Марія, в сотий раз перевернувшись на інший бік, випустила протяжний подих.
-Та спи вже, – буркнув незадоволений чоловік, що лежав поруч. – Сама крутишся і мені заснути не даєш.
-А ти можеш спокійно спати, га, Павле? Я наприклад не можу, у мене все всередині кипить від обурення. Я накривала стіл, чекала… Як-не-як, дочка хоче познайомити нас зі своїм хлопцем. І тут прийшов цей… І ім’я якесь огидне – Марк!
-Ім’я, як ім’я, – бурчав Павло. – Це він тобі не сподобався, тому ти до імені з упередженням ставишся.
-А тобі начебто сподобався! – обурилася жінка.
Сьогодні, коли їхня улюблена Ксюша привела до квартири свого хлопця, Марію немов холодною водою облили. Такі хлопці за Ксюшею залицялися, а тут ось цей.
Зростом трохи вище дочки, і дивитися нема на що. “Ну добре”, – вирішила тоді Марія. “Можливо, він хороша людина”.
І це її припущення було спростовано в перші ж хвилини, як тільки вони сіли за стіл.
-А ось моя мама в крабовий салат рис не кладе, і у неї виходить набагато смачніше, – зморщив свій великий ніс Марк.
Батьки з подивом подивилися на Ксюшу. Вона що, не бачить, що хлопцеві бракує тактовності? Повинна ж хоча б якось його схаменути. Але Ксюша тільки посміхалася і заглядала йому в рот.
-Так, мама готує цей салат по-старому, Марку. Покласти тобі голубців?
-Не треба, я люблю долму.
Марія закотила очі і штовхнула чоловіка ліктем у бік.
-А чим ви займаєтеся в житті, Марку? – з подачі дружини вступив у розмову Павло.
-Я поки що “вільний художник”, шукаю себе, – зареготав Марк.
-Художник він, себе шукає! — шипіла Марія, не вважаючи за потрібне проводити хлопця навіть до передпокою, коли вечеря добігла кінця.
Ксюша ж провела Марка до таксі, а коли повернулася, її обличчя видавало
крайній ступінь невдоволення.
-Мамо, тату, ви були дуже непривітні. Мені це було неприємно.
-Це ми непривітні?!!- змахнула руками Марія. – А твій Марк просто сонечко! Салат у мене не такий, голубці він не їсть. Викручувався як міг, хоча було б з чого.
Піджак у нього засмальцьований, на ліктях майже до дірок затертий. Роботи немає. Та й сам він… Ксюша, подивися на нього уважно. У нього вже зараз на голові три волосинки. А через кілька років і зовсім лисим стане.
Такі хлопчики за тобою бігали. Взяти хоч Микиту з першого під’їзду… .
-Мамо, все, досить! – скрикнула Ксюша. – Я кохаю Марка. І ви повинні це прийняти. Я сподіваюся, наступного разу ви не будете так поводитися з ним.
Ось і переверталася на ліжку Марія, не в силах заснути і безперестанку шарпаючи чоловіка.
-Ні, Павле, ти чув? Наступного разу ми повинні йому килимову доріжку розстелити. Наша Ксюша така вродлива дівчинка, фігуриста, красива! А цей …
-Будемо сподіватися, наступного разу не буде, – голосно позіхнув Павло. – Ксюша швидко в ньому розчарується.
Не розчарувалася. Після знайомства з батьками минуло кілька місяців, а Ксюша так і зустрічалася зі своїм Марком. Час від часу вона заводила його в квартиру і Марія, скриплячи зубами, намагалася бути привітною з хлопцем, хоча він поводився все так само безпардонно.
Ксюші залишалося ще два курси інституту, коли, як грім серед ясного неба, пролунала її заява, що вони з Марком збираються одружитися. Ось тут вже заперечував і її батько.
-Ксенія, це несерйозно. Спочатку ти повинна доучитися, а потім вже про заміжжя думати.
-Одне іншому не заважає, – наполягала дочка. – У нас на курсі повно заміжніх дівчат.
-А жити? Де ви будете жити? І на що?
