Олена йшла додому з важкими сумками, повними продуктів. На роботі видався важкий день, начальник увесь день відправляв звіт на доопрацювання, неабияк вимотавши всі нерви жінці. Єдине, що додавало сил – майбутні вихідні.
Тому Олена вирішила купити різних продуктів із зарплати і планувала приготувати що-небудь смачненьке, щоб побалувати чоловіка.
Вона очікувала, що Олексій зустріне її, але він не з’явився і не подзвонив. Сумки були такими важкими, що в неї оніміли руки. Не було змоги навіть зателефонувати й запитати де він пропадає. Тож, важко зітхнувши, Олена добиралася до дому сама.
Вони жили в приватному секторі разом із мамою Олексія вже понад два роки. Молоді люди офіційно не були розписані. Здавалося, що Олексія і так все влаштовує, і він не поспішав робити пропозицію.
Олена і справді була чудовою господинею, і при цьому ніколи не скаржилася, та й виглядала завжди чудово.
З такою дружиною не соромно піти кудись або запросити гостей додому. Але свекруха Людмила Вадимівна знаходила привід для невдоволення. Олена вже кілька разів лаяла себе за те, що рік тому, коли Олексій втратив роботу і було важко фінансово, погодилася переїхати до його матері. А свою двокімнатну квартиру здала в оренду для додаткового доходу.
Становище трохи вирівнялося, але чоловік ще три місяці сидів удома, нарікаючи на несправедливість долі. За цей час він сильно розслабився:набрав у вазі і став частіше безсторонньо висловлюватися в бік Олени, з легкої руки своєї матері.
Протягом року Олена тільки й чула від свекрухи, що вона не вміє готувати, не вміє добирати одяг, не приділяє достатньо уваги чоловіку і могла б скинути вагу, бо, на думку свекрухи, жирух ніхто не любить. До речі, сама Людмила Вадимівна важила трохи більше дев’яноста кілограмів, але вважала себе еталоном краси.
Салати Олени, заправлені не майонезом, піддавалися суворій критиці, адже, на думку свекрухи, чоловікам потрібна жирна і ситна їжа. Відтоді як Олена стала фінансовою опорою для чоловіка, Олексій перестав витрачати гроші на продукти і побутові потреби, віддаючи частину своєї зарплатні матері.
Свекруха примудрялася не витрачати гроші сина на побут, а замість цього дозволяла собі хорошого перукаря, масаж, регулярний манікюр і педикюр. У той час як Олені не вистачало грошей і вона почала шукати підробіток.
Чоловік так запудрив їй мізки, що красива струнка дівчина стала відчувати себе цілковитою нікчемою. Вона вважала, що не гідна простих жіночих слабкостей, як одяг, парфуми або косметика.
Олена економила на всьому, але з урахуванням швидко зростаючих цін, грошей все одно не вистачало. Олексій не турбувався про це і навіть дозволяв собі купувати дорогі гаджети та якісний одяг. Разом із матір’ю вони вважали, що зірвали куш.
Людмилу Вадимівну все влаштовувало: і коханий синочок поруч, і дім прибирають, і готують безкоштовно. Що ще потрібно для щастя?
Цей день став переломним у житті Олени. Ранок почався з неприємного дзвінка: квартирантка повідомила, що терміново виїжджає в інше місто і більше немає потреби знімати квартиру. Олена була засмучена, бо на деякий час вона втратила додатковий дохід, поки не знайде нового квартиронаймача.
Розмірковуючи про те, як можна швидше знайти нових квартирантів, Олена не помітила, як прийшла додому. Вона занесла важкі сумки в передпокій і присіла на пуф, щоб перепочити, але тут почула голоси з вітальні. До неї вийшла свекруха зі словами:
– Ну що ти така копуша? У нас уже гості, а тебе не дочекаєшся. Як же мені не пощастило з невісткою. Скільки вчиш тебе, вчиш, а все без толку.
Людмила Вадимівна швидко забрала сумку і попрямувала на кухню. Олена, не розуміючи того, що відбувається, пішла за нею.
– У нас гості? – поцікавилася вона.
– Ірочка, однокласниця Олексія. Приїхала зі столиці, його перше кохання. Потрібно проявити повагу, – затараторила свекруха, одночасно дістаючи дорогу ковбасу з пакета.
