— Нумо, скажи мені, малюк, поки я був на роботі, до нас заходили якісь дядьки? — Вадим посадив на коліна чотирирічного сина, граючи роль хорошого батька перед своєю матір’ю.
Насправді він приділяв синові набагато менше уваги, ніж своєму комп’ютеру.
— Наша матуся добре поводилася?
Ліза на це питання тільки закотила очі, пробурмотіла щось під ніс і продовжила накривати на стіл.
Гостя була, м’яко кажучи, незвана. Жінка ніяк не могла знайти спільну мову зі свекрухою, та вічно знаходила якийсь привід для сварки.
То прибрано недостатньо чисто (якимось чарівним чином жінка розглянула пил на верхній полиці), то вечеря приготована не смачно. А вже той факт, що молода жінка відмовлялася вручну прасувати дюжину сорочок чоловіка (у них дорогий відпарювач вдома, з ним і дитина впорається!) приводив Антоніну Львівну в лють.
Чому її дорогий синочок повинен витрачати свій час на жіночу роботу? Може тому, що заробляє майже втричі менше за дружину, яка сидить у декреті?
Ось і зараз свекруха з царственим виглядом сиділа на дивані, невдоволено стиснувши губи. На її думку, Ліза була недостатньо привітна і доброзичлива. Як вона посміла змушувати гостю чекати, відмовляючись якимось терміновим дзвінком?
Дитину кинула на страшенно втомленого Вадима, який тільки півгодини як прийшов з роботи. Ні повечеряти не встиг, ні відпочити… І все ж возиться з дитиною! Який у неї син хороший!
— Матуся чудова! — широко посміхнувся малюк, прилипаючи до батька. Бабусю він не любив, і йти до неї на ручки відмовлявся навідріз. Якась вона сувора і навіть трохи зла!
— А дядько… Дядько приходив, — Марат нахмурив чоло, згадуючи, хто був у них в будинку. — Високий такий, у синьому костюмі.
— І що він робив? Цей високий дядько в синьому костюмі? — підозріло примружився чоловік, краєм ока помічаючи, як зацікавилася відповіддю його мати.
– Не знаю, – безтурботно відповів хлопчик, бовтаючи ніжками. – Я був у кімнаті, грав машинами. А дядько був з мамою на кухні.
– А я ж казала! – тріумфально вигукнула Антоніна Львівна. – Казала! А ти все свою дружинку захищав, мовляв, вона з дому працює. Тепер зрозуміло. Яка у неї тут робота, і за що їй такі гроші платять!
— Залиште свої брудні натяки при собі! — Ліза з гучним стуком опустила на стіл повний кухоль чаю, розплескавши половину його вмісту по столу. — Кожен судить мірою своєї розбещеності, знаєте!
— Як ти смієш так зі мною розмовляти! — задихнулася від обурення жінка! — Тебе твоя власна дитина здала, а ти ще смієш виставлятися!
— Маратик, скажи, будь ласка, татку, чи було у дядька щось написано на спині? — з ласкавою посмішкою звернулася до хлопчика Ліза.
На злісно роздуті ніздрі чоловіка вона принципово не дивилася.
— Було, — кивнув Марат. — Такі великі, білі літери! — малюк змахнув руками, намагаючись показати, наскільки великими були літери, і ледь не впав з батьківських колін.
— І що з цього випливає? — повчальним тоном поцікавилася Ліза у чоловіка. — Тільки те, що нам нарешті полагодили душ у ванній! Про що я тебе просила ось уже півтора тижні!
– Я і так на роботі втомлююся, а тут якийсь душ… – обурено почав чоловік, але дружина його навіть слухати не стала. Молода жінка просто забрала хлопчика з колін батька, пригладила розпатлані світлі кучерики і відправила сина в свою кімнату.
— Все, зрозуміло, знову будете сваритися, — ображено вимовив Марат. — Я мультики голосніше ввімкну, сваріться.
Дочекавшись, поки дитина покине кімнату, Ліза знову повернулася до чоловіка. Тепер її тон став набагато жорсткішим.
— Працюєш? Та ти півдня штани в офісі просиджуєш, в стрілялки граєш. Сам же розповідав, що у вас роботи майже немає! Приносиш додому якісь копійки, які сам же і витрачаєш!
Ти коли востаннє в магазині був? Продукти купував? Речі дитині? Я вже мовчу про іграшки!
— Не смій підвищувати на мене голос! — заявив чоловік, поглядаючи на матір. — Сантехнік, як же! Знаю я, який це був сантехнік! Знаєш, хто ти після цього?
— Ще одне слово, і ти вилетиш з цієї квартири разом з речами!
Терпіння Лізи лопнуло. Коли вона виходила заміж, то сподівалася, що буде за чоловіком як за кам’яною стіною. Що саме Вадим буде вирішувати проблеми, що виникають, і забезпечувати сім’ю.
Але… її мрії не збулися. Чоловік виявився справжнім мамин синочком, який навіть до поліклініки сам сходити не може! Щось полагодити? На все одна відповідь – я не вмію, виклич фахівця.
Ось тільки грошей на цього фахівця він не давав, вважаючи, що не повинен вкладатися в квартиру, яка цілком належить дружині.
— Давай продамо цю квартиру і купимо іншу? Тоді я буду відчувати себе в ній господарем і усувати всі проблеми.
Чи потрібно говорити, що Ліза категорично відмовилася це робити?
А з грошима взагалі був цирк. Спочатку Вадим заробляв цілком пристойно, але після того, як у них народився син, ситуація різко змінилася. На роботі почалися скорочення, замовлень стало в рази менше, як, відповідно, і грошей.
Лізі довелося терміново повертатися на свою роботу, благо для цього навіть з дому виходити не потрібно було, начальник пішов назустріч молодій мамі.
Тепер основним годувальником у родині стала Ліза. Встигаючи і за дитиною доглянути, і роботу виконати, і домашні справи зробити, жінка жахливо втомлювалася.
А Вадим приходив з роботи, вечеряв, кидав брудний посуд на столі і сідав за комп’ютер. Він, бачте, відпочити хотів…
— Виженеш з квартири? Та я сам піду! І на розлучення подам! Всім знайомим розповім, що приводом для цього став твій «сантехнік»!
Антоніна Львівна сиділа і з задоволеним виглядом підтакувала синові. Вона поки що не розуміла, що з розлученням пропадуть і вельми пристойні гроші, які щомісяця переказував їй син. А коли зрозуміє, буде вже занадто пізно…
*****
Ліза трохи посумувала, але незабаром зрозуміла, що без чоловіка їй живеться набагато легше. Ніхто не влаштовує скандали, вимагаючи вечерю з трьох страв. Ніхто не розкидає речі (Марат не в рахунок, він ще зовсім малюк).
Ніхто не сидить по півночі за комп’ютером, заважаючи їй спати. А найголовніше, з’явилося досить багато вільних грошей, які Ліза із задоволенням витрачала на маленькі радості собі і синові.
Вадим якось спробував повернутися, пишномовно заявивши, що готовий пробачити дружину заради сина. Здається, жити в одному будинку з матір’ю йому не сподобалося. На що був культурно посланий.
Лізі добре і без нього…
Спеціально для сайту Stories
