Ніну Данило вперше побачив на банкеті, влаштованому з нагоди дня народження її подруги Христини. На цей корпоратив він прийшов із друзями і сидів неподалік.
Ніна тоді здалася йому красивою, але якоюсь відстороненою від загальної святкової атмосфери. Дві її подруги прийшли в компанії хлопців, а ось Ніна просто терпіла увагу їхніх настирливих друзів, ухиляючись від спроб залицятися.
Данило в таких речах боязким ніколи не був, і коли трапилася нагода, запросив дівчину на повільний танець…
– Ви, мабуть, не в захваті від особливої уваги шанувальників? – зауважив він, опустивши руки на талію дівчини.
– Я цікава їм тому, що іншої вільної дівчини тут немає. Я б, якщо чесно, не відмовилася, щоб якась красуня склала мені конкуренцію і захомутала б усіх у цьому залі!
– Обіцяю: я б залишився, щоб не дозволити вам занудьгувати…
– Отже, ви допомагаєте бідним дівчатам уникнути звідництва з неосвіченими знайомими подруг? Яким усе одно – на кому випробовувати свої чари…
Данило засміявся, притулившись щокою до щоки своєї нової знайомої, і прошепотів на вухо:
– Заради “будь-якої іншої” я б так не старався…
Того вечора він пішов із ресторану з номером телефону Ніни й обіцянкою повноцінного побачення з нею.
Домовилися зустрітися вони на наступних вихідних, і вже незабаром гуляли яскравими осінніми вулицями, ступаючи опалим листям, грілися в кафе і багато чого дізналися одне про одного в процесі бесіди.
Крім інших зовнішніх переваг Ніна приваблювала хлопця тим, що не була мовчазною. З неї не потрібно було витягати слова або обходити якісь теми, щоб не образити. Словом, дівчина була чесна і відкрита, тож симпатія Данила зміцнювалася з кожною хвилиною, проведеною наодинці.
Так вони розмовляли весь вільний час і навіть ночі безперервно, вигадуючи спільні слівця і жарти, незрозумілі іншим. Зустрічалися і серед тижня, якщо робота надавала змогу зустрітися.
Особливе місце в житті Ніни посідали подруги, і ось із ними хлопець конкурувати не міг. Дівчата завжди були на зв’язку, й інколи Ніна могла зірватися і поїхати до них просто посеред побачення. Або навіть пізно вночі, коли закохані готувалися до сну.
Згодом Данило став частиною їхньої компанії, познайомився з парами Христина-Артур і Оля-Миколай, і всі разом вони відпочивали у вихідні – зазвичай у нічних закладах.
Відзначали свята, влаштовували ночівлі з їжею та фільмами. Хлопець відчував, що присутні більше, ніж друзі, вони були наче велика сім’я.
Чоловіки подруг ставилися з теплом і повагою до Ніни ,та її нових стосунків. Вони розповіли Данилу, що до нього дівчина довго не могла знайти постійного партнера, і не наважувалася на тривалі романи. Частіше вона була сама, і всі навколо намагалися звести її з кимось гідним.
Хлопцеві було приємно, що саме він зміг зайняти місце біля цієї чудової дівчини; з’їхатися з нею, вести спільний побут і мати спільний бюджет.
Питання про шлюб не спливало в розмовах як щось заплановане. Але Данило розумів, що і без розмов усе плавно прямує до створення сім’ї. Однак минав час, а Ніна так і не виявляла бажання вийти заміж за Данила – хоча за сім років стосунків він не раз заводив розмову про весілля.
Її подруги вже обидві були одружені, і дівчина сама ж часто говорила про те, які чудові в них сім’ї. Раділа ,що в Ольги скоро з’явиться малюк ,але щоразу переконувала свого молодого чоловіка, що “час ще не настав”.
Однак настав день довгоочікуваного торжества і для них. У просторій і світлій банкетній залі було розставлено десятки столиків і сотні стільців, всюди живі квіти, свічки, атласна стрічка та жива музика.
Зачаровані декором гості тільки-но розсаджувалися по місцях, щоб урочисто запросити наречених і свідків до різьблених крісел.