Олена була в шоці від згадки про перше кохання Олексія. Вона непомітно заглянула в кімнату. За столом сиділа білявка з довгим волоссям і яскравим макіяжем, її зовнішність була доволі зухвалою. У цей час її чоловік із захопленням дивився на гостю, ще б пак таке декольте, навіть Олена на деякий час залипла.
Дівчина вирішила спершу привести себе до ладу, а потім іти знайомитися. На той час, коли Олена зайшла у вітальню, свекруха виклала на стіл усі найдорожчі продукти з покупок дівчини. Зробила красиві нарізки, виклала оливки, прикрасила салат зеленню.
Олена була здивована, адже свекруха зазвичай не займалася подібними речами, вважаючи це марною тратою часу. А Олексій та Іра, не помітивши дівчини, що з’явилася, танцювали повільний танець. Вони були дуже захоплені одне одним, і здавалося, ось-ось поцілуються.
– Добрий вечір. Олексію, може познайомиш мене з гостею? – не знайшовши нічого кращого, запитала Олена.
– А, це ти. Іришка приїхала з Києва , ось і зайшла в гості. – пояснив він, потім повернувся до Ірини і продовжив. – Знайомтеся, це моя цивільна дружина Олена, – роблячи акцент на останніх словах, повідомив Олексій.
– Ясно. Людмила Вадимівна вже розповіла мені про тебе. А ти завжди так тепло зустрічаєш усіх своїх однокласниць? – Олена звернулася до чоловіка.
– Досить. Непристойно поводитися так перед гостями, – з докором відповів трохи захмелілий чоловік.
– Краще підігрій гаряче, уже давно твоя допомога потрібна.
Дівчина не розуміла, як їй діяти і просто вийшла з м’ясом у руках на кухню. Вона поставила тарілку в мікрохвильовку і, спершись на стіл, задумливо дивилася у вікно. Олена почувалася непотрібною на цьому вечорі, немов була не дружиною, а служницею. За кілька років Олена не зронила жодної сльозинки, а зараз усе так навалилося, що була готова розридатися.
Коли м’ясо підігрілося, дівчина глибоко зітхнула і вирушила назад. Олена не одразу наважилася зайти в кімнату, а зупинилася поруч із дверима, щоб набратися сміливості. Через щілину вона бачила, що в кімнаті залишилися тільки Олексій та Ірина, які про щось захоплено розмовляли.
– У вас такий шикарний будинок! Але як же я залишуся? Ти ж одружений, – говорила Ірина.
– Яка дружина? Не треба вигадувати. Ми трохи пожили разом, погралися, і скоро розлучимося. Я живу з нею з жалю. Розумієш, в Олени були складнощі, і мені стало її шкода. Сам не розумію, як ми так довго протрималися, – цілком серйозно Олексій відповів гості і обійняв її за коліно.
Олена впустила м’ясо на ноги і сильно обпеклася. Сльози застилали їй очі, вона сама не пам’ятає, як так швидко вдалося зібрати речі. У цей момент вона була щаслива, що колишня квартирантка заїхала до неї вранці на роботу і віддала свій комплект ключів.
Дівчина викликала таксі і за півгодини була у своїй квартирі. Вона тихенько опустилася на старенький диван і дала волю почуттям, розплакавшись. Вона ридала без перепочинку дві години, згадуючи все те, що терпіла останній рік від так званого чоловіка і його матусі.
Через тиждень ситуація стала забуватися. Олена почала оговтуватися. За цей час вона зустрілася з кількома подругами і згадала, як вільно жила до зустрічі з Олексієм. Побачивши, як живуть її подруги, вона з жалем думала про витрачений час.
На подив, її зарплати з лишком вистачало на пристойну їжу й оплату платежів, навіть ще залишалося на покупки для себе і приємне проведення часу.
Олена розквітала на очах: змінила зачіску, повернула у своє життя свіжий манікюр і укладку, почала фарбуватися. Минуло всього два місяці, а дівчину було не впізнати.Батьки Олени та її молодший брат жили в іншому місті.
