– Довго ще будемо терпіти її витівки? Скоро вона весь табір сюди притягне! – невдоволено сказала Ксюша.
– Ну, ти ж знаєш мою маму! – почав виправдовуватися Сергій.
Марта Віталіївна була особливою. У її стилі було не питати, а ставити перед фактом.
Коли вона подарувала синові трикімнатну квартиру в центрі Дніпра, то різко почала вважати, що він їй усім зобов’язаний. А невістка на додачу.
Адже це вона увійшла в їхню сім’ю і тепер повинна миритися з усталеними традиціями свекрухи. Як то кажуть, не варто в чужий монастир зі своїм статутом лізти.
Саме так вважала Марта Віталіївна. Тут вона відчувала себе як вдома. Не дивно, адже квартиру синові вона подарувала лише наполовину. Сама, в тому числі, залишалася власницею.
– Я не розумію, це твоя квартира чи її? Вона ж сама звідси поїхала в свій заміський будинок – не вгамовувалася Ксюша.
– Так, мама давно хотіла жити в приватному будинку і якомога частіше проводити час на свіжому повітрі. Але, тут така справа…
Загалом, вона затіяла там ремонт, а тут ще тітка Люба приїжджає і поселити її нікуди…
З боку це більше звучало як виправдання. Однак і Ксюша була не промах.
– Так орендуй їм квартиру і нехай живуть собі на втіху. У тебе ж є така можливість.
– Пробував. Мама ні в яку не погоджується і хоче жити тут.
Ксюша зрозуміла, що ніяк не може вплинути на ситуацію. Мало того, що “улюблена” свекруха зараз приїде встановлювати свої порядки, так ще й родичку з собою притягне.
Ну, просто вражаюче! Ні сорому, ні совісті.
Хоча що вона хотіла, якщо фактично це частково квартира свекрухи?
Коли Ксюша і Сергій одружилися, то на весіллі свекруха мало не на все горло кричала про те, що вирішила подарувати молодим квартиру.
Але фактично віддала лише половину і від своєї частини не відмовилася.
Пил в очі і не інакше.
Тепер ще й жити зібралася тут. Ксюша розуміла, що нічого хорошого з цієї ситуації не вийде.
Спочатку свекруха приїхала одна. Так би мовити, з ревізією. Адже їй потрібно було переконатися особисто, що вона запрошує свою родичку в чисту квартиру.
– Так, твоя Ксюша завжди була нечупарою. Подивися, який шар пилу! – свекруха провела пальцем по столу.
– Мамо, ми просто не встигли вчора прибрати… – спробував виправдатися Сергій.
– Що значить ми? А Ксюша тут на що і чому це ти повинен виконувати її роботу?
Спочатку в їхній родині було так заведено, що домашні справи вони розподіляють порівну. Дійсно, обоє працюють і однаково втомлюються.
Та й сам Сергій не був проти, а тільки за те, щоб допомагати дружині по дому. Але свекрусі це було не пояснити.
– Так, Ксюша, я бачу, ти зовсім розлінилася. Може, ще й фартух на нього начепиш? – уїдливо промовила свекруха.
Невістка спробувала щось пояснити, але свекруха і чути нічого не хотіла. Зате підготувала вже цілий ряд завдань.
До приїзду улюбленої старшої сестри квартира повинна була бути вимита до блиску. А ще потрібно було терміново приготувати улюблений борщ тітки Люби.
– У сенсі у вас немає продуктів? Ну, і господиня ти! Значить так, як тільки помиєш підлоги, відразу ж бігом в магазин. Час не гумовий!
– Я замовлю продукти додому.
Але для свекрухи це було неприйнятно. Що ви, зайві 100 гривень на доставку витратити було рівнозначно великому марнотратству!
Довелося тягнути все самій. Адже Сергій поїхав на вокзал зустрічати свою рідну тітку. Залишив Ксюшу наодинці з проблемами. А точніше сказати з головною проблемою на ім’я свекруха.
Ксюша вже прокручувала в голові різні думки, як їй правильно вчинити в цій ситуації. Була навіть ідея тимчасово поїхати жити до подруги. Але рівно до того моменту, поки вона не познайомилася з тіткою Любою.
На подив, вона була зовсім не схожа на свою сестру Марту. Не дарма Сергій її так любив.
Тітка Люба виявилася дуже позитивною людиною. Так би мовити, справжня душа компанії. Спілкуватися з нею було одним задоволенням.
«Як шкода, що вона не моя свекруха. Про таку, як вона, можна тільки мріяти», — подумала про себе Ксюша.
Тітка Люба розповідала багато різних історій зі свого життя. А ось Марта Віталіївна не втрачала можливості зайвий раз зачепити Ксюшу.