-Марк недавно влаштувався на роботу. На посаду логіста в будівельну компанію. Зарплата там, правда, невелика, але ви ж нам допоможете спочатку?
Ну, а що стосується того, де ми будемо жити, то бабусина квартира вже пару років пустує. Марк сказав, ми могли б пожити там, навіть і без ремонту.
-Марк сказав?!! – обурилася Марія. – Значить, він знає про бабусину квартиру? І він погодився в ній жити, без ремонту? Треба ж, який благодійник!
-Мамо!!! – знову вдалася до істерики Ксюша. – Навіщо ти так про нього говориш? Я люблю Марка і все одно вийду за нього заміж, навіть якщо ви будете проти і не допоможете нам.
Весілля відбулося влітку, під час канікул Ксюші в інституті. Відсвяткували дуже скромно. Більше за всіх був незадоволений Марк.
Хлопцеві чомусь здавалося, що у батьків Ксенії більше можливостей, і вони повинні були влаштувати свято багатше. А ось його батьки нічим йому не зобов’язані.
В принципі, в чомусь хлопець був правий. Марія з Павлом не бідували і легко могли влаштувати дочці розкішне весілля, але не захотіли цього робити. Не лежала душа до нареченого і його запитів.
А Ксюші було все одно. Вона була така щаслива, що не помічала нічого навколо себе. Вона вийшла заміж, заміж за кохану людину!
Після весілля молодята оселилися в квартирі бабусі. І під час візитів до батьків Марк демонстративно зітхав. Як же їм важко жити серед шпалер у квіточку і обваленого кахлю у ванній.
Марія з Павлом прекрасно розуміли всі натяки зятя, але не поспішали на них реагувати. Після від’їзду дітей жінка часто висловлювала чоловікові.
-Ти чого мовчиш, Павле? Цей нахаба з чогось вирішив, що ми повинні зробити ремонт у квартирі. Квартира наша, продуктами ми допомагаємо, а у нього ще й такі запити. Ти чому не даси йому зрозуміти відкритим текстом, що ми не збираємося цього робити?
-З Ксюшею не хочу сваритися. Ти ж бачиш, яка вона щаслива. У неї рожеві окуляри на очах, вона ж нічого не бачить і не помічає недоліків у своєму Марку, ось і бігає щаслива.
А почнемо зараз ми говорити погано про її чоловіка ,швидко станемо ворогами номер один. Ось тому, Маріє, я і мовчу. Нехай сама, нарешті, розплющить очі.
Розплющити очі у Ксюші ніяк не виходило. Хоч Марк постійно висував до неї якісь претензії. Він мало заробляв, і дівчині часто доводилося звертатися до батьків за продуктами, особливо в кінці місяця, коли у них з чоловіком було порожньо.
І все одно, дівчина була щаслива. Вона з такою радістю повідомила батькам про те,що чекає дитину, що у Марії випав з рук ополоник, яким вона наливала суп, збираючись погодувати дочку, яка забігла на хвилинку.
-Я не розумію, чому ти так радієш, Ксюша? – спробувала охолодити запал дочки жінка.
– Тобі не можна зараз народжувати, ти ще вчишся. Це по-перше, а по-друге, твій чоловік навіть тебе утримувати не може. Що вже там говорити про дитину? Ви півроку живете в квартирі бабусі, а елементарно, навіть сантехніку там поміняти не змогли на його зарплату.
-Так, мама права, – вирішив все-таки підтримати дружину Павло. – Ксюша, де у тебе голова? Треба було пожити років два, потім про дитину думати. Принаймні, хоча б закінчити інститут.
-Так я не зрозуміла, – зсунула свої красиві брови дівчина, – ви що зараз, пропонуєте мені зробити переривання?
-Та ні, звичайно, – сумно зітхнула Марія. – Такого я тобі ніколи не запропоную, тепер вже доведеться народжувати.
-І ви допоможете нам з Марком спочатку?
-Куди ми подінемося, – відвела очі Марія.
-Мамо, тато, – підхопилася з місця Ксюша, – ви у мене найкращі! Я знаю, що Марк вам не подобається, але я так його люблю. І з часом ви переконаєтеся, що він хороша людина. Вам просто потрібно гарненько до нього придивитися.
