Світлана залишила синочка з мамою і пішла по магазинах. З маленькою дитиною це робити не дуже зручно, та й просто прогулятися одній хочеться.
Ілля був бажаною дитиною, народився через два роки після весілля. Чоловік Костя допомагав, чим міг, готував суміш, купав, іноді вставав до сина вночі. Світлана вважала себе щасливою жінкою, адже у неї міцна сім’я, турботливий і люблячий чоловік, і найкращий у світі синочок.
Її мама часто приходила до них, молоді батьки могли спокійно піти в гості або в кафе. Світлані були дуже важливі ці виходи з дому. Хоч Ілля був і спокійною дитиною, але хотілося іноді відпочити від побуту і маминих буднів.
Світлана не поспішаючи йшла вулицею і насолоджувалася яскравим весняним сонечком, легким вітерцем. Раптом хтось окликнув її ззаду:
— Свєта!
Вона обернулася і побачила Ігоря, чоловіка своєї давньої подруги Анжели. Його обличчя було напруженим, а погляд злим.
— Привіт, Ігор! Як справи?
Ігор підійшов ближче, його голос став жорстким:
— Ти взагалі розумієш, що робиш? Знахабніла зовсім! Скільки ще будеш використовувати мою дружину для своїх справ?
Світлана нахмурилася, не розуміючи, про що він говорить.
— Що означає «використовувати»? Я навіть не пам’ятаю, коли востаннє бачила Анжелу…
— Ага, звичайно! — пирхнув Ігор. — Чи не ти щодня їй дзвониш і просиш доглянути за дитиною! У тебе совість є? Ви що, не можете няню знайти? Анжела замість того, щоб проводити час вдома, зі мною, сидить з твоїм сином!
Скільки можна користуватися її добротою?! Ще й хворіє він у вас постійно, вічно то соплі, то кашель, Анжела від нього заразу приносить всяку, хворіє потім. А сказати тобі прямо соромиться, надто вже добра і порядна!
Світлана була ошелешена. Вона дійсно давно не дзвонила Анжелі, та й ніколи не просила її допомагати з Іллею. Все це здавалося якимось дивним непорозумінням.
— Але я нічого такого не робила… — пробурмотіла вона, відчуваючи себе ніяково.
Ігор не слухав її виправдань, його очі блищали гнівом.
— Досить вже брехати! Ходиш незрозуміло куди, і мою дружину втягуєш ще! Цікаво, що думає Костя з цього приводу? Коротше, я сказав, що думав, більше не лізь до Анжели! Народила дитину, от і сиди з нею сама або маму проси!
Ігор розвернувся і пішов. Світлана стояла мовчки, намагаючись усвідомити почуте. Потім, зібравшись з думками, вирішила зателефонувати Анжелі прямо зараз. Та не відповідала.
Світлана була в шоці. Це треба ж таке придумати? Останній раз вона спілкувалася з Анжелою пару місяців тому по телефону. Та хвалилася, що вийшла на нову роботу, де їй дуже подобається, колектив чудовий, а начальник просто красень.
З Анжелою вона була знайома давно, але кращими подругами вони не були, зрідка телефонували одна одній. Що її спонукало збрехати чоловікові саме про Світлану?
Дивна ситуація, треба розібратися. Ще не вистачало вислуховувати безпідставні звинувачення її чоловіка. Та з якою злістю все це говорив…
Видно, дійсно, накипіло у нього.
Світлана швидко купила, що потрібно, і йшла додому з повними сумками. Настрій був зіпсований. Неприємна історія, звичайно. Пролунав дзвінок. Анжела.
— Алло, Свєта! Як добре, що ти подзвонила! Не змогла відповісти відразу, була зайнята. Як твої справи?
Світлана не стала ходити навкруги.
— Анжела, поясни мені одну річ. Чому твій чоловік думає, що я постійно прошу тебе сидіти з моєю дитиною? Це ж неправда, я жодного разу тебе про це не просила! Що у вас там відбувається?!
— Світлано, будь ласка, зрозумій мене… Я… я зустрічалася з іншим чоловіком. І щоб приховати це від Ігоря, казала, що ходжу до тебе. Не виказуй мене. Якщо він дізнається правду, то точно розлучиться. Прошу тебе, скажи Ігорю, що це правда. Ну що тобі вартує?
Світлана відчула, як всередині неї піднімається хвиля гніву. Її подруга обманювала свого чоловіка, використовуючи її ім’я, і тепер просить збрехати за неї.
— Ні, Анжела, я не можу так вчинити. Я не збираюся брехати. Вирішуй свої питання сама. Навіщо мене втягнула? Думаєш, приємно було вислуховувати гнівні тиради твого чоловіка?
— Свіьлано, розумієш… Ігор… Він… Ну скажу як є. Він не влаштовує мене як чоловік. Ти розумієш, про що я…
Але як чоловік він чудовий. Балує мене, піклується. Було б нерозумно йти від такого. Ось я і знайшла вихід. Інший чоловік — мій колега. Він теж одружений і не збирається йти від дружини.
