– Двадцять одну троянду мені чоловік подарував! Білі, як я і люблю! Яке щастя! Зараз же викладу фотки в «Інстаграм», «Фейсбук», а то квіти скоро можуть зів’янути. І посмішку на весь рот зображу. Широку, щасливу, майже натуральну. Хочу, щоб усі знайомі мене побачили і позаздрили.
Ніночка швидко застукала пальчиками по смартфону, викладаючи фотографії.
– Як це, у Маринки букет квітів дорожчий і красивіший, ніж у мене? Гербери-то які розкішні! Я ще таких і не бачила! Пощастило ж людям!
Що? П’ятдесят одна червона троянда в букеті? Та що ви кажете? Оце любов! Мабуть, Катька дійсно заслужила. Та це й зрозуміло – губки бантиком, фігура, як у кінозірки, до того ж Катя вміє стильно одягатися!
Ну і що, що виходити з дому без відома чоловіка їй заборонено. До заміжжя Катя працювала вчителем у школі і дуже любить свою професію, але зараз Іван їй працювати не дозволяє.
Правда, своїх діточок вони так і не завели – чоловік проти, та й не треба Каті з цього приводу так сильно сумувати.
Катя готує борщі, доглядає за будинком, та ще й до його батьків мотається двічі на тиждень, щоб прибрати в квартирі і принести їжу. Замість прислуги вона там.
Іван до своїх старих рідко заходить, все працює. Ну і що, що до хворих мами і тата Катя ходить від нього потайки! Чоловік не може терпіти її літніх родичів, що тут поробиш? Зате в іншому у них все добре!
Ха, у Надії який гарний букетик! Червоні голландські троянди. А які розкішні! І не перелічити! Швидше за все, сто одна троянда в букеті! Декому ж щастить! Та воно й зрозуміло, багатий чоловік – це справжня удача!
А те, що він її з пологового будинку не забрав, коли вона Артемка народила, так це й зрозуміти чоловіка можна – святкував татусь! А зараз Надя, як сир у маслі, катається. Хороший у неї чоловік – щедрий!
Та годі! А цей букет, цікаво, де Борька Тетяні замовляв? Точно, по каталогу вибирав! Дивись, як Таня щасливо посміхається! А ось вона може дозволити собі так посміхатися – нові зуби у неї дорогі. Ціна посмішки – однокімнатна квартира.
Заради справедливості, варто зазначити, що перед тим, як їх вставити, чоловік напітпитку виб ив її рідні зубки без єдиної пломби! Але зараз яка у них любов! За покупками возить Тетяну на машині.
Іноді, правда, гуляє, так нехай Тетяна носом не крутить, додому завжди до неї повертається. І відпочивати на закордонних курортах двічі на рік їздять! Ось це, я розумію, стосунки!
Ніна раптом відволіклася від мобільного і подивилася у вікно. З під’їзду якраз виходила сім’я Глущенків – Галина і Петро. Подружжя збиралося йти в парк – там вони щовихідних відпочивають.
– Ось ненормальні! – подумала Ніна. – Ходять туди-сюди, можна годинник за ними звіряти!
Ніна обурювалася :
– Знову вони йдуть під руку, як молодята! А обличчя у цієї парочки які блаженні! Просто огидно дивитися!
Жінка з огидою скривилася – ну не подобаються їй такі люди! Ніби зразково-показові, прямо нудить від них! Можна подумати, що у них все добре! Адже вони такі ж, як і всі – щоранку йдуть на роботу, а після роботи поспішають додому!
Дітей виростили хорошими людьми. Дохід сім’ї не більший, ніж у інших роботяг. Одяг купують у звичайних магазинах. Їдять звичайну їжу, без вишукувань, у квартирі дуже скромно, зате затишно і чисто. Ні тобі підвісних стель, ні дорогих шпалер, ні кахлю на стінах у кухні, ванній кімнаті та в туалеті – нічим народ здивувати! А Ніна-то все знає!
– Та смішні вони. Якось вночі у Галини розболілася спина, так Петро побіг в аптеку за ліками, і як курка над яйцем, кудкудакав! А Галина, як чоловік ногу зламав, на роботі оформила безкоштовну відпустку і цілий місяць доглядала свого благовірного – була для нього і його руками, і ногами, зі своїм хворим хребтом.
Адже можна було так і не вбиватися! Бачте, любить вона його! А він навіть уколи навчився робити, щоб завжди знеболююче вводити дружині.
Ну не чоловіча це справа! Жаліє він Галину, бачите! Та й батьків своїх вони доглядали разом, і діти їм допомагали. Ходили все та судочки з їжею носили. І ночували тамі лікували, ні грошей не шкодуючи, ні сил. Люблять вони своїх старих!
Такі гроші на ліки витрачали! Ніні знайома аптекарка розповідала, що замовляли вони небачені таблетки з самої Америки. Та й плакали разом потім, і обіймалися, ніби у них одна біда і радість на двох!
