Наталя – багатодітна мати. Про неї можна сказати так – вона вся з себе така мама-мама, яка шалено любить своїх п’ятьох дітей, і відноситься до своїх материнських обов’язків дуже відповідально. Чоловік Іван добрий, роботящий, діти виховані, вдома чисто, все в родині добре.
Перша донька Ганна – жвава та цілеспрямована дівчина, вона вже вийшла заміж і після весілля поїхала до коханого чоловіка. Другий – син Олексійко, добрий хлопчик, але часто в дитинстві хворів, доводилося окремо йому варити щось дієтичне.
Теж одружився, але весілля не було, наречені зі свідками просто посиділи в кафе. Троє молодших доньок живуть ще з батьками. Дочка Ганна повідомила, що стала мамою. Іван одразу сказав, що треба поїхати провідати донечку з онукою.
Наталя їхала в поїзді і все дивилася на фотографію в телефоні, яку Олексій надіслав: на знімку він сам, усміхнений і щасливий, а поряд з ним така сама сяюча Інна – його дружина. Світла, курнява, гарна дівчина. Наталя впевнена – вони з невісткою подружаться, Інна справжнє янголятко, судячи з фото.
Ближче надвечір на вокзалі її зустрічав Олексій. Інна виявилася справді гарненькою та милою. На столі салати, смажена курка, картопля. Видно, що доклала зусиль, але тільки треба дещо підказати юній господині. От Наталя й сказала, що в салатах занадто багато майонезу.
Та й курочку краще не смажити, а готувати в духовці, а зверху натерти медом. Наталка ще й нагадала, що в Олексія слабкий шлунок і йому такого не можна їсти. Вечір був зіпсований. Інна явно образилася, але виду не подавала.
Дівчина з усіх сил намагалася посміхатися, але в неї це погано виходило. З ранку Наталя вирішила поміняти квиток та поїхати не ввечері, а в обід. Приїхати до Ганни треба було раніше за день до виписки, та й у Олексія обстановка була вкрай напружена. Син знизав плечима – мовляв, як хочеш, дивися сама.
Наталка була невдоволена, чого це о 9 ранку невістка ще спить, адже чоловіка треба годувати. Олексій відповів, що вони можуть собі поки що дозволити спати у вихідні стільки, скільки хочуть. Тільки перед самим від’їздом Наталії Інна прокинулася.
Вона вийшла з кімнати і сонно попрощалася, намагаючись усміхнутися. Наталка цмокнула її в щоку, Олексій провів матір до вокзалу, і вона поїхала. В душі було недобре через вчорашній вечір. Тепер дорога до Ганни. На вокзалі її зустрів зять машиною і привіз додому.
Зайшовши до квартири, Наталка одразу сказала, що все треба розставити інакше, бо вони все поставили неправильно. Почався тиждень маминої допомоги. Спочатку Аня прислухалася до порад і виконувала те, що казала їй мати: як купати, коли годувати, що дитині одягати.
Через три дні Наталя відчула, що Аню все це дратує, але вона на те не зважала, бо вона ж багатодітна матір, то й знає краще. Аня лише знизала плечима – так само як знизав плечима Олексій, коли вона до нього приїжджала.
Наталя гірко зітхнула і подумала: «Ось виховуєш дітей, виховуєш, а вони стають такими невдячними». Наступного дня Наталя поїхала додому. Її проводжала Аня і просила на неї не ображатись. Все ж таки – чим далі, тим рідніше, по телефону спілкуватимуться.
Наталя сказала дочці, що не ображена на неї, але поїхала з важким серцем. Вдома вона розповіла про все Івану. Чоловік похитав головою і нагадав, що зі своїм статутом в чужий монастир не лізуть. Він прямо сказав, що Наталка образила невістку та роздратувала дочку, якій і без того важко.
Наталка промовчала. З одного боку чоловік має рацію, але з іншого боку – міг би її й морально підтримати. Так що вже тричі прикро, ніхто її не розуміє, адже вона всім тільки добра бажає…
