– Пам’ятаєш, як ми з тобою гуляли в парку? Під місяцем? — Наталка зайшла до спальні і сіла на ліжко. Вона хотіла уваги, ностальгія з колишньої ніжності накрила її раптово. Адже “минуле” було не так давно.
Наташа та Льоня були у шлюбі 25 років. Перші 7 років подружжя не заводили дітей, будували кар’єру, жили “для себе”.
Тоді їхня родина здавалася Наталці ідеальною: поїздки на море, вечері в ресторанах, прогулянки нічним містом та подарунки без приводу від чоловіка.
“Як мені пощастило”, — думала вона, ставлячи у вазу черговий букет.
На восьмому році шлюбу задумалися про дітей.
Машенька з’явилася на світ такою гарною . Льоня у виховання дитини не ліз, він у той момент утримував сім’ю. А Наталя знайшла себе у материнстві.
Подарунки від чоловіка стали рідше, та й прогулянки під місяцем змінилися безсонними ночами – Маша частенько хворіла і завдавала багато клопоту молодій матері.
Проте подружжя жило досить добре. Незабаром Наташа повернулася в бізнес, Маша була забезпечена всім, що тільки могла побажати.
Закінчила престижну школу, вступила до кращого ВНЗ міста.
Займаючись своїм бізнесом, Наталка не здогадувалася, що чоловік має проблеми середнього віку. До того ж робота почала приносити проблеми, і грошей поменшало.
Він це ретельно приховував, бо поступово саме Наталка почала утримувати їх сім’ю. Його гроші залишалися на його рахунку, Наташа ж вважала, що вона не має “своїх” грошей, вона формувала бюджет сім’ї.
На 18-річчя доньки Льоня з гордим виглядом подарував Маші подарунок — автомобіль, куплений Наталкою. Але Наталка ні слова не сказала ні дочці, ні гостям, які із захопленням і повагою дивилися на батька родини.
– Дякую, папулю! – Маша була на сьомому небі від щастя. На неї з заздрістю дивилися запрошені подруги з університету. Судячи з розповідей Маші про її подруг, вони були з малозабезпечених сімей і не могли мріяти про такі дорогі подарунки.
Навіть свято в кафе, як у Маші, для них було чимось неймовірним. Тому ніхто з подруг не був по-справжньому радий за дівчину. А ось подруги Наташі заздрість не приховували:
– Наташко, чоловік у тебе золотий. І батько він добрий. Мій Володька, дірявого носка нашому синові не подарував… а твій, машину купив для Маші! І квартира у вас нова просто диво! Пощастило тобі. Інші чоловіки-примаки, а твій усе до хати.
– Так, Льоня у мене гарний… — усміхалась Наталка.
У новий будинок вони переїхали півроку тому: продали її квартиру і вклали деякі накопичення. Сумнівів у Наташі не було: 25 років душа в душу, невже через якісь забобони тримати стару квартиру?
Дочка в просторій квартирі жила окремо і при необхідності могла б привести туди і свого чоловіка (на випадок, якщо він опинився б без житла). Там і місце для дитячої б знайшлося … Але спочатку Маші треба було закінчити ВНЗ.
– Я подумала, що хочу трохи відпочити, Льоню. – Заявила Наталя.
Останнім часом із робочим графіком вона стала схожа на тінь. Бізнес розширювався, гроші текли струмком, але за це жінка платила здоров’ям та недосипанням.
– Як відпочити?! А як же робота? – здивувався Льоня.
– Все життя працюємо. Тільки раніше хоч раз на рік відпустку брали. А тепер? Коли ми з тобою востаннє були на морі?
– Не знаю, ну якщо хочеш — їдь.
– Я з тобою хочу, Льоню! Я тут подумала, життя — одне. П’ятдесят років – середина життя. Так страшно звучить…
– Не знаю, чого там у тебе за думки про старість, але я ще хоч куди, — Льоня глянув на себе в дзеркало.
На відміну від дружини він завжди добре висипався, а під її турботливим доглядом добре і вчасно “їв” і був чистий, поголений і блищав, як кіт після сметани.
– У мене на роботі… справи. Тому мені зараз не до відпустки, — сказав Льоня.
Наталка подумала, порадилася з донькою, і вони вирішили поїхати вдвох.
– Я подивилася за розкладом – тиждень є, можна махнути на море, – сказала Маша. – Ех, дівки заздрять. Ганна казала, що хоче на море.
