– Мамо, а ти ці туфлі на шпильці купила і не носиш, вони тобі не потрібні? — Кіра заїхала до батьків за якимись своїми речами і копалася в шафі.
— Ну зараз не ношу, а треба буде — одягну! — Нелю останнім часом дивували питання Кіри.
— Ну так, одягнеш! Та ти як вийшла на пенсію, на підборах не ходиш, жодного разу не бачила! — фиркнула Кіра. — А мені зараз купувати нові грошей немає! Ну, так і знала, що відмовиш.
— Скоро нам на ювілей іти, от і надягну, просто рідко їх ношу.
— Гаразд мам, не виправдовуйся, скажи просто, що шкода! — Кіра прикрила шафу, в якій деякі її речі лежали з тих пір, як вони з Єгором ще у мами з татом жили, — думала, що мої чорні лакові нормальні, але вони не дуже. А в нас із тобою один розмір.
Кіра вичікувально дивилася на неї, але Неля доклала над собою зусилля і відмовила:
– Ні Кіро, не дам!
Тиждень тому донька у неї виклянчила абсолютно нові чоботи на підборах під тим самим приводом – “мамо, ти ж їх не носиш!”
А пару тижнів тому Кіра з Єгором були в них в гостях і раптом як би ненароком завели розмову про машину:
— Мамо, тату, а навіщо вам дві машини?
Андрій тоді якось жартома сказав —” просто треба, а що?”. Але ж Кіра так на батька подивилася! Неля впевнена, що у Кіри ідея фікс випросити у них одну машину.
У Андрія не дуже нова Нива, вони взимку на ній їздять на дачу або за місто.
Андрій ще й на рибалку любитель поїхати з друзями, та загалом Нива зручна машина.
Але якось Нива встала, а Неля з Андрієм часто їздять за місто до друзів у село. Ось і придбали до пенсії Опель.
Неля сама на ній тепер по магазинах роз’їзджає, сумки важкі не тягає. Ну і в інших справах — у поліклініку чи до подруг. Не просити ж щоразу Андрія. Взагалі вона сама давно за кермом і їй подобається її незалежність.
А тепер на її незалежність донька робить замах!
Ну так, вони ж із татом тепер уже пенсіонери, і справді, навіщо їм усе це?
— Нелю, не переживай , Кіра у нас нормальна розумна донька. Грабувати нас вона не збирається, практична просто. Ось і виглядає, щоб ще таке попросити, що нам не особливо потрібно!
Ну і звісно їм поки що не зрозуміти, що ми з тобою у шістдесят себе старими не відчуваємо.А взагалі треба Кіру трішки по носу клацнути. Нема чого батьків заздалегідь до старих списувати, згодна?
— Ну, і що ти придумав, Андрію? Пам’ятаю, пам’ятаю твої жарти! Ну давай наприклад покличемо Кіру з сім’єю в гості. Я одягну старенький халат та окуляри, пучок зав’яжу.
А для Кіри пакет із моїми найкращими туфлями, сумкою та шубою складу. Як гадаєш, вона оцінить натяк?
— Ну, не знаю, подивимося! — У мене теж є варіант.
У вихідні вони покликали в гості Кіру з чоловіком Єгором та донькою Любочкою.
Діти швидко ростуть, а онуки ще швидші Начебто зовсім недавно Любочка народилася.
Почуття було незабутнє, одразу так яскраво згадалося, як сама стала мамою! А який зараз одяг для малюків, просто втриматися неможливо!
Неля внучці накупила іграшок, костюмчиків різних. Розклала й із захопленням розглядала, Андрій сміявся:
– Ну ти сама як матуся, старша мама. Для бабусі аж надто добре виглядаєш!
А тепер їхній онуці сімнадцять скоро, навіть не віриться!
– Мамо, я тобі на кухню зручні дрібниці купила! — Кіра прийшла як завжди з гостинцями, цього в неї не відібрати.Цього разу принесла лоток для різних спецій у пакетиках із перегородками. Дрібничка, а так зручно, а то завжди то перець, то кориця розсиплеться, коли пакетик відкритий просто на полиці лежить.
А ще блюдо розписне для м’яса притягла з кришкою. Неля баранину виклала, на стіл поставила. Гарно і не так швидко остигає, коли під кришкою.
Кіра добра, але хитра. Видно знову чекай від неї прохання несподівані.
Чекати довго не довелося:
— Мамо, а спідницю чорну олівець адже ти точно не носиш? І піджак до неї? Я візьму? Тоді їх побачила — ну це вже точно для офісу одяг, тобі то він тепер навіщо?
Неля навіть розсміялася,
— Ну, це бери!
Про машину правда поки що більше розмови не заводять.
Подумала :” ось лисиця Кіра, сама скоро дочекається, адже Любочка росте — вже вище бабусі.”
І як у воду дивилася.
Любочка з ними за столом сидить і все на годинник дивиться. Потім раптом допомагати кинулась, посуд весь сам перемила, до чаю допомогла на стіл зібрати.
І знову на годинник дивиться, вигляд збентежений,
— Бабуся, ти не образишся, якщо я раніше піду? Мама з татом не проти.
Неля тільки брови здивовано підняла, а Кіра їй:
– Мамо, у Любочки побачення, вона з хлопчиком із класу товаришує. Вони і до нас заходять, уроки роблять, хлопчик добрий. Хай іде погуляє.
Любочка засяяла від маминої підтримки:
— Бабуся, ми до вас з Ванею разом теж якось зайдемо. Він добрий, він тобі сподобається!
І раптом Любочка видала таке, скориставшись загальним добродушним настроєм:
— Мамо, а можна я твою куртку одягну? Мені вона оверсайз, круто буде! Ну мааам, бо моя куртка не дуже. А тобі моя налізе, мам, та й взагалі, яка тобі різниця в чому по темряві до сусіднього дому дійти?
А в мене побачення, мені ж треба виглядати суперськи! Ти то мама вже одружена, мені ж важливіше добре виглядати!
Останній аргумент всім страшенно сподобався. І коли Любочка пішла, реготали всі.
Куртку Кіра Любочці не дала, пообіцяла купити їй нову.
Неля потихеньку спитала Андрія.
— Це ти що Любашу підмовив, щоб вона за нас Кірі трошки помстилася і по носі ніби клацнула?
— Та ні, це все само собою вийшло, життя йде, — посміхнувся чоловік!
І вже голосно пожартував.
— Ну що, Кіро, скоро й у вас донька почне все забирати ? Вже теж вважає, що тобі не потрібне?
— Ну, тату! – Розсміялася Кіра. – Ну це ж зовсім інше!
Зате більше Кіра вудку не закидала і не питала — навіщо вам дві машини чи шуба, чи ще щось.
Тому що у Кіри батьки молоді, модні та сучасні.
Їм всього лише трохи за шістдесят.
І чомусь у цьому віці навіть сильніше, ніж раніше, хочеться те, що колись не встиг!
Може тому, що час, як пісок, витікає непомітно.
І незабаром можуть і правнуки з’явитися.
Адже ,треба встигнути ще хоч трохи побути майже молодими!