Тим більше, що вона чекає дитину. І їй не можна займатися коханням, є загроза… А він дуже активний, як і я. Ось ми і знайшли одне одного. Задовольняємо свої потреби і не більше того. Це нормально.
Але треба було якось пояснити Ігорю, куди я йду. Ось і згадала про тебе. Шансів, що він побачить тебе десь, майже не було, номера телефону твого у нього немає. І взагалі, ти така вся позитивна, чоловік, дитина, викликаєш довіру, коротше.
Звідки ж я знала, що він тебе випадково зустріне і почне вичитувати? Косяк, звичайно, вийшов. Але нічого ж страшного. Ну, наговорив різного, не звертай уваги! Ми ж подруги, і повинні виручати одна одну.
Якщо раптом тобі знадобиться прикриття — звертайся, завжди допоможу, віддячу, так би мовити. Адже ми, дівчата, повинні проявляти солідарність.
— Славно ти придумала, звичайно! Наставляєш роги чоловікові, а з мене зробила нахабну матусю, яка експлуатує бідну Анжелу! Яка замість того, щоб бути з чоловіком, сидить з сопливою дитиною подруги!
Ти мене гарно підставила! І хоч би я знала про твої стосунки, а то ні сном, ні духом, а тут таке виявляється. Ти вчинила некрасиво, розумієш? І Ігоря мені шкода. Адже хороший чоловік. Не влаштовує — розлучайся, навіщо обманювати?
Коротше, більше мене не вплутуй у свої справи! Якщо раптом знову Ігор почне пред’являти претензії, доведеться все розповісти йому. Не потрібна мені така солідарність!
Анжела спробувала щось заперечити, але Світлана просто скинула дзвінок. Їй стало нудно від усього, що відбувалося.
Увечері, після того як Світлана вклала сина спати, Костя покликав її на кухню. Весь вечір він був мовчазним і задумливим, Світлана вирішила, що він втомився після роботи і не турбувала його питаннями та розмовами.
— Навіщо покликав на кухню? Романтичну вечерю вирішив влаштувати? — грайливо запитала вона.
— Ні. Поговорити хотів. Я сьогодні зустрів Ігоря, чоловіка твоєї подруги Анжели. Він прийшов до мене на роботу. Розповів, що ти часто кудись йдеш і просиш Анжелу посидіти з Іллею. Це правда?
Костя уважно дивився на Світлану. Вона розгубилася. Не очікувала почути таке.
— Звичайно, неправда! Я сама сьогодні тільки дізналася про це, коли зустріла Ігоря! Я Анжелу давно не бачила, ми з нею останнім часом в основному спілкуємося по телефону. І тут він мені каже — що я безсовісна, змушую його дружину доглядати за малюком.
Я сама була в шоці. Зателефонувала Анжелі, і та сказала, що у неї інший чоловік, для любовних утіх, з Ігорем розлучатися не хоче. Просила прикрити її перед чоловіком, я відмовилася, природно. У мене немає слів. Яка нахабність!
Причому виставила мене незрозуміло ким, виходить, у мене на стороні стосунки, а вона мене прикриває по-дружньому! Якась маячня! Ще й до тебе прийшов… Бідний Ігор! Шкода його.
Костя важко зітхнув.
— Ти що, мені не віриш?! Та я з дому тільки в магазин ходжу, та в салон іноді. І все. Ти ж знаєш, що мама моя сидить з Іллею. А Анжела була у мене пару разів тільки, і то, коли Ілюшка маленький був зовсім. Костю, ну ти чого… Повірив чужій людині?
— Та неприємно було вислуховувати його звинувачення і докори на твою адресу. На частку секунди я навіть повірив. Так переконливо він говорив. Я ж часто затримуюся на роботі і не знаю, що тут відбувається. Вирішив з’ясувати все з тобою. Хороша у тебе подруга, однак…
Світлана підійшла до чоловіка, і він міцно обійняв її.
— А що мені тепер робити, Костя? Знайти номер телефону і зателефонувати йому? Розповісти всю правду?
— Не треба. Це їхня сім’я, нехай самі розбираються. Незважаючи на те, що нас втягнули. Якщо він продовжить висувати претензії, тоді і розповіси. Тільки боюся, що він не повірить. А їй повірить. Адже він любить її і боїться втратити.
— Добре, коханий. Не буду нічого робити. Але таке відчуття, що в багнюці виваляли. Неприємно дуже. Ще й з тобою мало не посварилися. А час розставить все на свої місця.
— Вибач, що мало не засумнівався в тобі. Знаю, що ти б ніколи не вчинила так. Ми завжди будемо довіряти одне одному, правда?
— Правда. Завжди. Ходімо спати вже, втомилася щось…
Ігор більше не турбував сім’ю Світлани. Як і Анжела. Світлана з Костею швидко забули цю історію, вони проживали своє щасливе життя, і чужі проблеми були їм не цікаві.
Через деякий час Світлана дізналася від знайомих, що Ігор дізнався правду про дружину, але пробачив її. Вона звільнилася і народила двійню. Світлана в глибині душі сподівалася, що все у них буде добре, як би там не було…
Спеціально для сайту Stories