– Ганна – це хто?
– А ось, дивись, — Маша показала у соціальній мережі фото темноволосої дівчини.
– Симпатична. Думаю, у неї все попереду. І моря, і таке інше… — чесно сказала Наталка і прибрала телефон.
– Та на неї всі хлопці дивляться. Але вона не хоче жебрака студента.
– Їй треба заможного? – “Розуміюче” кивнула Наталка. Вона не розуміла цього прагнення молодих дівчат продати себе дорожче.
– Так, щоб він її по курортах возив і подарунки дарував.
– Ясно. Ну, нехай шукає. Хто шукає, той завжди знайде.
Наталя, як і планувала, взяла відпустку на 10 днів, 7 із яких планувала провести з дочкою на морі. А три вдома з чоловіком.
Але ввечері перед від’їздом Льоня різко кудись зазбирався.
– Кохана, у нас святкова вечеря, я індичку запікла…
– Я обіцяв мамі допомогти. Має якісь справи.
– А давай маму покличемо до нас? І справи можна відкласти.
– Ні! Маму до нас не можна.
– Чому?
– У неї… Нежить. Ще заразить вас, а вам їхати скоро. Ні.
Наталя знизала плечима: ні так ні.
– І все ж ти, будь ласка, приходь швидше. Ми з донькою тебе дочекаємось.
Льоня з роздратуванням подивився на дружину і нічого не відповів. Проте прийшов він не так пізно, як міг би.
Після вечері він ліг на ліжко з телефоном у руках.
— Льоню, іди посиди зі мною на балконі! Такий місяць сьогодні… Гарний! І вигляд у нас з балкона таки найкращий. Не дарма ми купили саме цю квартиру. Нічого не шкода ,ніяких грошей… І добре, що засклили балкон, інакше так не посидиш… — сказала Наталка. — Ну, йди ж! Давай посидимо разом, як раніше.
– Чого я не бачив там? – буркнув Льоня.
– А в своєму телефоні, чого “не бачив”? — розсердилася Наталка, помітивши, що чоловік не хоче спілкуватися з нею. — Як молоді дівки стегнами крутять перед камерою? Ану дай, я теж подивлюся!
Льоня змінився в особі. Він прибрав телефон у кишеню і вийшов із кімнати. А Наталя, взявши плед , повернулася на балкон.
Кохання чоловіка більше не зігрівало. Залишалося грітися підручними засобами. Але аккаунт у модній соцмережі вона все ж таки завела, щоб поглядати на молодих і красивих, і надихатися їх образами, щоб виглядати краще.
Море було Наталці не на радість. Її думки знову і знову поверталися додому до чоловіка. Що, якщо в нього хтось є? Може, даремно вони з донькою поїхали?
– Мамо, ти чого сумна? Може, підемо на дискотеку? Разом?
– Ти що, яка дискотека мені? Ти молода, ось і йди. А я в номері посиджу, у нас на балконі.
– …Відмінний вигляд. — хихикнула дочка і втекла на танці.
Вранці Наташа вирішила зателефонувати до чоловіка, але той не відповів.
– Ти з татом, коли востаннє спілкувалася?
– Та ось щойно. Він мене питав, де мушлі.
– Які ще мушлі?
– Ну, декоративні. Каміння там всяке… ми з моря десять років тому привезли.
– А навіщо йому?
– Не знаю. Він, мабуть, без нас там вирішив влаштувати вечірку у морському стилі, — пожартувала дочка, але Наталці було не до сміху. Вона таки додзвонилася до чоловіка.
– Алло?
– Чим займаєшся, Льоню?
– Спати збираюся.
– В дев’ять вечора?!
– Ну то й що? Я втомився. Хочу спати.
– А мушля тобі навіщо?
– Племіннику до школи. Тобі що, зайнятися нема чим? Поїхала – відпочивай! — буркнув Льоня і скинув виклик.
Спочатку Наташа заспокоїлася. Але через пару годин, коли вона проаналізувала те, що відбувається, і погортала деякі сторінки в соцмережі, вона зрозуміла: їхні стосунки закінчені.
Більше вона чоловікові не дзвонила, а він не дзвонив їй.
Приїхавши, Наташа одразу ж подала на розлучення.
– Мамо, я не можу зрозуміти, яка муха тебе вкусила?! — Маша була в шоці через те, що мати з батьком розлучаються.
– Ти точно хочеш знати? — похмуро запитала Наталка.