Чим більше Павло з Марією придивлялися до Марка, тим більше переконувалися, наскільки нікчемна це людина, і що він ні в що не ставить їхню дочку.
Це стало зрозуміло і на виписці з пологового будинку, куди Марк запізнився, забувши час, о котрій потрібно забирати дружину з дитиною.
Ксюша сильно набрала вагу. Вона ніколи не була повною, але була, що називається, «широкою в кістці», і через це здавалася великою.
А тепер Ксюша сильно погладшала. Судячи з усього, це сильно не подобалося Марку, і він її пиляв. Марія зрозуміла це, часто буваючи у дочки і допомагаючи з онуком. Жінка помітила, що Ксюша майже нічого не їсть, а якщо і їсть, то тільки овочі.
-Так не можна, донько, тобі зараз потрібно добре харчуватися. Ти ж годуєш дитину.
-Я нормально харчуюся, мамо, – відводила очі Ксенія. – Я просто сильно набрала, дуже багато набрала.
-Це Марк тебе цим докоряє?
-Та що відразу Марк? Я що, сама сліпа? Я на ваги вже вставати боюся.
Ксюша сіла на таку жорстку дієту, що почала худнути на очах. Але, мізерне харчування зробило свою справу, у молодої матері зникло молоко.
Марія на все це дивилася несхвально, але достукатися до дочки не могла. Та наполегливо твердила про свою повноту. І навіть коли схудла, продовжувала дотримуватися дієти.
На Ксенії почав бовтатися одяг, який вона носила ще до заміжжя. Худорлявість їй категорично не пасувала. Це помітив і Марк.
Останнім часом він перестав соромитися тещі і при ній висловлював претензії до Ксюші. Марія часто залишалася в квартирі дочки допізна і бачила, як Марк повертається з роботи, вічно незадоволений. Він чіплявся до всього – до їжі, до безладу в квартирі.
-Ксюша, ти цілий день сидиш вдома і не можеш навіть прибрати, – він жбурнув свою власну шкарпетку, що лежала біля ліжка.
-А ти, дорогий зятю, замість того, щоб розкидати шкарпетки, міг би відразу віднести їх у кошик для білизни! – намагалася заступитися за дочку Марія.
-Я працюю, – обурювався Марк. – І що, я повинен повертатися додому, щоб виконувати ще й домашні обов’язки?
Стежити за порядком у будинку і готувати смачну вечерю завжди входило в обов’язки дружини. Хіба не так? Ось я прийшов сьогодні, голодний і втомлений. А що Ксюша мені приготувала? Вчорашній суп і розвалені котлети? Та мені на це дивитися неприємно, не те що їсти.
Марія обурено відкрила рот, збираючись відчитати зятя, але Ксюша не дала їй цього зробити.
-Мамо, Марк правий, не сперечайся. Котлети і справді розвалилися. Я поки що не дуже добре готую, але я навчуся.
І Ксюша старалася, вона жила на знос, до блиску відчищаючи квартиру і готуючи чоловікові різноманітні страви, і все це в перервах від догляду за дитиною.
Коли до неї на допомогу приходила мама, Ксюша бігала по магазинах, намагаючись примудритися купити хороші продукти по акції, так як зарплата у Марка, як і раніше, була невелика.
Марія поверталася від дочки, ледь не плачучи.
-Павле, мені боляче на неї дивитися. Від нашої Ксюші залишилися тільки очі. І під цими очима темні кола. Вона ж майже не спить. Навіть коли я приходжу до неї, вмовляю відпочити, вона цього не робить. Твердить, як заведена:
– Марк просив віднести в хімчистку його пальто. Марк просив приготувати на вечерю плов. Марк те, Марк се. Тьху! Слухати огидно!!!
-Так, мене теж лякає зовнішній вигляд дочки, – хмурився Павло. – Від нашої красуні залишилася одна тінь, і він же її сміє цим дорікати. Спочатку Марк змушував нашу дочку худнути, обзивав товстою коровою, а тепер його не влаштовує її худорба. Та ось тільки, як тут повернешся в колишню форму, коли весь час на ногах, в русі? Вона бігає, як заведена.
