Не прийшла на ювілей свекрухи через собаку, то тепер зі мною навіть розмовляти не бажають

Ірина Миколаївна вважає, що я мала в її день народження залишити свого найкращого друга, за якого я відповідаю, самого вдома. Вона хотіла, щоб я прийшла до неї в гості і вдавала, ніби все добре. Ми з чоловіком живемо за годину їзди від свекрухи. І без того з Іриною Миколаївною у нас досить натягнуті стосунки.

Крім того, свекруха – дуже владна жінка. Вона вважає, що права завжди і що я та її син повинні завжди прислухатися до її непроханих порад. З чоловіком мені пощастило. Так склалося, що Юра взяв мене за дружину без благословення свекрухи. Вона була категорично проти нашого союзу. Взагалі, Ірина Миколаївна вважає, що Юра ще надто молодий, щоб одружитися.

Щороку ми з чоловіком ходимо до свекрухи на день народження. Але підготовка до свята розпочинається задовго до приходу гостей. Приблизно за тиждень ми маємо купити продукти, щоб Ірина Миколаївна склала меню. А коли вона його складе, напередодні дня народження я мушу їй допомагати готувати. Ну як допомагати робити все самостійно для неї. А свекруха тільки гуляє по дому та вказівки дає.

Цього року я до неї поїхати не змогла, через що вислухала лекцію про неповагу та хамство на свою адресу. Незадовго до дня народження свекрухи мій пес захворів. Ветеринар попередив, що доведеться якийсь час ставити Тоші крапельниці двічі на день. Тоша вже не молодий, я дуже переживала за нього і вирішила нікуди не їздити, навіть на роботі взяла пару відпускних.

Мій чоловік теж переживав, але комусь треба було привезти продукти та допомогти мамі. Ми домовилися з ним, що цього разу Юра сам привітає маму і намагатиметься все пояснити. У день ікс я зателефонувала свекрусі та привітала її по телефону. За кілька днів дзвонить мені свекруха і каже, що чекає від мене вибачень.

Мовляв, я така безсовісна і мені собака дорожча за сім’ю. Тільки Ірина Миколаївна не розуміє, що я живу із собакою довше, ніж із чоловіком. І ніхто, крім мене, не зможе допомогти Тоші, коли йому погано. Це мій обов’язок. Ми не порозумілися зі свекрухою, і вона досі на мене сердиться. Я вже й не знаю, радіти мені чи засмучуватися із цього приводу.

You cannot copy content of this page