— Такий смачний пиріг, просто очманіти! Ксюшо, ти сама його готувала? – запитала тітка Люба.
– Так, за моїм фірмовим рецептом.
– Обов’язково поділися ним зі мною. Приїду додому і з задоволенням приготую.
Звичайно ж, свекрусі тут же потрібно було показати своє Я і, так би мовити, поставити невістку на місце. Щоб вона не занадто багато про себе думала.
– Ой, та нічого в ньому немає особливого. В Інтернеті я бачила купу рецептів і цікавіших, – заперечила з невдоволенням свекруха.
– Ну, ну. Однак сама чомусь не готуєш.
Ось тут тітка Люба зачепила Марту Віталіївну за живе. Тому що та дійсно не любила готувати.
Вона вважала за краще, щоб все робили за неї.
У багатьох людей у свідомості склався такий образ свекрухи, яка до відвалу годує сина і весь час готує йому щось смачне. Але Марта Віталіївна була зовсім не такою.
Чим старшою вона ставала, тим більше вважала за краще жити для себе і слідувати своїм інтересам.
Її більше радувала перспектива сходити на манікюр або на чергову процедуру до косметолога.
Щодо онуків це була окрема розмова. Відразу після весілля вона попередила Сергія і Ксюшу, що народжують вони, перш за все, для себе. Ні з ким няньчитися вона не збирається.
– Я не наймалася ні за ким підтирати. Мені ще в молодості всього цього вистачило. Зрештою, виростила двох синів і цього мені достатньо.
Саме такі слова говорила Марта Віталіївна щоразу, коли мова заходила про онуків.
Тут у голові у Ксюші визрів ідеальний план.
– Марто Віталіївна, ну раз вся родина майже в зборі, за винятком моїх родичів, настав час повідомити вам дещо важливе.
Свекруха уважно подивилася на неї.
– Зовсім скоро Ви станете бабусею.
Марта Віталіївна відразу змінилася на обличчі. А тітка Люба раділа так, ніби це у неї онук мав з’явитися.
– Марта, ну ти чого, не рада чи що? – не вгамовувалася тітка Люба.
– Ну, як би рада. Але мою позицію ви знаєте, няньчитися я не маю наміру і розраховуйте тільки на себе.
У цей момент вона вирішила вийти на балкон провітритися.
Тітка Люба, навпаки, говорила теплі слова і вітання.
– Ну, нічого. Знайте, що на мене ви можете повністю розраховувати. Кличте няньчити з маленьким!
Саме на цій фразі в кімнату повернулася Марта Віталіївна і її реакція виявилася ще більш непередбачуваною.
– Може ти ще й в бабусі зібралася записатися? – уїдливо запитала вона.
– Ну, раз ти не хочеш няньчитися, то мені ніхто не забороняв. Правда?
Сергій і Ксюша кивнули у відповідь головою.
Однак Марту Віталіївну такий поворот подій вкрай не влаштовував.
– Ну, так, я завжди знала, що мій син більше тягнеться до тебе. А ти йому все дозволяла, жаліслива тітонька.
– Марто, ти що? – з подивом подивилася на неї тітка Люба.
– А нічого! Звичайно, своїх дітей у тебе немає, ось і лізеш до мого Сергію. Краще б я взагалі тебе не кликала.
У цей момент Марта Віталіївна почала збиратися.
– Мамо, ти куди? – стурбовано запитав Сергій.
– Додому.
– Але у тебе ж там ремонт!
– Ніякого ремонту немає. Просто твою тітку не хотіла до себе в дім запрошувати. Загалом, щасливо залишатися.
У душі найбільше раділа Ксюша і навіть зовні не приховувала своєї посмішки. Свекруха нарешті їде, а тітка Люба залишається погостювати ще на 3 дні.
Їй було приємно перебувати в її товаристві, так як людиною вона виявилася дійсно хорошою. На відміну від свекрухи.
Мало того, що вона свої порядки тут встановлювала, так ще й обдурила всіх. Втім, від такої мадам можна було очікувати чого завгодно.
«І все-таки, шкода, що тітка Люба не дістанеться нікому в якості свекрухи. Вона була б класною», – подумала Ксюша.
Кажуть, що вибирають чоловіка, але не свекруху. Але якби можна було вибрати свекруху, то вона вибрала б неодмінно тітку Любу.
Ту саму жінку, яка ставилася до племінника набагато тепліше, ніж рідна мати.
Ту, яка раділа б онукам щоразу і пекла б смачні пиріжки.
Ту, яка вибудовує з невісткою довірчі стосунки, а не намагається принизити.
Але свекрух ми не вибираємо. А шкода.
Спеціально для сайту Stories
