Розповім історію мого однокласника. Ми дружили, але у класі він виділявся… своєю жадібністю. Він хотів усе. Якщо в когось з’являлася якась нова річ, він хотів таку саму, і навіть кращу.
Усе найкраще мало бути тільки в нього. Треба сказати, що вчився він добре, брав зубрінням і посидючістю. І взагалі, хотів бути найкращим у класі й не тільки в навчанні, хотів, щоб усі його наслідували, щоб усім хотілося стати таким, як він.
Але, попри всі його старання, авторитетом хлопець не користувався – був він весь якийсь фальшивий. Ось і дівчину він пригледів собі найкрасивішу в паралельному класі, але вона була не просто найкрасивіша, а й найбагатша.
Батьки були круті, особливо матуся. У її власності було велике виробництво, одне з найбільших у нашому місті. Ось мій однокласник і вирішив, що ця дівчина йому дуже навіть підходить і за грошима, і за красою.
Як він за нею увивався, спостерігала вся школа, а в неї була весела вдача, вона була реготушка і любила відчайдушного нашого однокласника. Той був дуже красивий і дурив голову багатьом дівчатам, але їй відповідав взаємністю.
Ми закінчили школу. Мій однокласник-невдаха легко вступив до інституту, а Дон Жуан провалився. Дівчинка з багатої сім’ї теж вступила. Мій однокласник перейнявся любов’ю до економіки – хотів потрапити на роботу до її матері і таки потім потрапив туди.
Швидко освоївся і став їй незамінним помічником, а вона дуже хотіла бачити його своїм зятем, а от її дочка досі крутила зі своїм шкільним коханням, поки наша реготушка не завагітніла.
Батько дитини вирішив, що вони одружаться, але перед самим весіллям раптом злякався сімейного життя і втік. Про все дізналася матуся нареченої. І тут як тут нагодився мій однокласник. Видно вирішив, що настав його зоряний час.
Він сказав батькам дівчини, що жити без неї не може, і йому не важливо, що вона вагітна, він готовий одружитися з нею і визнати дитину своєю. Не думаю, що це було всепоглинаюче кохання, але пряма доріжка в її сім’ю і до їхніх грошей була відкрита.
Сама ж дівчина заміж за нього не хотіла, але ганьбу треба було приховати. Хоча, якби вона була наполегливішою, весілля могло і не відбутися, зараз багато хто народжує, не будучи заміжнім.
Але весілля відбулося. Мій однокласник став повноправним членом сім’ї та бізнесу. Жодної любові до дитини він не відчував, але йому подобалося вважатися крутим у місті і мати красиву дружину.
Так вони прожили 3 або 4 роки, як кішка з собакою. І раптом у місто повернувся батько дитини. Кохання між колишніми спалахнуло з новою силою. Дівчина забрала дитину і пішла до її батька.
Новий тато засипав дитину подарунками і все було так солодко, що аж нудотно, а от законний чоловік опинився в пікантному становищі: на роботі він бос, крутий, у місті шанована людина, а насправді – незрозуміло, хто він.
А у батька дитини з грошима було непереливки – доходи копійчані. І вирішили вони подати на мого однокласника на аліменти на дитину. Адже у нього дуже хороша зарплата.
До суду він ретельно підготувався, зробив експертизу ДНК. І на суді доводив, що він не платитиме гроші на чужу дитину. Але сталося неймовірне, сій однокласник зазнав поразки. Напевно, вперше в житті.
За нашими законами, якщо людина добровільно погодилася бути батьком, і це зафіксовано документально, то відмовитися від батьківства не можна. За документами – він батько дитини. І суд присудив йому виплачувати аліменти….