А як чекає Галина Петра з роботи – то й двері йому відкриває, коли він ще по сходах тупотить! Немов відчуває серцем, що це він іде.
А Ніночка ж все помічає. А Петро дружину з роботи зустрічає і дамську сумку так гордо несе! Не дозволяє їй тяжкості носити – спина у неї, бачите, болить!
Ніна закрила вікно і пішла готувати вечерю.
Чоловік Юра сидів за своїм комп’ютером і з найглибшим захопленням грав у гру.
Від екрану комп’ютера його неможливо відірвати. Величезні звуконепроникні навушники відгороджують його ясні думки і світлу голову від сторонніх шумів, та й від її, Ніни, безглуздої балаканини.
Домашніх обов’язків у Юри немає ніяких – сміття не виносить, посуд після себе не миє, та з малими дітьми не допомагає – це не чоловічий обов’язок.
Так, Ніночці доводилося з ним всяке пережити. То на останні гроші Юрочка іграшок собі купить, то прогуляє їхні обручки, то гаманець із зарплатою втратить, а то забуде про їхню річницю весілля, до ранку може затриматися з чоловіками в гаражі.
Та нічого, Ніна – жінка терпляча. Тепер і їй чоловік букет квітів подарував! Молодець! Дякую йому – заслужила вона у нього, нарешті, таке заохочення! Тисячу гривень для неї не пошкодував!
Витерши мокрі руки об фартух, Ніна приготувала вечерю. Змахнувши з обличчя пасмо волосся, вона знову подивилася у вікно.
А на вулиці цвів бузок! Весна дивилася на Ніну з усіх щілин, та тільки Ніночка її не помічала. Та де їй там по сторонах поглядати, та весну помічати – сім’я у неї!
Нагодуй, прибери, на роботу сходи – всіх справ і не перелічити! Зате у неї сьогодні свято – букет білих троянд чоловік подарував! Ось воно як! Заздріть всі!
Дивіться на неї, яка посміхається на весь рот, зі своїх сторінок в інтернеті.
Біля будинку на клумбі Ніна побачила перші тюльпани. І як це вона їх раніше не помічала? Вона сама їх колись і посадила. У зеленій траві ховалися жовті кульбаби, підставляючи сонцю свої яскраві голівки.
І як це Ніночка не помічала таку красу! Та й справді, сьогодні такий чудовий вечір! Ось повечеряють вони, і всі разом підуть гуляти – вирішила жінка.
Тепер залишається тільки Юру вмовити і відірвати його від такого важливого чоловічого заняття, а це завдання надскладне!
Ну нічого, Ніночка йому пінного пообіцяє – адже він для неї так розщедрився, тож і вона його теж із задоволенням побалує!
Після вечері, родина Ніни вийшла на вулицю. Попереду йшли Ніна і Юра, а позаду, тримаючись за руки, крокували їхні сини.
На розі будинку вони зустріли Галину і Петра. Жінка тримала гілку запашного бузку. Сусідка була така щаслива, ніби їй подарували тисячу троянд! Нічого навколо не помічаючи, вони не могли надивитися одне на одного!
Тут Ніночка згадала, як Галина восени поверталася додому з оберемками різнокольорового листя. Ці листочки вона притискала до себе, немов це був справжній скарб. Влітку ця дивна жінка приносила додому оберемки польових квітів – ромашки, волошки, маки і дзвіночки. Квіти Галина ставила на підвіконня і посміхалася.
– Невже вона щаслива? – подумала Ніночка – невже для щастя потрібно так мало? – подібні думки раніше не спадали їй на думку.
Юра раптом випростав спину, повернувся і сказав синам:
– Сашко і Максиме! Нумо швидше! Зберіть для мами кульбабок і подаруйте їй, а я, як вищий, зірву гілку бузку – він так солодко пахне, точно, як наша з мамою любов.
Я прямо молодість згадав – як я для вашої мами айстри зривав у палісаднику. Мама ваша тоді так раділа! А мені від тітки Тоні влетіло за те, що я квіти витоптав. Маму потрібно берегти, вона у нас така добра і турботлива!
Для Ніночки це був найрадісніший і найчудовіший день! Виявилося, що для того, щоб відчувати себе коханою, потрібно зовсім небагато, але ці дії творять справжні чудеса, розтоплюючи лавини снігу і айсберги.
І це – турбота, увага, вдячність, вони і є та любов, яка здатна осушити океани! Ну, може ще й букетик простих квітів від коханої і люблячої тебе людини!
Що ще потрібно для щастя – мирне небо над головою, свіжий хліб на столі, близькі і кохані люди, які поруч, і в горі, і в радості.
Що це саме так і є, в цьому переконалися багато хто.
А ви як думаєте?
Спеціально для сайту Stories