Коли Дімка підріс, він теж вирішив переїхати у велике місто, тож на перший час попросився до сестри пожити. Дівчина була дуже рада, жити одній зараз було незвично, тим паче брата вона не бачила вже понад рік.
У передчутті візиту брата, Олена вирішила приготувати шикарну вечерю. Дівчина зробила все його найулюбленіше: печінковий торт і крабовий салат, а ще багато різних закусок і нарізок, яких, можливо, він ніколи не пробував. Коли у двері подзвонили, вона з хвилюванням пішла відчиняти.
– Ну привіт сестричко, – вимовив Діма.
Це був уже не Дімка, а двометровий Дмитро Володимирович із глибоким басовитим голосом. Олена була вражена змінами в братові, обійняла його й засміялася від радості, відчуваючи, що нарешті хтось рідний поруч.
Сестра встановила правила перебування в домі, вона вже була сита постійним свинством колишнього, тож більше себе як служницю бачити не збиралася. Попри те, що квартира бабусина, вона переписала її на Олену, імовірно розуміючи, що дорослий чоловік може потурбуватися про себе самостійно, а дівчині допомога завжди стане в пригоді.
Діма не претендував на квартиру, взагалі в нього були свої амбітні плани. Його друг, з яким вони розробили бізнес-план, уже перебрався в місто трохи раніше, і тепер вони шукали складське приміщення для реалізації задуманого. Він пропадав цілими днями, лише пізно ввечері приходив повечеряти і лягав спати.
При цьому Дімка давав гроші на продукти, а іноді замовляв їжу для них із сестрою на кілька днів наперед, щоб вона могла зайнятися своїми справами, а не витрачати час на готування.
Тим часом Олексій вдосталь насолодився новою пасією. Ірина виявилася міцним горішком, вона вважала, що працювати повинен тільки чоловік, а ще виконувати всі її примхи. Дівчина щодня спала до обіду, не збиралася готувати їжу і прибирати.
Цілими днями вона дивилася фільми і серіали, іноді зустрічалася з подругами і їздила на шопінг. Олексію не подобалося, що тепер він не володіє ситуацією. Йому доводилося допомагати матері з готуванням і купівлею продуктів, а також прибиранням. У той час як з Оленою можна було жити не тужити і ні про що не думати.
Порадившись із Людмилою Вадимівною, вони колегіально вирішили, що Олену треба повернути назад.
– От і правильно, синочку. Треба їхати за нею. Ірка то взагалі нікуди не годиться, тільки гроші з тебе тягне, – говорила вона.
Увечері цього ж дня Олексій стояв під вікнами Оленіної квартири, відчуваючи гордість за своє рішення надати Олені шанс повернутися. Уся його хода, усмішка і зовнішній вигляд виражали його самовдоволення.
Жінка відчинила двері й ахнула від здивування, побачивши перед собою колишнього. На подив Олексія, Олена не виглядала пригніченою або хоча б просто сумною. Її прикрашав новий колір волосся і легкий макіяж, а вдягнена вона була не в потерту футболку і шорти, а легкий сарафан у квіточку.
– Ти? – тільки змогла вичавити з себе Олена.
Діма в цей момент був удома і вже заздалегідь чув про невдалий союз сестри. Він підійшов, різко обійняв сестру за талію і поклав голову їй на плече.
– Люба, хто це? Ти не казала, що в нас будуть гості? – майже муркочучи, промовив брат.
– Я її чоловік, між іншим, – заявив Олексій, гордість якого була неабияк зачеплена. – А ось хто ти? – звернувся він до Дмитра.
– Не знаю ніяких чоловіків. Сам бачив паспорт, він невинно чистий. А я – її новий хлопець, не можу сказати, що приємно познайомитися, – відповів йому Дмитро.
– Ну ти й зрадниця. Не очікував від тебе такого! – крикнув на прощання Олені Олексій і майже бігом втік донизу сходами від сорому, що поглинав його.
– Так, сестричко, молодець, що пішла від такого придурка. Цікаво, на що він розраховував, прийшовши до тебе через стільки часу. Ну нічого, знайдемо тобі адекватного чоловіка. Я тепер особисто буду кожного перевіряти, – Діма звернувся до сестри і, договоривши, чмокнув її в маківку.
