, а Діма ще довго сидів і думав. Що він знову зробив не так? Запропонував же гарний вихід зі становища, а вона носом крутить. Так би відразу й сказала, що знайшла іншого. Жінкам вічно не догодити. Сама зруйнувала сім’ю, ще й жертву з себе зробила.
