Кирило був ображений на всіх і на все. Та ще й бабуся, мамина мама, підливала олії у вогонь:
-Ну все! Скінчилося твоє безтурботне життя! Твій тато зараз одружиться, народить ще одного, а то й двох, і ти будеш у них замість прислужника!
-Валя добре до мене ставиться, – намагався виправдатися сам не знаючи за що Кирило. – М’яч мені новий купила і форму…
-Почекай! Це вона перед твоїм батьком добру з себе робить, а як стане його дружиною – скінчиться її доброта. Та ще й народить – так взагалі ти їй в тягар будеш!
Бабуся як у воду дивилася – не встигли відгуляти весілля, як мачуха повідомила про свій цікавий стан. Батько на радощах вирішив обміняти їхню двокімнатну квартиру на квартиру побільше, а оскільки починалося літо, дружину і сина було вирішено відправити в село – до бабусі Кирила по батькові.
Все літо Кирило намагався не думати про те, що його чекає. Він з тривогою поглядав на живіт мачухи і прислухався до телефонних розмов батька з бабусею і з Валею.
Якось увечері, коли всі лягли, Кирило вийшов на кухню попити і почув приглушений голос мачухи. Вона розмовляла по телефону. Прислухавшись, Кирило зрозумів, що вона розмовляє з його батьком.
-Ти думаєш, він погодиться? Все-таки, це і його квартира теж! Та й школа… Як він звикне до нової? – Кирило не чув, що відповідав батько, але зрозумів, що місця в новому житлі для нього немає.
Забувши про воду, хлопчик кинувся до своєї кімнати і, зарившись у ковдру, заплакав. Бабуся була права! Його навіть у прислузі не хотіли бачити!
Весь залишок літа Кирило намагався не розмовляти з Валею. Та й з батьком, коли той приїжджав у село їх провідати, неохоче спілкувався.
-Ти тут доглядай за Валентиною! Їй зараз важко самій з усім справлятися. Допомагай, якщо що, – батько, немов не помічаючи настрою сина, погладив його по маківці.
-Ще чого! – спалахнув Кирило. – Це ж твоя дружина! Ти за нею і доглядай!
І втік. Батько здивовано подивився йому вслід.
-Що з ним?
-Переживає. Напевно, думає, що ти його більше не любиш, – сказала Валя, – через мене…
-Дурниці!
Літо закінчилося. Бабуся клопоталася зі зборами – збирала гостинці.
-Ось, Валюшо, тобі зараз корисно все домашнє! Бери-бери, не соромся! У нас цього року хороший урожай вийшов – на всіх вистачить!
Один Кирило не збирався. Знав, йому там немає місця. Все частіше він тікав на річку, де спостерігав, як пожовклі листя падають у воду, і страждав про свою незавидну долю. Ех! Якби жива була мама! Вона б нізащо не кинула Кирила!
У день, коли мав приїхати батько, щоб забрати Валю в місто, Кирило з самого ранку втік на річку. Нехай їдуть! Він не буде з ними прощатися!
-Кирило, допоможи мені, будь ласка! – до річки намагалася спуститися мачуха. – Тут занадто крутий берег!
Кирило неохоче підвівся зі свого місця, з дерева, що впало, на якому він зазвичай сидів, і підійшов до жінки. Взяв її за руку і вони разом знову спустилися до дерева. Валя важко опустилася на стовбур і задумливо подивилася на річку.
-Колись це було моє улюблене місце. Я тікала сюди, коли на душі було важко, а поговорити ні з ким…
Кирило з подивом подивився на мачуху.
-А що ти тут робила?
-Так я з цих місць. І твого батька я знала, коли ми ще дітьми були…
-Зрозуміло, – Кирило відвернувся від Валі. Вони трохи посиділи в повній тиші.
-Ходімо! Батько, напевно, вже зачекався!
-Не хочу я з вами прощатися! – зло вигукнув Кирило. – Якось без мого “до побачення” поїдете!
-Чому поїдемо? А ти? – щиро здивувалася Валя.
-Тільки не треба мені тут говорити, що я їду з вами! Я чув твою розмову з батьком! Ви вирішили мене тут залишити!
-Чому? – Валя була так здивована, що Кирило замовк, побачивши її обличчя.
-Тому що ти говорила, що я не погоджуся… І про нову школу…
Валя розсміялася.
-Ну ти й фантазер! – вона погладила Кирила по маківці. – Тато підібрав дуже хороший варіант обміну вашої квартири. У новій чотири кімнати і доплата невелика. Тільки вона знаходиться на іншому кінці міста – тобі доведеться змінити школу, тому що до твоєї старої школи далеко їздити.
Ось за це ми і переживали! Ніхто й не думав залишати тебе в селі! А в якості компенсації – тато сказав, що виділить тобі кімнату з балконом!
-Правда? – Кирило не вірив своїм вухам.
-Звичайно! Як ти міг так про нас подумати? Адже ми ж сім’я!
Кирило розплакався. Валя обійняла його за плечі і притиснула до себе, погладжуючи по голові.
-Ходімо! Батько зачекався! А тобі ще мене на цю гору підіймати!
*****
Батько дійсно виділив Кирилу найкращу кімнату. Вона була невеликою, але з балконом і знаходилася на сонячній стороні. Заразом батько повністю оновив меблі і навіть поставив спортивний куточок.
Кирило швидко звик до нової школи і завів друзів.