Ведуча свята у вечірній сукні допомагала присутнім освоїтися, веселила їх жартами і налаштовувала на веселе продовження. А Ніна, яка світилася від щастя, крокувала в розкішній сукні і махала близьким. Її посмішка відбивалася в сотнях келихів і в очах гостей. А Данило ось не поділяв її настрою…
Так, вираз його обличчя був схожий на радісний. Але це була саме імітація. Чоловік перебував в очікуванні моменту, коли можна буде перестати прикидатися. Подія, на яку він чекав останні кілька років, затьмарилася жахливими новинами, що стали відомими тільки напередодні ввечері…
Учора, поки Ніна приймала душ перед сном, на її телефон надійшло повідомлення від Артура, і її наречений побачив тільки початок:
“Прошу, не роби помилку…”. Тривога, що виникла, спонукала його розблокувати телефон, і…
“Прошу, не роби помилку! Не йди завтра під вінець із цим бовдуром! Адже він не гідний тебе, скільки разів я говорив. Розумію, ти втомилася, але ти ж знаєш, що розлучення з Христиною – справа часу. Зараз у неї складний період, і я не можу просто кинути її. Ти своїм весіллям тільки загальмуєш наше возз’єднання, тому що розлучатися доведеться нам обом. Раптом твій упреться і не дасть спокійно піти? Ти казала, що чекаєш вчинків? Ну хочеш, втечемо цієї ночі? Бери тільки документи і гроші, решта не потрібна, звалимо в інше місто, де нас ніхто не знайде. Я не жартую! Захочеш – буде так. Чекаю відповіді”.
Данило поклав телефон нареченої на місце і сидів у ступорі, поки двері ванної не відчинилися.
– Так хочеться какао… тобі заварити? – Ніна пройшла в кімнату і повісила рушник на сушарку.
– Гей! Ти що – так переживаєш через завтрашній день? – Дівчина обійняла нареченого зі спини, втішаючи.
– Так-а, ти маєш рацію. Я спантеличений. Напевно, мені теж потрібно в душ… какао не буду.
Залишившись наодинці із собою, чоловік не міг примиритися з думкою про лукавство Ніни. Невже вона вела подвійне життя весь цей час? Але навіщо вона так довго підтримувала стосунки з ним, якщо крутила роман із чоловіком подруги? Адже вони знайомі занадто багато років, і хто знає, скільки це триває? До зустрічі з Данилом – чи вже під час? Чого ж їй не вистачало? Його голова готова була вибухнути від таких думок, але прохолодний душ допоміг зосередитися. Потрібно в усьому розібратися!
Ніна вже заснула, коли він вийшов. Телефон лежав на столику поруч із ліжком, і взяти його не становило жодних труднощів.
“Це так на тебе схоже. Ти починаєш ворушитися, коли робити щось уже марно. Забудь. О дев’ятій у мене запис на зачіску, можеш заїхати за мною до восьмої, і це буде наше з тобою останнє побачення”, – прочитав чоловік відповідь нареченої Артуру.
Злість заволоділа ним така, що хотілося жбурнути телефон у стіну, розбудити Ніну криком, викинути з квартири і послати…
Замкнувшись у ванній, він почав шукати щось іще – і знайшов листування не лише з Артуром, а й із Миколою, який теж виявився невірним своїй другій половинці. Подумати тільки – який вимальовується любовний багатокутник! Значить, він, Христина і Ольга, ні про що не підозрювали? А за їхніми спинами завжди самотня Ніна спокушала чоловіків найкращих подруг.
Данило подумав, а чи не розповісти їм про все просто зараз? Але потім вирішив, що завтра, після РАЦСу, із свідоцтвом про укладення шлюбу і в оточенні численних родичів, сповістити всіх, про підлість трьох людей буде набагато цікавіше! У цей момент він навіть не подумав, що відчують Ольга і Христина, будучи приниженими перед сотнею людей, сидячи пліч-о-пліч зі зрадниками.
Для початку наступного ранку Данило простежив за нареченою і Артуром по дорозі в перукарню і сфотографував, як ті цілувалися в машині. Він зберіг зроблені вночі скріни листувань коханців, і створив нашвидкоруч презентацію для своєї вітальної промови перед гостями.
Наймерзеннішим же для Данила ,за день ,було цілувати наречену, знаючи про всі її справи; знаючи про таємне побачення з коханцем на початку дня, спостерігати її радість з приводу заміжжя і привітань родичів і гостей.
Завдяки ідеї Ніни розсадити гостей у певному порядку наречений міг без зусиль вирахувати місця Артура і Миколи.
Перед палацом одруження чоловік зв’язався з працівниками банкетного залу і попросив, щоб місця названих чоловіків позначили серветками синього кольору, а також попросив для цих особливих гостей сильно солити і перчити всі страви, що їм подають, як розіграш.
Увесь день на Данила обрушувалися все нові й нові спогади про різні безглузді ситуації та дрібну брехню Ніни. Часом вона була надто наполегливою в бажанні побачитися з подругами наодинці, запевняла, що в них дівич-вечір, і жодних чоловіків не буде…
Іноді ,після таких посиденьок її привозив хтось із коханців, і чоловік запрошував підніматися до них наверх і разом випити кави. Він довіряв цим людям. Ставився до них із теплом. Завжди готовий був поділитися останнім – щоб не опинитися посміховиськом!