Розмову Павла з Марією перервав телефонний дзвінок. Дзвонила Ксюша і питала, чи не посидять батьки з дитиною, поки вони з чоловіком сходять у гості. Їх запросила до себе сімейна пара, знайомі Марка.
Дитину батькам занесла одна, Ксюша. Марк залишався в таксі, не зволивши навіть піднятися.
У сімейної пари, яка запросила Марка з Ксенією, теж була маленька дитина. Але вони виглядали зовсім інакше. Молоді чоловік і дружина були дуже доброзичливі. Струнка дружина з ямочками на щоках не виглядала такою виснаженою, як Ксенія.
Вона метушилася, накриваючи на стіл, а її чоловік у цей час взяв на себе дитину. Ксюша відразу це відзначила про себе. Марк ніколи так не робить. Він вважає, що дружина повинна встигати все, і з дитиною, і зі столом.
Трохи пізніше господарі пішли вкладати свого малюка, знову ж таки, разом. Залишившись з Ксюшею наодинці в кімнаті, Марк несподівано видав:
-Ксюша, ось подивися на неї. Вона теж недавно народила, але тим не менше прекрасно виглядає. А що ж ти у мене така? Ти схожа на стару, худу корову. І готує вона смачно. Ось, подивися, який стіл. На все час знаходить, а ти вічно в милі.
Задихнувшись від обурення, Ксенія відкрила рот, збираючись висловити Марку багато чого.
Висловити те, що ця сім’я зовсім інша. Тут чоловік допомагає своїй дружині і цінує її. Вони все роблять разом. Хоча, судячи з усього, цей чоловік теж працює.
У квартирі хороший ремонт, на дружині дорога сукня, значить, і заробляє він побільше Марка. Але, при цьому, не гребує допомогти своїй другій половинці. Все це збиралася висловити Ксюша.
Але, закрила рот, уважно дивлячись на Марка. Що вона бачила перед собою? Не дуже привабливого, жовчного чоловіка. Хіба він зараз почує, що вона говорить? Звичайно ж, ні! Ця людина буде стояти на своєму. Він завжди правий і вічно всім незадоволений.
Ксюша подивилася по кімнаті і побачила туалетний столик з дзеркалом. Підійшла до нього. Уважно оглянула себе. Та й вона зараз виглядає не краще за Марка А хіба такою вона виходила за нього заміж?
Не сказавши ні слова своєму чоловікові, Ксенія пішла в передпокій. Там вона дістала з кишені куртки Марка ключі від квартири і, не попрощавшись з гостинними господарями, пішла.
На вулиці було вітряно і прохолодно, але Ксюша йшла, дихаючи на повні груди. Раптом здалося, що з її плечей впав величезний тягар, який тиснув на неї з моменту знайомства з Марком.
Тиснув і пригинав до землі, змушував метатися і недосипати, догоджаючи своєму чоловікові.
Марія насторожилася, побачивши свою дочку раніше часу і одну. Щось сильно змінилося в обличчі дівчини.
-Ти що, одна? Ви посварилися?
-Ні, мамо, ми не сварилися. Просто, я від нього йду. Вірніше, не так. Я вижену його зі своєї квартири і розлучуся. Ключі я вже забрала.
З сусідньої кімнати, почувши слова дочки, прибіг Павло.
-Він що, образив тебе? Він підняв на тебе руку? – почервонів чоловік.
-Ні, тату, руку на мене він не піднімав, але образив, правда, образив. Але, в принципі, він робив це кожен день, просто я не помічала. А зараз ніби якась пелена з очей спала. Нехай він тепер живе без кістлявої корови, як він мене назвав.
-А як же твоя любов до нього? – тихо запитала Марія.
-А немає більше кохання. Як бабця пошепотіла. Як подумаю про нього, аж від огиди пересмикує.
-Ну, нарешті! – просяяв Павло. – Донечко, ми так довго чекали, поки ти розплющиш очі. Не переживай, ми тобі допоможемо з дитиною, а ти повинна закінчити інститут.
Спеціально для сайту Stories