– Так. У нього хтось є?
– Є.
– Хто? Я цій курці сама волосся повисмикую! – Маша обняла маму, намагаючись втішити. Наташа зробила глибокий вдих і сказала те, чого Маша була не готова почути.
– Він зрадив мене з Ганною. Із твоєю подругою з інституту.
Дівчина була шокована заявою.
– Але як?! З чого ти взяла? Ганна… Вона ж…
– Шукала чоловіка. І знайшла. Твого тата.
– Як ти дізналася?! Я… я чесно не знала про це, — дочка зблідла.
– Мені підказав твій телефон. Ти показувала мені сторінки подруг, фотографії. І я побачила це… — мати показала дочці фото з гарним краєвидом. Фото було відретушовано, але Наталка впізнала свій балкон. І Ганну, яка стояла з оголеною спиною, дивлячись на вечірнє місто.
“З коханим милуємось зірками”, — було написано у коментарях до фото.
– Мамо, я не розумію. Я Ганну ніколи в гості не кликала… — Маша дивилася на матір розплющеними очима.
– Що незрозумілого? Це наша квартира. Ось бачиш? Край крісла, на якому я сиджу, вид на місто… І балкон лише у нас такий! Немає у нашому будинку інших таких квартир! Я свій вид з вікна впізнаю навіть через сто років, коли буде склероз!
Наталя не стала доповідати дочці, що також бачила сліди спілкування чоловіка з її подругою у спальні.
Бачила і пелюстки троянд, які застрягли у ванни, і краплі воску, розплавлених свічок, які чоловік не прибрав. І ті самі мушлі… які для атмосфери їх “романтики” розклав по краю ванни.
Мабуть, чоловік познайомився з подругою дочки на 18-річчі Маші і та, запала на чоловіка, вирішивши, що якщо він подарував Машці авто, то і їй щось дістанеться від щедрого татуся. Ось тільки їй дісталися лише мушлі.
– Скажи чесно, як ти здогадалася? Фото ж було викладено після того, як ми поговорили з тобою про мушлі. Ти не могла побачити його раніше… — спитав чоловік ідучи.
– Твій племінник давно навчається у коледжі, Льоню. Цікавися хоча б зрідка родичами і правдоподібніше будеш брехати, а дівчат своїх навчи, щоб не викладали в загальний доступ особисті фото. – Вона зробила паузу.
— Чого тобі не вистачало, Льоню? Навіщо ти опустився до зустрічань з дівкою, яка тобі в доньки згодиться?! На що розраховував?
– А ти думала, я тобою задовольнятимуся? Ти вже стара, ніяка підтяжка не допоможе. Втім, якщо хочеш, можемо залишити як є.
– Льоню, ти справді вважаєш, що я з тобою житиму після цього? Та ти недоїдок! Пара років і твій стручок вже не працюватиме. А я в будь-якому віці тільки краще буду.
З цими словами Наталя вийшла з кімнати.
Квартиру вони ділити не стали, Льоня зробив “щедрий” жест і погодився віддати їм із дочкою житло, а сам з’їхав. А може, згадав, що більшість грошей було витрачено з гаманця дружини.
“Ну хоч на це вистачило совісті”, – подумала Наталка. Незважаючи на поведінку чоловіка, їй не хотілося втрачати квартиру, де їй було комфортно.
А Льоні було комфортно, що дружина легко відпустила його, і що дочка вже доросла і не вимагає аліменти.
Щоправда, через півроку Ганнуся поїхала по обміну вчитися в іншу країну, а Льоня залишився без молодої коханки.
Він спробував до неї кілька разів приїхати, але дівчина прийняла його холодно. А пізніше з’ясувалося, що у новому університеті було повно гарних, молодих і цілком забезпечених хлопчиків, і Льоня більше не був потрібен Ганні. Довелося відступити. Льоня навіть подумав повернутися до Наталки, але та його не прийняла.
Вона почувала себе комфортно та навіть легко. Декілька дорогих процедур, здоровий сон і непогані гени дозволили їй підтягнути те, що трохи здало за роки, прожиті в “щасливому” шлюбі, і, як наслідок, Наташа змогла зустріти нового цілком гідного чоловіка для стосунків.
– Заміж я за тебе, Колю, не піду, а от зустрічатись давай, — сказала вона фліртуючи.
Вони часто сиділи на балконі, дивлячись на зоряне небо.