Тепер він розумів, що різні раптові справи, вечірній підробіток і форс-мажори були для Ніни побаченнями. А для нього – часом переживання за її здоров’я і безпеку.
Після довгих привітань, перших тостів, огидних поцілунків і танців Данило попросив слова, щоб виголосити промову.
Першу пару хвилин він дякував присутнім за їхню присутність, щиру віру в їхній союз і підтримку, а потім передав персоналу флешку з презентацією і попросив увімкнути її після певного сигналу “синя серветка”.
– Ви всі знаєте, як я довго чекав того дня, коли Ніна погодиться стати моєю дружиною. І все життя йти пліч-о-пліч через усі труднощі й нещастя. Але тепер, стоячи перед усіма вами, я готовий зізнатися, що більше я цього не хочу…
Залом пронеслися розмови. Особливо вразливі вражено заохали й переглянулися. А Ніна втупилася на законного чоловіка, затамувавши подих. У неї на обличчі було написано “Що ти несеш!?”. А Данило продовжував:
– Допомогли мені в цьому абсолютно несподівані люди, яких я весь час вважав друзями. Попрошу встати наших особливих гостей із синіми серветками…
І тут усі звернули увагу на наляканих Артура і Миколу, які встали на прохання Данила, а потім на слайди, що висвітилися на екрані проектора. Ніна схопилася, намагаючись побачити зображення з-за плеча Данила, помітивши, як зблідли її коханці.
– Якого біса!? – схопилася Христина. – Ви що? Ви… ви… – Вона схопила келих і запустила в наречену, яка дивом ухилилася.
Коли всі стрепенулися від шуму розбитого посуду, і Оля почала шмагати чоловіка, вигукуючи образи на адресу всіх, замішаних в інтрижці. А родичі нареченого і нареченої голосили і вступили у відкритий конфлікт, звинувачуючи один одного в тому, що весілля зірвалося.
– Данило, що ти наробив? – Ніна штовхнула його в плече. Вона розсердилася і розплакалася. Виглядало це жахливо, а чоловік упивався моментом помсти. А всі, тим часом, ополчилися на винуватців хаосу і стали їх переслідувати.
Хтось ще вчитувався в подробиці інтимних листувань на екрані, а батьки нареченої втекли під ганебний гул.
– Хочу звернутися до своєї дружини, – заявив у мікрофон Данило, дивлячись на спотворене відчаєм обличчя Ніни.
– Ти вражаюча брехуха і вертихвостка.
– Адже ти міг не одружуватися! – обурилася Ніна. – Ти знав про них і все одно одружився! Навіщо – заради скандалу? Як це низько! Інтригуєш дріб’язково, як справжній чоловік! Ганьба!
Данило злився:
– Сподіваюся, жоден чоловік більше не купиться на твої солодкі промови і не дізнається, яка ти підла, брехлива, брудна…
Чоловік не зміг договорити, бо Христина підкралася до подруги-зрадниці й накинулася на неї зі спини.
Дівчата впали на підлогу. Ніна намагалася поповзти під стіл, вчепившись у скатертину і поваливши на підлогу прилади, тарілки. Але Христина вхопилася за пишні білі спідниці і витягнула втікачку назад.
– Вибач мені, Христино! Я не хотіла зробити тобі боляче… ти б ніколи не дізналася! – благала Ніна , закриваючи обличчя руками.
У залі панував хаос. Усі повскакували з місць і намагалися вибігти на вулицю задля безпеки. І невірні чоловіки теж прагнули випаруватися, але Ольга і кілька близьких друзів Данила їх наздогнали.
Викликаний працівниками ресторану наряд поліції і розтягнув забіяк, розвів по кутках і почав розбиратися в події.
А наступного дня Данило подав на розлучення, як і Ольга з Христиною.
Данило спустив сходами всі речі Ніни і змінив у квартирі замки. А потім і взагалі виставив її на продаж, а сам поїхав із міста в заплановану на “медовий місяць” відпустку. А там уже підшукав нову роботу і вирішив залишитися назовсім.
Новини про пригоди чоловіків-зрадників обговорювали в усій інтернет-спільноті. Люди в маленькому містечку не залишали сім’ї Ніни і колишніх чоловіків її подруг у спокої і тикали в них пальцями, зустрічаючи в громадських місцях.
Звичайно, Ніні, Артуру і Миколі через деякий час довелося виїхати в інше місто, адже тут у них не було ні найменшого шансу на нові стосунки.
