Багато хто подумає, що таке відбувається у всіх союзах, зокрема і в тих, які щасливо триватимуть все життя. Що просто минає період закоханості, люди починають притиратися одне до одного, болісно ламаючи всі шорсткості й нерівності характерів.
Мені так теж здавалося спочатку, але з часом я дедалі більше почав переконуватися, що притирання характерів – це одне, а прояви стервозності і меркантильне ставлення до шлюбу, яке лізе з усіх щілин, – зовсім інше.
Я думав, що я себе накручую, але постійні закиди на адресу моїх батьків, постійні скандали, які постійно закочуються, бо вони не дають достатньої фінансової підтримки, хоча я сам непогано заробляю.
Ми ні в чому не маємо потреби, але вони змушують мене думати, що саме гроші й були визначальним мотивом вступу в шлюб для моєї благовірної. Річ у тім, що моя сім’я не з бідних.
Батько володіє виробничим бізнесом, тоді як моя дружина походить із сім’ї зі статками, скажімо так, нижчими за середні. Я ніколи не замислювався над її майновим становищем, думаючи, що все, що потрібно – це коханні.
Тепер я замислююся над тим, що не для всіх кохання головне у житті. І ще моя дружина хоче дитину і робить усе, щоб завагітніти. Я теж дуже хочу дитину, але тепер боюся, що для неї це буде просто спосіб прив’язати мене.
А якщо вже наш шлюб розвалиться, то це, на її думку, буде гарантія безбідного існування за рахунок моїх аліментів. Неприємно відчувати себе просто джерелом фінансування, банкоматом, тому я став уникати близькості.
Загалом увесь світ став сірим, як тюремна стіна, адже поруч стерво – і вона моя дружина. Я не знаю, як вийти з цієї ситуації, любов залишилася десь. На те, що все само собою вирішиться, я не сподіваюся.
