Уже 12 років я з родиною живу за кордоном. Ми тут непогано облаштувалися, навіть купили власне житло. Діти задоволені, чоловік теж. Додому повертатися не плануємо. У нас тут бізнес, на який йде багато сил.
Мама залишилася вдома. Переїжджати в неї немає жодного бажання, оскільки вона теж свого часу працювала за кордоном. Каже, що їхати кудись просто немає сил, та й енергії.
У фінансовому плані, слава богу, все добре: є великий, просторий будинок, який вони з батьком будували кілька років. Автомобіль, навіть невелика ділянка землі. Але батька не стало минулого року, і тепер вона нудьгує.
Нікуди не виходить, не хоче зустрічатися з подругами, яких у мами й так залишилося небагато. Мама вічно скаржиться на поганий настрій і внутрішню порожнечу. І я її розумію.
Жінці в її віці складно бути на самоті, та ще й у такому величезному приміщенні. Постійно чути тільки відлуння власного голосу. Вона не хоче заводити домашніх тварин, знаходити собі хобі.
Раніше в неї в планах було доглядати за городом, але тепер навіть до цього інтерес вичерпався. І я абсолютно не знаю, що з цим робити. Сестра живе в місті на іншому кінці країни. У неї свої турботи.
Переїжджати вона не хоче, хоча в тому будинку їм би було дуже просторо. Інших родичів у мами немає. Вона кілька разів натякала мені про те, що непогано було б, якби хоч онуки приїжджали відвідувати бабусю.
Але мої діти занадто зайняті собою і друзями. Ну побудуть вони в мами день-два, але потім їм це набридне, і вони точно почнуть скиглити. Я намагаюся якомога частіше дзвонити і підбадьорювати маму по відеозв’язку.
Але сама розумію, що це мало чим допомагає. Просила сестру допомогти, але в неї в житті повно своїх проблем, вона про це прямо говорить. Чи правильно це? Ну, не мені судити.
Я не знаю, що мені робити в ситуації, що склалася. Маму дуже шкода, насправді, але варіантів немає взагалі ніяких. У соцмережах я знайшла мамину сусідку. Вона непогана жінка, живе одна за три будинки від мами.
Попросила її час від часу приходити до мами, за невелику фінансову винагороду. Може, хоч це допоможе. Мамі, звісно, нічого не кажу, щоб не ображалася. У такому світі я живу: допомогти їй особисто я не в змозі.