Сестричка народилася неспокійною. Мачуха буквально не спускала її з рук. Іноді навіть не могла приготувати повноцінний обід. Все частіше Кирило почав чути її прохання про допомогу.
Спочатку він допомагав мачусі: виносив сміття, мив посуд, пилососив. Але потім це йому набридло, та й бабуся, дізнавшись, що Кирило займається домашніми справами, активізувалася:
-Де це бачено, хлопчика жіночими справами змушувати займатися? Ми раніше по кілька дітей виховували, і на роботу ходили, і по дому все встигали! А тут! З однією дитиною! Та лінь їй просто – ось і все!
Ти, Кирило, не слухай її! Це її прямий обов’язок – по дому господарювати! Вона заміж-то навіщо вискакувала? Щоб жити приспівуючи? А дитина повинна їй замість прислуги?
Кирило перестав допомагати Валі. Тоді батько вирішив з ним поговорити.
-Сину, ну що тобі, важко? Вона і так з ніг падає від втоми! Чому б тобі не допомогти? Адже це не важко: винести сміття, посуд вимити… Я ось після роботи і то намагаюся хоч якось їй допомогти!
-Та вам наплювати на мене! Ви мене і взяли, щоб я вам прислужував! Як, цікаво, моя мама з усім справлялася?
-Ти був спокійною дитиною. Добре їв і багато спав.
-Ось і ця заспокоїтися! – грубо закричав Кирило і вибіг з дому.
Батько кинувся за ним, але Валя його зупинила:
-Не потрібно! У нього зараз важкий вік, він тільки озлобиться, якщо ти будеш його до чогось примушувати! Я сама якось впораюся!
-Та як так-то?! – бушував батько. – Що ти йому поганого зробила? Він просто зовсім від рук відбився! Ось позбавлю його кишенькових витрат!
Кирило грав у футбол. Сніг тільки-но розтанув, і всі хлопчаки з їхнього двору висипали на вулицю, щоб поганяти м’яч. Від сильного удару м’ячик полетів до одного з під’їздів. Кирило кинувся за ним. Раптом, біля сусіднього, свого під’їзду, він побачив Валю.
Та однією рукою везла візочок, в кошику якого лежав величезний пакет з покупками. Іншою рукою вона тримала такий самий пакет.
Підійшовши до під’їзду, Валя зупинилася і замислилася. Потім, взявши з візочка в одну руку дочку, а в іншу пакет, вона зникла в під’їзді.
Порожній візочок з пакетом залишився стояти на вулиці. Кирилу стало не по собі. Хоч їхній двір і вважався цілком благополучним, але все-таки…
Він кинув м’ячик друзям, а сам став спостерігати за візочком. Через хвилин двадцять Валя знову з’явилася з під’їзду. З полегшенням зітхнувши, вона підняла візок разом з вмістом і знову зникла в під’їзді.
Весь час, що залишився, поки Кирило перебував на вулиці, його мучила совість. Його давно вже не змушували виконувати домашні справи. Валя справлялася сама.
Вона сильно схудла, а під очима синіли кола. Іноді, коли вся родина збиралася разом вечеряти, що траплялося дуже рідко, Кирило помічав, як у Валі тремтять руки.
Грати стало нецікаво, і Кирило, попрощавшись з друзями, пішов додому. Ще на сходовому майданчику він почув надривний крик сестрички. Він вбіг у квартиру і кинувся до спальні батьків. Валя лежала на ліжку, сестричка голосно плакала в колисці.
Кирило схопив на руки сестричку і кинувся до телефону. Викликавши «швидку», він помітив, що дівчинка вся мокра. Якось переодягнувши її, Кирило знову взяв дівчинку на руки і пішов відкривати вхідні двері – приїхала швидка.
Пояснивши медикам, що сталося, він разом з сестричкою на руках пішов на кухню готувати суміш.
Коли суміш була готова і дівчинка солодко присмокталася до пляшечки, Кирило повернувся в спальню.
-Перевтома, молодий чоловіче, у вашої мами, – втомлено промовив лікар, – ось і вибило. Я їй зробив укол, вона проспить до ранку. Ви – за старшого! Дивлюся, у вас це добре виходить!
Кирило розгублено подивився на медиків. Молода медсестра посміхнулася хлопцеві:
-Давай покажу, як правильно сповивати!
Вона забрала у Кирила сестричку і знову її переодягла, промовляючи Кирилу кожну свою дію.
-Зрозумів?
Кирило кивнув. У медсестри дійсно вийшло краще, ніж у нього.
Увечері повернувся батько. Побачивши дружину сплячою, а Кирила спокійно граючимся з сестрою, він здивувався.
-Тату, я там пельмені нам з тобою зварив. Вибач, більше нічого не вмію!
-Та й нехай! – посміхнувся чоловік. – Я такий голодний, що готовий хоч локшину суху їсти!
*****
Кирило грав з друзями у футбол, коли побачив, як мачуха з візочком виходить з під’їзду. Він підбіг до неї.
-Ти куди?
-У магазин!
-Я з тобою!
Повернувшись з магазину, Кирило підхопив пакети з продуктами і суворо сказав мачусі:
-Зачекай на мене тут! Я зараз спущуся і допоможу.
-Добре! – Валя була приємно здивована. Хлопець швидко повернувся і сказав:
-Слухай, а давай я з нею ще погуляю, а ти йди додому! Тим більше, на свіжому повітрі мала краще спить!
Спеціально для сайту Stories
